Це — анонси Нашої ідеї на вересень, і якби ж ви знали, наскільки крутий тайтл ховається під «?»…

Це шалена новинка, не пропустіть

Дочитую «Найкраще подавати холодною» і розумію що тут використаний троп «from friends to lovers to enemies».

І через те, що це бойове фентезі і немає ніяких мі-мі-мі, цей прийом виглядає зовсім по-іншому.

Це дає нову мотивацію, породжує нові арки і дає непередбачувані ходи. Вау.

А ось і той самий анонс, хто чекав?

Це не книжкові покупки
Це не прочитане за серпень (там лиш 2 книги😅)
І це не плани на вересень

Це просто книги які я хочу прочитати. Цього року у мене дуже важко із виконанням планів, через величезну концентрацію подій на квадратий тиждень.

Помітив що зараз хочеться більше повертатися в улюблені історії.

➡️«Лялька», «Дівчина у потягу» та Перший закон — це все заплановані перечити.

➡️«Прислухайся до брехні» та «Пісня Ахілла» — читаємо на книжкових клубах

Все інше — це новинки та перенесені з минулого місяця книги.

Не роблю це залізобетонними планами, просто в конкретний момент часу читати хочу ось це все😁

🎙️Я дочитав до майже половини книги і маю декілька думок:

Загалом про сюжет:

Є Люсі яку 5 років тому звинуватили у вбивстві подруги, але цього не змогли довести. У Люсі глибока амнезія.

Тепер подкастер Бен приїжджає аби докопатися до правди і за збігом обставин у містечко повертається і Люсі.

І…. це все.

🤷‍♂️Або я розбалуваний, або це дуууже повільно. Я звик що нам одразу дають за що зачепитися, одразу щось відбувається, є хтось, хто веде себе підозріло

А тут просто Бен опитує людей, і з цих інтерв’ю випливають якісь фрагментики пазлу, який поки що не вʼяжеться між собою.

З одного боку це виглядає як реальне розслідування, в якому просто так нічого не буває, а з іншого - де динаміка? де кліфгенгери? Хочеться хоча б трішечки драйву, бо поки все що я отримав — це інформацію що 50-ти річна жінка переспала з 20-ти річним.

Це моя четверта книга де сюжет завʼязаний на подкасті, але в усіх попередніх була якась небезпека. Кожен уривок кидав на когось підозру. Хтось погрожував героям.

Тут це занадто спокійно.

(це було написано вчора о 00:30, я дочитав до 300 сторінки, але станом на 175-ту думки були саме такі)

Відкрили передпродаж на Катабазис!!!

Після Макової війни боюся читати авторку, але її «Жовтолика» — прекрасна. Тому «Катабазис» читатиму

Поповнення у моїй колекції Стівена Кінга 🔥

Тепер маю на полицях 50 робіт автора і залишилось зібрати зовсім трішки

🌒«Повна темрява. Без зірок» — збірник повістей автора куди увійшли «1922», «Великий Водій», «Справедливе подовження» та «Нормальний шлюб»

⛓️‍💥 «Джеральдова гра» — від анотації у мене мурашки. Подружжя, нікому не сказавши, поїхало в будинок за містом. Під час любовних ігор чоловік прикував дружину до ліжка і … раптово помер. Ключів нема, звʼязку теж. Ніхто не прийде на допомогу. Ти сам на сам зі своїми кошмарами.

(звідси у мене панічний страх щоб мене, навіть жартома, звʼязували)

Дочитав.

​​🗡️Найкраще подавати холодною
🌟10/10

Я давно не читав нічого настільки жорстокого й водночас прекрасного,

⚔️Це не просто книга — це м’ясорубка з людських доль, де кожен герой — не герой, а покидьок, який чіпляється за життя зубами й мечем.

📜Події відбуваються приблизно за три роки після основної трилогії. Монза Меркатто — найманка у герцога Орсо, який веде боротьбу з Лігою Восьми.

Саме завдяки Монзі, Орсо перемагає, але коли слава найманки починає загрожувати його королівській дупі, він вирішує вбити її…

На його жаль, йому це не вдається і тепер Монза хоче помститися всім, хто брав участь у змові.

Я йшов за Монзою крізь кров, бруд, зраду, і в якийсь момент зловив себе на думці: я вже не знаю, чи хочу, щоб вона перемогла. Бо з кожною сторінкою вона сама перетворювалася на тих, кого ненавиділа.

Це книга, де немає світла, немає надії, є лише холодна помста, і вона смакує гірко, але від цього неможливо відірватися.

Тут немає «правильних» персонажів, немає добрих фіналів. Але є відчуття, що ти читаєш правду про світ — брудну, криваву і болісно чесну. Монза — не героїня, вона ніж, який ріже сам себе зсередини.

Її шлях — це не тріумф, а повільне гниття душі, і саме в цьому найстрашніша краса книги.

Це один із тих романів, після якого ти сидиш із порожнім поглядом і думаєш: «А може, ми всі варті лише холодної страви?»

Пройшло, якщо не помиляюсь, 7 років відколи я вперше прочитав «Дівчину у потягу»

Тоді це був 8? клас, і книга мене вразила неймовірно, і залишається до цих пір одним з найкращих прочитаних трилерів.

І ось я вперше взяв її перечитувати і…

це так само прекрасно.

Я уже забув фінал, забув сюжет, пам’ятаю лише емоції, тому читаю майже як вперше😁

У Поліни Кулакової виходить нова книга!

Після «Усі їхні демони» слідкую за творчістю авторки і до мене скоро приїде «Дівчина, яку ми вбили»

📝«Фінальний драфт» — про письменницю Олесю, яка їде у Карпати, аби завершити сценарій до фільму. Та мимоволі авторка стає героїнею герметичного трилеру і його фінал буде залежати не тільки від неї…

Передзамовити книжку можна тут