Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍78❤17🤡1
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍72❤11🤷♀3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Андрій Кокотюха та Лєра Мандзюк у карколомному трилері «Рембо - 1234», за мотивами нової книги Андрія Кокотюхи "Робот ховається в школі".
Всі кошти з переглядів та прослуховувань - на підрозділ наземних роботизованих комплексів бригади «Хартія».
Лінк на збір - https://send.monobank.ua/jar/9RjURRLWgJ
Підписатися на Книжкову жабу
Всі кошти з переглядів та прослуховувань - на підрозділ наземних роботизованих комплексів бригади «Хартія».
Лінк на збір - https://send.monobank.ua/jar/9RjURRLWgJ
Підписатися на Книжкову жабу
❤100😁32👍18🤯3
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
❤62👍30
Це варто допису на цьому каналі!
На Росії неймовірний літературний скандал. Книгу кремлівського улюбленця Проханова, в якій російський президент омолоджується п’явками та кров’ю дів, вилучили з продажу. Повністю! До речі в книзі є і сюжетна лінія, в якій охоронець російського президента організував аварії підводного човна «Курськ», вибухи будинків у Москві та вбивства опозиціонерів. З якого переляку кремлівський пристосуванець написав цю книгу - поки не зрозуміло. Але книгу вилучили, презентацію скасували, а літературні пристосуванці вже наввипередки засуджують Проханова.
І все це шоу відбувається навколо нового роману, з антисемітським присмаком, письменника-імперця Олександра Проханова «Лемнер», прототипом головного героя якого став засновник ПВК «Вагнер» Євгеній Пригожин. Книгу зняли з продажу та вилучили з магазинів. На це звернули увагу в соцмережах. У книзі, зокрема, описується, як російський президент, виведений під іменем Леоніда Леонідовича Троєвідова, зберігає тіла своїх ворогів у своєму кабінеті та живиться кров’ю цнотливих дів.
«Раз на місяць Леонід Троєвідов омолоджувався, повністю змінював кров. З Пекіна йому надсилали фарфорову вазу з рожевими п’явками. Цих п’явок насичували кров’ю китайських дів. П’явки присмоктувалися до його тіла, пили його втомлену кров, вливаючи натомість дівочу свіжість. Укуси рожевих п’явок були ніжними, як поцілунки», — описав Проханов особливості глави російської держави.
2 жовтня роман зник із сайту «Читай-города», а на маркетплейсі Ozon зазначено, що паперові примірники книги закінчилися.
І все це через глузування з головної кремляді Росії - Путіна?
Ой, а що сталося?
Підписатися на Книжкову жабу
На Росії неймовірний літературний скандал. Книгу кремлівського улюбленця Проханова, в якій російський президент омолоджується п’явками та кров’ю дів, вилучили з продажу. Повністю! До речі в книзі є і сюжетна лінія, в якій охоронець російського президента організував аварії підводного човна «Курськ», вибухи будинків у Москві та вбивства опозиціонерів. З якого переляку кремлівський пристосуванець написав цю книгу - поки не зрозуміло. Але книгу вилучили, презентацію скасували, а літературні пристосуванці вже наввипередки засуджують Проханова.
І все це шоу відбувається навколо нового роману, з антисемітським присмаком, письменника-імперця Олександра Проханова «Лемнер», прототипом головного героя якого став засновник ПВК «Вагнер» Євгеній Пригожин. Книгу зняли з продажу та вилучили з магазинів. На це звернули увагу в соцмережах. У книзі, зокрема, описується, як російський президент, виведений під іменем Леоніда Леонідовича Троєвідова, зберігає тіла своїх ворогів у своєму кабінеті та живиться кров’ю цнотливих дів.
«Раз на місяць Леонід Троєвідов омолоджувався, повністю змінював кров. З Пекіна йому надсилали фарфорову вазу з рожевими п’явками. Цих п’явок насичували кров’ю китайських дів. П’явки присмоктувалися до його тіла, пили його втомлену кров, вливаючи натомість дівочу свіжість. Укуси рожевих п’явок були ніжними, як поцілунки», — описав Проханов особливості глави російської держави.
2 жовтня роман зник із сайту «Читай-города», а на маркетплейсі Ozon зазначено, що паперові примірники книги закінчилися.
І все це через глузування з головної кремляді Росії - Путіна?
Ой, а що сталося?
Підписатися на Книжкову жабу
😁211👀22❤12👏7👍2🤔1
Українська користувачка соцмереж опублікувала в Х допис про високу вартість нової книги Джоан Роулінг. У відповідь письменниця запропонувала відправити один примірник їй у подарунок. І це не жарт.
Свіій допис українка Julie Astry поширила в соцмережі Х (Twitter) 4 вересня. «В Україні, коли виходить нова книга Роберта Ґалбрейта (Джоан Роулінг), вона коштує утричі дорожче, ніж приблизно за рік потому. Поки решта світу насолоджується The Hallmarked Man, ми, якщо не готові заплатити шалені гроші, змушені чекати», — йдеться в дописі.Як приклад українка наводить книгу “The Running Grave”. Коли книжку тільки випустили, вона коштувала майже 1300 гривень, зараз видання можна прибрати за 600 гривень.
Серед інших коментаторів, у дискусію втрутилась і сама письменниця Джоан Кетлін Роулінг, яка відома за книгами про Гаррі Поттера. Вона попросила адресу українки і написала, що надішле книгу особисто. Мова йшла про нову книгу
"Людина з клеймом" — це восьма книга серії «Детектив Корморан Страйк» у жанрі кримінального детективу Джоан Роулінг, який письменниця випускає під псевдонімом Роберт Ґалбрейт. Сюжети обертаються навколо приватного детектива Корморана Страйка і його помічниці Робін Еллакотт, які розслідують заплутані кримінальні справи.
Підписатися на Книжкову жабу
Свіій допис українка Julie Astry поширила в соцмережі Х (Twitter) 4 вересня. «В Україні, коли виходить нова книга Роберта Ґалбрейта (Джоан Роулінг), вона коштує утричі дорожче, ніж приблизно за рік потому. Поки решта світу насолоджується The Hallmarked Man, ми, якщо не готові заплатити шалені гроші, змушені чекати», — йдеться в дописі.Як приклад українка наводить книгу “The Running Grave”. Коли книжку тільки випустили, вона коштувала майже 1300 гривень, зараз видання можна прибрати за 600 гривень.
Серед інших коментаторів, у дискусію втрутилась і сама письменниця Джоан Кетлін Роулінг, яка відома за книгами про Гаррі Поттера. Вона попросила адресу українки і написала, що надішле книгу особисто. Мова йшла про нову книгу
"Людина з клеймом" — це восьма книга серії «Детектив Корморан Страйк» у жанрі кримінального детективу Джоан Роулінг, який письменниця випускає під псевдонімом Роберт Ґалбрейт. Сюжети обертаються навколо приватного детектива Корморана Страйка і його помічниці Робін Еллакотт, які розслідують заплутані кримінальні справи.
Підписатися на Книжкову жабу
👍191🔥51❤34🤡7🖕2
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍73❤15
Нобелівську премію з літератури отримав угорський письменник Ласло Красногоркаї «за його захопливу й пророчу творчість, яка, серед апокаліптичного жаху, утверджує силу мистецтва».
Його називають видатним епічним письменником у традиції Центральної Європи, якій властиві абсурдизм та гротескна надмірність
Підписатися на Книжкову жабу
Його називають видатним епічним письменником у традиції Центральної Європи, якій властиві абсурдизм та гротескна надмірність
Підписатися на Книжкову жабу
🤔93👍49💩7❤6🤡3
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍76❤17🤷♀3🤡1
Був такий чудовий автор фентезі, як Террі Гудкайнд, яский помер у 2020 році. В нього є цикл книжок під назвою "Меч Істини". У ньому прописані головні правила чарівників, але насправді політиків. Перша книга відповідно називається "Перше правило чарівника". Я його зараз процитую. Воно багатьом не сподобається. Але це правило вірне по відношенню до багатьох моїх співвітчизників, які не хочуть бачити правду, заплющують очі на брехню, ідеалізують мерзотників і схильні вірити аферистами та шарлатанами, які уподібнившись Гамельнському щуролову примушують їх танцювати під свою дудку.
"Люди дурні, і, якщо правдоподібно пояснити, то майже всі повірять у будь-що. Люди дурні і можуть повірити брехні, тому що хочуть вірити, ніби це правда, або тому, що бояться знати правду."
Українська влада використовувала це правило багато разів. Наприклад "травневі шашлики" та "3000 ракет до кінця 2025 року". І люди вірили в це, попри всі попередження. Висновків не буде. Читайте книги. Якщо не для того, щоб більше знати, то, як мінімум, для того, щоб робити менше помилок і щоб вас менше дурили.
Підписатися на Книжкову жабу
"Люди дурні, і, якщо правдоподібно пояснити, то майже всі повірять у будь-що. Люди дурні і можуть повірити брехні, тому що хочуть вірити, ніби це правда, або тому, що бояться знати правду."
Українська влада використовувала це правило багато разів. Наприклад "травневі шашлики" та "3000 ракет до кінця 2025 року". І люди вірили в це, попри всі попередження. Висновків не буде. Читайте книги. Якщо не для того, щоб більше знати, то, як мінімум, для того, щоб робити менше помилок і щоб вас менше дурили.
Підписатися на Книжкову жабу
💯310❤51👍41🔥3👏1
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍67❤15
Говорили днями з колегою й зійшлися на тому, що нам немає про що писати. Зміст втратив свою актуальність. Те, що нас усіх дивувало у перший і навіть другий роки великої війни тепер стало буденністю щоденних новин. Неймовірні історії, непересічні біографії, кульбіти долі, перетини надзвичайного. З кожної такої історії можна було побудувати роман. Кожного героя подібної історії можна канонізувати головним протагоністом української літератури. Нині все це втратило сенс. У літературному розумінні. Ми це вже чули, читали, бачили в прямому ефірі. Українці наповнили культуру змістом по вінця, і зміст втратив актуальність.
Залишилася форма. Вправи у стилі. Весела гра в слова. Навіть якщо вона печальна і трагічна – вона весела як процес. Цікава як результат.
Мені не вистачає в нашій літературі гри. Я зараз не про невміння намалювати голову коня, але з хворобливим бажанням бути Поллоком, Краснером або Ротко. Я про освоєний академізм і – далі – пошук себе в нових формах. І тут мова не про жанрову літературу. В ній і не має бути експериментів. Точніше, в ній не має бути радикальних змін в подачі.
А от. Забагато солодкого в нашій трагедії. Забагато правильного в тих словах, які ми пишемо. Або писали. Стає нудно від одноманітного. Стає гірко від того, що ми вже четвертий рік говоримо про війну тими самим фразами. Досвід, трагедія, сенси, осмислення, ідентичність. Нас не почують. Вже не чують. Ми більше не цікаві. Ми вже й собі не надто цікаві з цими завченими фразами й одноманітними (але такими неймовірними та непересічними) історіями.
Новий світ прагне вражень. Наша мета задовольняти цей новий світ аби нас почули. І мова не про прикрий формалізм, а про спроби виходити на інший рівень, говорити іншими словами. Загортати наші неймовірні та непересічні історії в обгортку, яка викликатиме бажання купити цю історію, а значить – чути нас надалі.
Два дні тому після виступу мене спитали, чому я більше не пишу у фейсбуці. Я не пишу, бо немає про що писати. Мені – немає про що. Все сказано. Нічого нового. Нічого цікавого. Все зрозуміле, все очевидне. І я зосередився на літературі. Часом одна книжка має менше читачів, ніж допис у фб. Але для мене це чесніше. І моє життя не надто цікаве, аби про нього писати. А про інших писати я не хочу і не маю права. Тому і не пишу. Немає про що. Немає про що писати колонки та есе. Немає про що писати у фб.
Я вірю, що колись українська література стане великою літературою. Але станеться це тоді, коли ми вийдемо за межі, які самі собі встановили. За межі правильного, зручного й типового. За межі літературної очевидності. Гадаю, наша література в найближчі роки, а може й десятиліття не відійде далеко від актуального. Скоро у нас з’являться дуже хороші тексти про цю війну. Можливо навіть світового рівня. Та за якийсь час це стане скучно. Для нас – уже. Для них – трохи згодом. І от я найбільше бажаю, аби ми могли дивувати. Не лише сенсами та змістом. А ще й формою. Умінням. Грою. Здатністю показати війну не через війну. Ми надто правильно говоримо про неї, надто завчено. Ми дуже моральні. І це взагалі нецікаво.
А поки – немає про що писати. Тому і не пишу. Й не буду. (с) Артем Чех
Підписатися на Книжкову жабу
Залишилася форма. Вправи у стилі. Весела гра в слова. Навіть якщо вона печальна і трагічна – вона весела як процес. Цікава як результат.
Мені не вистачає в нашій літературі гри. Я зараз не про невміння намалювати голову коня, але з хворобливим бажанням бути Поллоком, Краснером або Ротко. Я про освоєний академізм і – далі – пошук себе в нових формах. І тут мова не про жанрову літературу. В ній і не має бути експериментів. Точніше, в ній не має бути радикальних змін в подачі.
А от. Забагато солодкого в нашій трагедії. Забагато правильного в тих словах, які ми пишемо. Або писали. Стає нудно від одноманітного. Стає гірко від того, що ми вже четвертий рік говоримо про війну тими самим фразами. Досвід, трагедія, сенси, осмислення, ідентичність. Нас не почують. Вже не чують. Ми більше не цікаві. Ми вже й собі не надто цікаві з цими завченими фразами й одноманітними (але такими неймовірними та непересічними) історіями.
Новий світ прагне вражень. Наша мета задовольняти цей новий світ аби нас почули. І мова не про прикрий формалізм, а про спроби виходити на інший рівень, говорити іншими словами. Загортати наші неймовірні та непересічні історії в обгортку, яка викликатиме бажання купити цю історію, а значить – чути нас надалі.
Два дні тому після виступу мене спитали, чому я більше не пишу у фейсбуці. Я не пишу, бо немає про що писати. Мені – немає про що. Все сказано. Нічого нового. Нічого цікавого. Все зрозуміле, все очевидне. І я зосередився на літературі. Часом одна книжка має менше читачів, ніж допис у фб. Але для мене це чесніше. І моє життя не надто цікаве, аби про нього писати. А про інших писати я не хочу і не маю права. Тому і не пишу. Немає про що. Немає про що писати колонки та есе. Немає про що писати у фб.
Я вірю, що колись українська література стане великою літературою. Але станеться це тоді, коли ми вийдемо за межі, які самі собі встановили. За межі правильного, зручного й типового. За межі літературної очевидності. Гадаю, наша література в найближчі роки, а може й десятиліття не відійде далеко від актуального. Скоро у нас з’являться дуже хороші тексти про цю війну. Можливо навіть світового рівня. Та за якийсь час це стане скучно. Для нас – уже. Для них – трохи згодом. І от я найбільше бажаю, аби ми могли дивувати. Не лише сенсами та змістом. А ще й формою. Умінням. Грою. Здатністю показати війну не через війну. Ми надто правильно говоримо про неї, надто завчено. Ми дуже моральні. І це взагалі нецікаво.
А поки – немає про що писати. Тому і не пишу. Й не буду. (с) Артем Чех
Підписатися на Книжкову жабу
👍126🤔61❤24🥰11😢10💯1
Що ми знаємо про Харків? Це сучасне прогресивне місто, яке частіше за Київ було двигуном усіх культурних змін і технічних прогресів.
У видавництві IPIO вийшла нова крутезна книжка про Харків. Авторка Марія Сердюк пише так, ніби веде особистий блог про своє рідне місто. Тут немає нудних дат і сухих фактів. Натомість – жива мова, особисті спогади, інтерактивні QR-коди, які дозволяють побачити Харків на власні очі, і щира любов до міста, яке навіть під обстрілами продовжує жити, творити і надихати.
Це книжка про те, що справжній Харків – це люди. Прекрасні, талановиті і сміливі, які навіть у найтемніші часи висаджують квіти, малюють на стінах і говорять: "Ми тут. Ми живемо. Нас не зламати."
Це «інакша» історія міста-двигуна, міста-героя, міста незламного духу. Не суха подача фактів, а жива розповідь про Харків крізь призму дружньої бесіди, де місто постає як друг, учитель і перша любов. Книжка для тих, хто хоче відкрити справжнє обличчя одного з найбільших і найкрутіших міст України.
Тільки для наших підписників видавництво надало знижку на книжку — до 7 листопада 2025 року – ви можете замовити книжку за480 430 грн! Посилання на сайт видавництва.
Підписатися на Книжкову жабу
У видавництві IPIO вийшла нова крутезна книжка про Харків. Авторка Марія Сердюк пише так, ніби веде особистий блог про своє рідне місто. Тут немає нудних дат і сухих фактів. Натомість – жива мова, особисті спогади, інтерактивні QR-коди, які дозволяють побачити Харків на власні очі, і щира любов до міста, яке навіть під обстрілами продовжує жити, творити і надихати.
Це книжка про те, що справжній Харків – це люди. Прекрасні, талановиті і сміливі, які навіть у найтемніші часи висаджують квіти, малюють на стінах і говорять: "Ми тут. Ми живемо. Нас не зламати."
Це «інакша» історія міста-двигуна, міста-героя, міста незламного духу. Не суха подача фактів, а жива розповідь про Харків крізь призму дружньої бесіди, де місто постає як друг, учитель і перша любов. Книжка для тих, хто хоче відкрити справжнє обличчя одного з найбільших і найкрутіших міст України.
Тільки для наших підписників видавництво надало знижку на книжку — до 7 листопада 2025 року – ви можете замовити книжку за
Підписатися на Книжкову жабу
👍108❤47🤣1
Вітаю, друзі! Що читаєте сьогодні? Які книжки у ваших руках? Пишить в коментарях та прикладайте фото!
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
❤61👍29🤷♀1🤡1
Зеленський ввів санкції на російські видавниітва. І це той випадок, коли я його підтримую на 100%. Під санкції потрапили російські видавництва "Віче", "Пітер", "Книжковий світ", "Центрполіграф" та "Яуза". До речі, "Яуза" - це одна з компаній видавництва "Ексмо", яка остаточно перетворилася на фабрику українофобії. Кончені.
Підписатися на Книжкову жабу
Підписатися на Книжкову жабу
👍255❤9👀3💊2
Букерівську премію 2025 року та 50 000 фунтів отримав угорсько-британський письменник Девід Салай за свій роман «Плоть» («Flesh»). Про це повідомляє The Guardian.
Шостий художній твір Салая розповідає про життя чоловіка, Іштвана, від юності до середнього віку. Роман починається з часів, коли Іштван ще підлітком живе зі своєю матір’ю в житловому корпусі в Угорщині. Далі головний герой проводить деякий час у війську, відтак переїжджає до Лондона, де починає працювати на надзвичайно багатих людей. Написаний лаконічною прозою, роман досліджує теми маскулінності, класу, міграції, травми, сексу і влади.
«Судді ніколи не читали нічого подібного. Це доволі похмура книга, але її читати — одне задоволення», — сказав голова журі Родді Дойл, який отримав Букерівську премію в 1993 році.
Цікаво, коли та хто видасть його в Україні? До речі, може і "Все, що людина є" перекладуть та видадуть. Бо то теж дуже класна книга від якої неможливо відірватися. Якщо є бажання прочитати зараз, то вона є англійською і називається "All that man is". Раджу.
Підписатися на Книжкову жабу
Шостий художній твір Салая розповідає про життя чоловіка, Іштвана, від юності до середнього віку. Роман починається з часів, коли Іштван ще підлітком живе зі своєю матір’ю в житловому корпусі в Угорщині. Далі головний герой проводить деякий час у війську, відтак переїжджає до Лондона, де починає працювати на надзвичайно багатих людей. Написаний лаконічною прозою, роман досліджує теми маскулінності, класу, міграції, травми, сексу і влади.
«Судді ніколи не читали нічого подібного. Це доволі похмура книга, але її читати — одне задоволення», — сказав голова журі Родді Дойл, який отримав Букерівську премію в 1993 році.
Цікаво, коли та хто видасть його в Україні? До речі, може і "Все, що людина є" перекладуть та видадуть. Бо то теж дуже класна книга від якої неможливо відірватися. Якщо є бажання прочитати зараз, то вона є англійською і називається "All that man is". Раджу.
Підписатися на Книжкову жабу
👍118❤12🤬1💩1🥱1
Став відомий лонгліст номінантів на Шевченківську премію у 2026 році. Що читали з цього?
Проза
Павло Белянський – роман «Битись не можна відступити»
Надія Вальчук (Вальчук-Остряниця) – роман «Остання відьма»
Віктор Васильчук – книга «Шалена Богдана»
Ольга Воробйова – збірка оповідань «Голоси пам’яті. Буча – місто-герой»
Серафим Гордієнко, Олександр Мєняйлов – книга «Метаромантика. Кров, степ і вічність»
Олександр Данильчук (Соф’є Хрумтьє) – трилогія «Пригоди кумбреків та гом’ячків»
Любко Дереш – роман «Погляд Медузи. Маленька книга пітьми»
Наталія Доляк – роман «Як її не любити»
Анатолій Жарук – роман «Коли третій… не зайвий»
Оксана Зубковська, Михайло Огарьов – книга «Філософія воїна»
Василь Іванина – історичні романи «Поціловані Богом»
Юлія Ілюха – збірка короткої прози «Мої жінки»
Роман Киселюк – книга «Світ потребує радости. Гуцульські приповідки, прислів’я, коломийки»
Василь Нагірняк – книга «Орфей Собору Нації»
Леонід Петровський – книга прози «Переддень вічності»
Степан Процюк – роман про Євгена Чикаленка «ПАН»
Валентина Розуменко – книга «Вільні Полонянки»
Каріна Саварина – роман «За маму, за тата»
Леонід Тома – книга «Мандри Небесного чоловіка»
Юрій Щербак – книга «Мертва пам’ять. Голоси і крики»
Поезія
Олексій Бик – книга поезій «#Приголосніголосні»
Микола Гриценко – книга поезій «Волокна»
В’ячеслав Гук – книга поезій «Кримський літопис»
Михайло Жайворон – книга поезій «У всі дзвони»
Павло Коробчук – книга поезій «Навій»
Валерій Кулик – книга сонетів «Дніпро рятує Україну»
Дар’я Лісіч – книга поезій «Один великий вірш і декілька маленьких»
Леонід Логвиненко – книга поезій «Поклик срібного вовка»
Василь Махно – книга поезій «Схима»
Василь Мойсишин – книга віршів «Бо йде війна»
Юлія Мусаковська – книга поезій «Каміння і цвяхи»
Станіслав Новицький – книга поезій «За Господнім плечем»
Віктор Оліфіров – корони вінків сонетів «Істини Буття», «Мови, віри, власті»
Ігор Павлюк – книга поезій «Танець Мамая»
Зореслава Пилипишак (Стасюк) – збірка поезій «Я з тобою»
Андрій Сем’янків (MED Goblin) – книга поезій «Тонка коричнева лінія»
Богдан Стельмах – книга «Лірика»
Станіслав Стриженюк – драматична козацька дума «Судний день»
Сергій Чирков – книга поезій «Сюжет для миті»
Ірина Шувалова – книга поезій «Кінечні пісні»
Літературознавство і мистецтвознавство
Олеся Авраменко – серія мистецтвознавчих книг «Accent»: «Білокур», «Приходько», «Тістол», «Паркомуна»
Валерій Бітаєв, Юрій Мосенкіс – книга «Багатовікова літературно-мистецька зброя української перемоги»
Петро Іванишин – книга «Націософська герменевтика: нариси»
Олександр Клековкін, Юлія Бентя, Світлана Кулінська – двотомник «Театральна культура України: матеріали до історичного словника»
Людмила Лисенко – мистецтвознавчий роман «Світотворення від Марії»
Євген Матвієнко, Євген Букет, Олексій Дєдуш – книга «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки»
Надія Нікітенко, Світлана Чорна – книга «Софія Київська – тисячолітній символ Української держави»
Лариса Семенко – книга «Наш тихий геній Леонтович»
Павло Ткачук – книга «Голосом серця»
Сергій Тримбач – книга «Іван Миколайчук. Містерії долі»
Борис Філоненко – книга «Культура під тиском 000/0000»
Анатолій Шкуліпа – книга есе «Над рівнем моря»
Підписатися на Книжкову жабу
Проза
Павло Белянський – роман «Битись не можна відступити»
Надія Вальчук (Вальчук-Остряниця) – роман «Остання відьма»
Віктор Васильчук – книга «Шалена Богдана»
Ольга Воробйова – збірка оповідань «Голоси пам’яті. Буча – місто-герой»
Серафим Гордієнко, Олександр Мєняйлов – книга «Метаромантика. Кров, степ і вічність»
Олександр Данильчук (Соф’є Хрумтьє) – трилогія «Пригоди кумбреків та гом’ячків»
Любко Дереш – роман «Погляд Медузи. Маленька книга пітьми»
Наталія Доляк – роман «Як її не любити»
Анатолій Жарук – роман «Коли третій… не зайвий»
Оксана Зубковська, Михайло Огарьов – книга «Філософія воїна»
Василь Іванина – історичні романи «Поціловані Богом»
Юлія Ілюха – збірка короткої прози «Мої жінки»
Роман Киселюк – книга «Світ потребує радости. Гуцульські приповідки, прислів’я, коломийки»
Василь Нагірняк – книга «Орфей Собору Нації»
Леонід Петровський – книга прози «Переддень вічності»
Степан Процюк – роман про Євгена Чикаленка «ПАН»
Валентина Розуменко – книга «Вільні Полонянки»
Каріна Саварина – роман «За маму, за тата»
Леонід Тома – книга «Мандри Небесного чоловіка»
Юрій Щербак – книга «Мертва пам’ять. Голоси і крики»
Поезія
Олексій Бик – книга поезій «#Приголосніголосні»
Микола Гриценко – книга поезій «Волокна»
В’ячеслав Гук – книга поезій «Кримський літопис»
Михайло Жайворон – книга поезій «У всі дзвони»
Павло Коробчук – книга поезій «Навій»
Валерій Кулик – книга сонетів «Дніпро рятує Україну»
Дар’я Лісіч – книга поезій «Один великий вірш і декілька маленьких»
Леонід Логвиненко – книга поезій «Поклик срібного вовка»
Василь Махно – книга поезій «Схима»
Василь Мойсишин – книга віршів «Бо йде війна»
Юлія Мусаковська – книга поезій «Каміння і цвяхи»
Станіслав Новицький – книга поезій «За Господнім плечем»
Віктор Оліфіров – корони вінків сонетів «Істини Буття», «Мови, віри, власті»
Ігор Павлюк – книга поезій «Танець Мамая»
Зореслава Пилипишак (Стасюк) – збірка поезій «Я з тобою»
Андрій Сем’янків (MED Goblin) – книга поезій «Тонка коричнева лінія»
Богдан Стельмах – книга «Лірика»
Станіслав Стриженюк – драматична козацька дума «Судний день»
Сергій Чирков – книга поезій «Сюжет для миті»
Ірина Шувалова – книга поезій «Кінечні пісні»
Літературознавство і мистецтвознавство
Олеся Авраменко – серія мистецтвознавчих книг «Accent»: «Білокур», «Приходько», «Тістол», «Паркомуна»
Валерій Бітаєв, Юрій Мосенкіс – книга «Багатовікова літературно-мистецька зброя української перемоги»
Петро Іванишин – книга «Націософська герменевтика: нариси»
Олександр Клековкін, Юлія Бентя, Світлана Кулінська – двотомник «Театральна культура України: матеріали до історичного словника»
Людмила Лисенко – мистецтвознавчий роман «Світотворення від Марії»
Євген Матвієнко, Євген Букет, Олексій Дєдуш – книга «Шевченків сад. Родові дерева Моринців і Кирилівки»
Надія Нікітенко, Світлана Чорна – книга «Софія Київська – тисячолітній символ Української держави»
Лариса Семенко – книга «Наш тихий геній Леонтович»
Павло Ткачук – книга «Голосом серця»
Сергій Тримбач – книга «Іван Миколайчук. Містерії долі»
Борис Філоненко – книга «Культура під тиском 000/0000»
Анатолій Шкуліпа – книга есе «Над рівнем моря»
Підписатися на Книжкову жабу
❤85👍43🤔6🔥2