Перша частина епічного фентезі Джо Аберкромбі дочитана ☑️

Загалом мені сподобалось, хотілось би трошки динамічніше, але все рівно вражень не зіпсувало. Спробую коротко підсумувати плюси і мінуси 👇

З явних плюсів:
🗡️ живі персонажі, як головні так і другорядні. Настільки реалістичні, що ви можете уявити їх в деталях. Можливо деяка повільність сюжету і затягнутись першої частини книги повʼязана з тим, що автор намагався якомога детальніше описати героїв і дати їм час проявитись в різних ситуаціях. Наприклад, спочатку ви жалієте інквізитора Глокту, потім зневажаєте, ще глава - і відверто ненавидите, а потім починаєте розуміти і поважати 👀

🗡️багатогранність сюжету. Розповідь ведеться від кожного персонажа окремо, а потім вони всі зустрічаються разом. Таким чином ви можете уявити події, які описуються в книзі набагато краще і повніше

🗡️неймовірний чорний гумор. Це прям ключова риса романів Джо Аберкромбі 💪🏼

З незначних мінусів:

🛡️ важко читаються перші сторінок 200. Книга читається дуже повільно через багато додаткових відгалужень сюжетної лінії і в кінці цієї частини, незрозуміло куди вони заведуть.

🛡️відсутність яскраво вираженої кульмінації (я очікувала більш помпезного моменту, коли всі ці невігласи зрозуміють, що перед ними дійсно Баяз, а не самозванець). Ну і в кінці так і не зрозуміла мета походу і куди направляються головні герої. Бо однієї фрази «на край світу» мені якось мало 🤦🏽‍♀️

🛡️другорядна сюжетна лінія з колишніми побратимами Логана, я так розумію вони теж напівдикуни. Поки що не зрозуміла її доцільність, але думаю друга книга це прояснить

8/10 ⭐️
читаємо далі