У Великій Британії тисячі авторів видали «порожню» книгу в знак протесту проти використання їхніх творів ШІ — пише Guardian.
Єдиним змістом книги під назвою «Не крадіть цю книгу» (Don’t sleal this book) є перелік імен письменників, які створили її. На звороті обкладинки книги написано: «Уряд Великої Британії не повинен легалізувати крадіжку книг на користь компаній, що займаються штучним інтелектом».
Підписатися на Книжкову жабу
Єдиним змістом книги під назвою «Не крадіть цю книгу» (Don’t sleal this book) є перелік імен письменників, які створили її. На звороті обкладинки книги написано: «Уряд Великої Британії не повинен легалізувати крадіжку книг на користь компаній, що займаються штучним інтелектом».
Підписатися на Книжкову жабу
👍177🔥25❤12👏1🤡1
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍82❤2🤡1
Forwarded from Валерій Залужний
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Многая літа, пані Ліно!
❤464👍36🫡9🤡2
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍58❤14🤷♀4🤡1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
❤104👍55😁25👎3🔥3
В божевільні все стабільно. І ставлення до книг теж.
Російським вчителям, від імені влади, запропонували прибрати Пушкіна і Гоголя, «які критикують державу». І це у деяких школах підтримали.
Білоруський пранкер Владислав Бохан розіслав у школи листа від імені «Єдиної Росії» з пропозицією відмовитися від творів класиків – зокрема «Мертвих душ», «Мідного вершника», «Історії одного міста» та «Смерті чиновника».
У відповідь деякі школи надіслали фото- та відеозвіти обговорень. В одній зі шкіл Брянської області за обмеження проголосував увесь!!! педагогічний склад, а на Ставропіллі запропонували навіть розширити список авторів, у чиїх творах присутня критика влади – додавши Булгакова, Солженіцина, Шаламова і Замятіна. Тож ті, хто навчають дітей в черговий раз довели, що вони звичайні перелякані пристосуванці, а не педагоги які допомагають розкрити через навчання особистість дитини.
Сміх скрізь сльози.
Підписатися на Книжкову жабу
Російським вчителям, від імені влади, запропонували прибрати Пушкіна і Гоголя, «які критикують державу». І це у деяких школах підтримали.
Білоруський пранкер Владислав Бохан розіслав у школи листа від імені «Єдиної Росії» з пропозицією відмовитися від творів класиків – зокрема «Мертвих душ», «Мідного вершника», «Історії одного міста» та «Смерті чиновника».
У відповідь деякі школи надіслали фото- та відеозвіти обговорень. В одній зі шкіл Брянської області за обмеження проголосував увесь!!! педагогічний склад, а на Ставропіллі запропонували навіть розширити список авторів, у чиїх творах присутня критика влади – додавши Булгакова, Солженіцина, Шаламова і Замятіна. Тож ті, хто навчають дітей в черговий раз довели, що вони звичайні перелякані пристосуванці, а не педагоги які допомагають розкрити через навчання особистість дитини.
Сміх скрізь сльози.
Підписатися на Книжкову жабу
👍99🤯89😁33❤8🤮7🤷♀4😱4🤣3🥰2🤡2🔥1
Якось пізно ввечері влітку 1970 я перекинувся на бік і запитав дівчину, що лежала поруч зі мною, чи хоче вона вийти заміж.
- Ми поговоримо про це вранці, - сказала вона. - Зараз мені треба поспати.
Вранці вона сказала, що весілля – це не дуже хороша ідея, а насправді навіть дуже погана, але вона все одно згодна. Вона мала рацію: це була погана ідея. Молода жінка Табіта Спрюс ще не закінчила навчання. Я завершив, але не міг влаштуватися вчителем. Я працював у промисловій пральні, отримуючи зарплату, яка трохи перевищувала прожитковий мінімум. У нас був кредит на навчання, жодних заощаджень та жодних пільг. У мене було дві пари спідньої білизни, дві пари джинсів, пара туфель, та проблеми з випивкою. Ми пам'ятали це, призначаючи дату: 2 січня 1971 року.
Тієї осені ми сіли в автобус, що йде зі Старого Міста, де жила Таббі, до Бангора, де знаходився відомий ювелірний магазин Дейз. Ми попросили показати найдешевший комплект із двох обручок, який був у продажу. З чудовою професійною посмішкою, в якій не було жодної краплі поблажливості, продавець показав нам пару тонких золотих смужок за 15 доларів. Я дістав гаманець, який тоді пристібав байкерським ланцюжком до джинсів, і заплатив за них. В автобусі дорогою додому я сказав: «Готовий посперечатися, вони залишать зелений слід на наших пальцях». Таббі, завжди вагаючись, відповіла: «Сподіваюся, ми проносимо їх досить довго, щоб дізнатися про це».
Через десять тижнів або близько того, ми надягли ці кільця один одному на пальці. Костюм, який я одягнув, був занадто великий для мене - я взяв його в борг у майбутнього швагра, - а мою краваткою пишався б сам Джеррі Гарсія. Моя новоспечена дружина була одягнена в блакитний брючний костюм, який кілька місяців до цього служив нарядом подружки нареченої на весіллі її подруги. Вона була чудова і налякана до смерті. Ми поїхали на весільний прийом (бутерброди з тунцем і содова) на моїй машині, старому Бьюїке з коробкою передач, що дихає на ладан. Я весь час торкався великим пальцем каблучки на безіменному пальці лівої руки.
Кілька років по тому – три? п'ять? – коли Таббі мила посуд, її обручка зісковзнула з пальця і впала в зливний отвір. Я вирвав заглушку зливу, намагаючись знайти його, але в темряві виявив лише шпильку. Кільце зникло. Тоді я вже міг купити замість нього нове, витонченіше, але вона все одно заливалася гіркими сльозами через втрату першого справжнього кільця. Воно не коштувало і восьми доларів - воно було безцінним.
Життя добре обійшлося зі мною у питанні кар'єри. Я написав бестселери та заробив мільйони доларів. Але я жодного разу не знімав цю дешеву каблучку з лівої руки з того самого дня, як моя дружина з тремтячими губами і руками і блискучими очима вдягла його. Знаю, знаю, схоже на пісню у стилі кантрі. Але у житті так часто й буває. Кільце служить нагадуванням, як ми жили тоді: крихітна трикімнатна квартирка, погано працююча плита і галасливий холодильник, скрипучі мостини, будинок з зимовим осадом, вуличний шум ночами і плакат над раковиною з написом: ДРУГ МІЙ, У НАС ЗОВСІМ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ СИЛ. Кільце змушує замислюватися про майбутнє, пам'ятати, що в нас було (майже нічого) і якими ми були (напрочуд хорошими хлопцями). Не дає забути, що ціна речі та її цінність - не обов'язково одне й те саме.
Минуло вже 42 роки, а зеленого сліду ще немає.
Стівен Кінг
Підписатися на Книжкову жабу
- Ми поговоримо про це вранці, - сказала вона. - Зараз мені треба поспати.
Вранці вона сказала, що весілля – це не дуже хороша ідея, а насправді навіть дуже погана, але вона все одно згодна. Вона мала рацію: це була погана ідея. Молода жінка Табіта Спрюс ще не закінчила навчання. Я завершив, але не міг влаштуватися вчителем. Я працював у промисловій пральні, отримуючи зарплату, яка трохи перевищувала прожитковий мінімум. У нас був кредит на навчання, жодних заощаджень та жодних пільг. У мене було дві пари спідньої білизни, дві пари джинсів, пара туфель, та проблеми з випивкою. Ми пам'ятали це, призначаючи дату: 2 січня 1971 року.
Тієї осені ми сіли в автобус, що йде зі Старого Міста, де жила Таббі, до Бангора, де знаходився відомий ювелірний магазин Дейз. Ми попросили показати найдешевший комплект із двох обручок, який був у продажу. З чудовою професійною посмішкою, в якій не було жодної краплі поблажливості, продавець показав нам пару тонких золотих смужок за 15 доларів. Я дістав гаманець, який тоді пристібав байкерським ланцюжком до джинсів, і заплатив за них. В автобусі дорогою додому я сказав: «Готовий посперечатися, вони залишать зелений слід на наших пальцях». Таббі, завжди вагаючись, відповіла: «Сподіваюся, ми проносимо їх досить довго, щоб дізнатися про це».
Через десять тижнів або близько того, ми надягли ці кільця один одному на пальці. Костюм, який я одягнув, був занадто великий для мене - я взяв його в борг у майбутнього швагра, - а мою краваткою пишався б сам Джеррі Гарсія. Моя новоспечена дружина була одягнена в блакитний брючний костюм, який кілька місяців до цього служив нарядом подружки нареченої на весіллі її подруги. Вона була чудова і налякана до смерті. Ми поїхали на весільний прийом (бутерброди з тунцем і содова) на моїй машині, старому Бьюїке з коробкою передач, що дихає на ладан. Я весь час торкався великим пальцем каблучки на безіменному пальці лівої руки.
Кілька років по тому – три? п'ять? – коли Таббі мила посуд, її обручка зісковзнула з пальця і впала в зливний отвір. Я вирвав заглушку зливу, намагаючись знайти його, але в темряві виявив лише шпильку. Кільце зникло. Тоді я вже міг купити замість нього нове, витонченіше, але вона все одно заливалася гіркими сльозами через втрату першого справжнього кільця. Воно не коштувало і восьми доларів - воно було безцінним.
Життя добре обійшлося зі мною у питанні кар'єри. Я написав бестселери та заробив мільйони доларів. Але я жодного разу не знімав цю дешеву каблучку з лівої руки з того самого дня, як моя дружина з тремтячими губами і руками і блискучими очима вдягла його. Знаю, знаю, схоже на пісню у стилі кантрі. Але у житті так часто й буває. Кільце служить нагадуванням, як ми жили тоді: крихітна трикімнатна квартирка, погано працююча плита і галасливий холодильник, скрипучі мостини, будинок з зимовим осадом, вуличний шум ночами і плакат над раковиною з написом: ДРУГ МІЙ, У НАС ЗОВСІМ НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ СИЛ. Кільце змушує замислюватися про майбутнє, пам'ятати, що в нас було (майже нічого) і якими ми були (напрочуд хорошими хлопцями). Не дає забути, що ціна речі та її цінність - не обов'язково одне й те саме.
Минуло вже 42 роки, а зеленого сліду ще немає.
Стівен Кінг
Підписатися на Книжкову жабу
❤484👍127🤡2🥰1💩1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Росія все більше перетворюється в країну з творів Орелла. До речі, книги на Росії вже дивують. І це щастя, що ми не живемо там. Так, у нас в країні величезна кількість проблем. Але Рашка - це суцільна проблема.
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
💯183😁27😱14🤡4🔥2
Друзі, Валерій Калниш, який сьогодні проходить службу у ЗСУ створив знову канал "Чорна лампа". Попередній канал в нього вкрали. Тож, раджу підписатися. Шкодувати не будете.
Посилання на його канал:
https://t.me/kalnysh_blacklamp
Підписатися на Книжкову жабу
Посилання на його канал:
https://t.me/kalnysh_blacklamp
Підписатися на Книжкову жабу
Telegram
Валерій Калниш | Чорна Лампа
Новий офіційний канал Валерія Калниша.
Геополітика, війна, зовнішня політика, економіка і все, що може стати в пригоді для роздумів
Геополітика, війна, зовнішня політика, економіка і все, що може стати в пригоді для роздумів
👍73❤16😱1🤮1
А давайте я вам розповім гарну історію з позитивним фіналом, яка доводить, що не все, що нам здається "зрадою" є такою і завжди все можна вирішити завдяки коректному спілкуванню.
Оксана Чорна, капітан ЗСУ, яка служить у 23-ій окремій механізованій бригаді написала допис про те, що отримала повідомлення від "Книжкової країни" про скасування презентації та автограф-сесії з приводу виходу книжки "Журнал бойових дій". Це одна з частинок літопису про 23 Окрему механізовану бригаду, який створила Оксана Чорна. Хоча раніше було підтвердження участі.
Оксана написала допис. Я побачив його. Після спілкування з Оксаною пообіцяв спробувати допомогти. Зразу зателефонував керівнику національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ) Євгену Мушкину, де і буде "Книжкова країна". І він мені каже, що вже знає про цю історію і що відбулася якась дивна дискомунікація. Але вже з Оксаною комунікують організатори заходу та питання буде вирішено. Тому що повага до військових у них не на словах.
Що сталося? Фестиваль попросив у бригади підтвердження участі. Ті відправили, але стався якийсь глюк чи збій і його не отримали. Звичайний робочий момент, який був швидко вирішений через особисту комунікацію і без моєї участі. Ну приємно ж коли люди готові шукати порозуміння, щоб допомогти один одному та вирішити проблему. Цитуючи Євгена Мушкіна "Відбулася ліквідація наслідків непорозуміння". От так би у всьому.
Тепер всі бажаючи можуть купити цю книгу та отримати підпис її творця 25 квітня, у суботу. Сама презентація книги відбудеться о 12:00-12:45, а автограф-сесія буде на 18:00.
От побільше таких би історій з позитивним фіналом.
Підписатися на Книжкову жабу
Оксана Чорна, капітан ЗСУ, яка служить у 23-ій окремій механізованій бригаді написала допис про те, що отримала повідомлення від "Книжкової країни" про скасування презентації та автограф-сесії з приводу виходу книжки "Журнал бойових дій". Це одна з частинок літопису про 23 Окрему механізовану бригаду, який створила Оксана Чорна. Хоча раніше було підтвердження участі.
Оксана написала допис. Я побачив його. Після спілкування з Оксаною пообіцяв спробувати допомогти. Зразу зателефонував керівнику національного комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ) Євгену Мушкину, де і буде "Книжкова країна". І він мені каже, що вже знає про цю історію і що відбулася якась дивна дискомунікація. Але вже з Оксаною комунікують організатори заходу та питання буде вирішено. Тому що повага до військових у них не на словах.
Що сталося? Фестиваль попросив у бригади підтвердження участі. Ті відправили, але стався якийсь глюк чи збій і його не отримали. Звичайний робочий момент, який був швидко вирішений через особисту комунікацію і без моєї участі. Ну приємно ж коли люди готові шукати порозуміння, щоб допомогти один одному та вирішити проблему. Цитуючи Євгена Мушкіна "Відбулася ліквідація наслідків непорозуміння". От так би у всьому.
Тепер всі бажаючи можуть купити цю книгу та отримати підпис її творця 25 квітня, у суботу. Сама презентація книги відбудеться о 12:00-12:45, а автограф-сесія буде на 18:00.
От побільше таких би історій з позитивним фіналом.
Підписатися на Книжкову жабу
👍111❤15