За три дні незнайомі жінки тричі назвали мене дівчинкою. Дівчинка Примула, сорок дев'ять рочків

Вечір непасивної агресії

Цього тижня в нас викладачка на заміні, вийшов такий собі клуб чотирьох жінок в окулярах, шкода, не заскрінила зум😂

Гидота летюча. Не скучила я за цими звуками

Не довго я раділа, що персонажка в робочому тексті взялася до екзистенційних питань. Її вистачило сторінок на десять, тепер вона опановує техніку дихання йоні.
Це знак, що тре на сьогодні таки кидати роботу.😂

Це найпідступніша у світі коробочка, особливо, коли вона просто перед очима і вміст її доступний щораз, як замислилась над чимось іншим і не надто тямиш, що робиш автоматично. Варто, мабуть, прибрати з письмового столу 😂

У розмові з терапевткою намагалася розібрати одне своє викривлення сприйняття. Мене віднедавна почали люто дратувати безжурні мандрівники, котрі тиняються по різних країнах, куштують місцеву їжу, вештаються по закладах, показують екзотику. Раніше цілком нейтрально ставилася. А тепер моє особисте сприйняття катастрофічності часу, в якому живемо, загострилося до піка. Не ходжу, звісно, не пророкую кінець світу, але оце відчуття, що треба встигнути щось хороше зробити, сказати найважливіше, мало не випалює зсередини. Звісно, нікому не дорікатиму, може, це їхній спосіб витримати всесвітній пиздець, не знаю. Але в людей із такою кількістю підписників, наприклад, є змога не мовчати, а вони поводяться, наче попереду безхмарне нескінченно прекрасне майбуття.
З іншого боку це не перша за останні кількадесят років війна, не перші криваві протести, і, якщо чесно, я свого часу теж більше переймалася власними турботами, аніж, скажімо, війною в Грузії чи Сирії, тож, мабуть, варто мені стулити пельку. Бо тепер, коли блядскі мопеди гудуть над моєю хатою, коли ми тут усі в темряві й холоді, коли люди воюють, травмуються, гинуть, чомусь прагну, щоби лиш про це світ і говорив, якось активно протидіяв. І саме за цим критерієм поділяю всіх на своїх і чужих.
Так і не виплуталася із цієї веремії думок.

Фантастично! Світла вистачило рівно щоб пропилососити вперше чи не за два тижні 😂

Дожилася, соцмережі вже шведсьькою пропонують визначити рівень англійської 😂

Цікаво, що деякі люди вважають турботою. Завершую редагувати текст, психую, бо там прибацана парочка нарешті зійшлася, персонажка захоплено описує, яким дбайливим і ніжним став партнер, який донедавна грубіянив, сталкерив і поводився як насильник. І далі сцена: панянка захотіла води, йому не сподобалося, що вона підвелася, потягнув назад у ліжко. Триндець, який турботливий. Господи, завершити цю маячню, отримати гонорар, забути, як страшний сон.

Осьо ще, курво, вияв турботи. "Ти живеш у лайні, але я все поліпшу" — каже хлоп, уперше завітавши в гості до еее... коханої. Як же це огидно. Аж верне, як авторка романтизує приниження, нахабне втручання в особистісні межі. У попередній частині діалогу персонажка подумки лагідно називає його засранцем, бо той хизується, що не скучив за нею.
Даруйте, більше не нестиму це лайно в люди

Вдруге ловлюся на ту саму засідку. Слухаю відео і ніби розумію, але вимова в авторки якась дивненька, тоді придивляюся до тексту, а то норвезька. Та скільки ж можна😂

Є такий жанр сновидінь — сон-катастрофа, коли на тебе лавиною накочує низка ніби й дрібних поодинці негараздів, які от-от зберуться докупи й рознесуть тебе вщент, але раптом на тебе з бойовим нявом стриба кіт, якого ти уві сні намагалася втримати на собі вільною рукою, стоячи на слизькому хіднику в суцільному хаосі посеред міста, прокидаєшся, серце мало не вибива грудну клітину, але усвідомоюєш, що життя трохи таки простіше. Ну там шторм за вікном, ну електрики нема, ну робочий день попереду, що ми там не бачили. Бадьорить, зараза

Група шведської b1 найкраща з усіх, з якими я досі вчилася. І викладачка й колеги просто котички. Порозумілися з півоберту, так і тримаємося на схожому почутті гумору, мірі зацікавленості й взаємоповаги

Збираюся до перукарки. Надворі дубак, що б таке вдягти на нижній шар? О, різдвяний светр з дурнуватими оленями. Та нє, комір зависокий, заважатиме майстрині. О, светр з альпаки із широчезним коміром-каптуром. Та нє, заширокий комір, теж заважатиме. О, худі із символікою антарктичної станції. Та нє, на нього ще патч ліпити з тюленем, довго. О, фліска від Camotec — ідеально

Чорт, підстриглася геть коротко, і тепер мерзне потилиця😂

Геть коротко це отак, і потилиця виголена