145/360

Майже на екваторі історії і мені надзвичайно подобається

Є тип книг, де довга розкачка втомлює, ти читаєш ніби неважливу інформацію і тонеш у ній

Але тут авторка настільки вправно це описує, що здається навіть мало.

Приміром за 145 сторінок особливо нічого не сталося, не було динаміки, якихось вбивств чи переслідувань

Ми просто дізнавалися інформацію про Ізабель, її зниклого сина, її минулого та теперішнього життя. Через такі описи, потроху рухається сюжет і розкриваються герої. Ти краще розумієш їхню поведінку та спосіб мислення.

Саме така манера оповіді зачепила пене у першій книзі «Світло в темряві» і тепер тут я знову кайфую від книги

Маю вже певні припущення що сталося (не дивлячись на малу кількість подій) але притримаю їх.

А поки піду дізнаватися хто ж насправді цей подкастер…

Років 2 тому бачив цю книгу у багатьох на зарубіжному буктюбі

Хтось може читав? Бо я от сиджу думаю треба/не треба?

Сьогодні мої 2 останні робочі години

І якраз сьогодні я захворів 🤧 (цей смайлик буквально я цілий день)

Тепер у мене буде більше вільного часу, тому чекайте контент (якщо я не зляжу остаточно)

У планах було дочитати «Усі небезпечні речі» але видно не судилося

А як проходять ваші осінні дні? Що читаєте?

Я дочитав

Фінал не здивував, і в деякій ситуації я в нього просто не повірив, але нехай буде

Як на мене тут основна ідея та смак книги - в головній героїні та в її думках стосовно самої себе

Намагатимуся детальніше розповісти у відгуку

Оскільки марафон (на ютуб) почати не вдасться а я досі хворію - закриватиму пунктик моторошного марафону «збірка оповідань/повістей»

Якраз коротка проза щоб не тримати багато інформації в голові👍

Віват та Небо законектились і відправили по посилці 👀