Почитала про вплив хронічного стресу на судини та серце і можливість вмерти від раптової його зупинки…

Стресонула ще більше 😂

Йду спати
Тихої ночі, мої читаки 📕

Отже, що цікавого по першим персонажам «На лезі клинка».

У нас є:

Каліка-інквізитор-живодер Глокта. Настільки огидний і жорстокий, наскільки вміє описати Джо. Любов у нього до вад і каліцтв 😅 але від того персонаж максимально реалістичний. Відомо, що Глокта був полковником, але після війни потрапив в полон, де вижив єдиним. Ну як вижив.. частково

Кроки Глокти вистукували на брудних плитках підлоги незмінний ритм. Спершу цокання правого каблука, тоді стукіт ціпка, а відтак безкінечне човгання лівої ноги…

Це його обличчя було мертво блідим і покраяне глибокими зморшками.. у глибоких темних впадинах блистіли очі, при цьому ліве око було значно вужче за праве, мало рожевий обід і сльозилось

Персонаж номер два - Капітан Джезаль, якому татко купив титул на якесь свято. Явно самозакоханий красунчик. Відривок, який чудово описує його натуру:

- А до тих пір ви дотримуєтесь здорового способу життя! Ви мене зрозуміли, капітане Лютар? Здорового…способу…життя
- Так точно, маршале Варузе, - пробурмотів Джезаль
Через шість годин він був пʼяний, як чіп.

Персонаж три… я вже за нього переживаю і не впевнена, що він доживе до кінця трилогії 😂 на початку книжки тікаючи від когось він звалився в річку. Це північанин Логен, племʼя якого знищили. Він накурився, викликав духів, ті йому сказали, що його шукає маг. Переживаю за нього короче 😅

Читаємо далі