Ще встигаєте взяти участь в розіграші цієї краси

Не пропустіть 😏

«Грибних справ підмайстра» Катерина Корнієнко 🍄

Найбільша цінність цієї книжки для мене в тому, наскільки вона фольклорна і колоритна. Тут неймовірно багато нашого: українські традиції й побут, казки, обряди, одяг, чумаки, вірування — і все це акуратними нитками, ніби мереживо вплетене в історію. Про нитки я тепер говоритиму довго 🧶. Мені здається, саме в цьому сенсі книжка справді культурно цінна.

Дуже цікавий і задум: долі людей тут вишиті на їх… тінях 🪡

Окремо — мова. Дуже мелодійна, багата, з красивими описами природи. Але описовості тут справді дуже багато, і для мене це стало водночас і сильною стороною книжки, і тим, що трохи ускладнювало читання. Можливо, якби обʼєм книги був менше ніж 600 сторінок було б легше. Бо я вважаю, що цього обʼєму цілком стало б на трилогію ❤️‍🔥

У якийсь момент я зрозуміла, що цю історію треба читати більше на відчуттях, ніж на логіці. От точно, як «Книгу Еміля». Бо щойно я починала намагатися все структурувати, розбиратися, що, як і чому працює — мозок трохи грузнув 🤭 тому я лишаю своїй фантазії трошки простору і впевнена, що буду обдумувати прочитане декілька днів.

«Знати свою долю і хотіти її — це дуже різні речі»

До клубу, на жаль, я не дочитала, тому піду розпитувати учасників, як відбулося їх обговорення ✨

Фольклорність, колорит і ліс — однозначно те, заради чого цю книжку варто було прочитати.

8/10 ⭐️ і так, вона дійсно пасує до осінніх читань!

Я:
— додивилася «Гіпотезу кохання»
— виявила, що у мене дуже хтивий кіт!

Вона прийшла, вмостилася і максимально уважно дивилася саме конкретну сцену 🤦‍♀

Відео кину в коменти 🤭

Це всі новини. Тихої ночі, мої прекрасні люди!

Я не скажу, що здуріла з цими клубами, але знаки будуть

— Це кропива???!
— Так.
— Жива. У вазі. В твоїй сумці??
— Денисе, давай не задавай, будь-ласка, питання.

Тю. Мав би звикнути 🙄

Попекла все на світі: і руки, і ноги. 😆 відчуваю себе головною героїнею по максимуму