«Кінець літа» Розамунда Пілчер 🍂

Я фанатка творчості Розамунди Пілчер і маю до неї чималий кредит довіри 😄

У Шотландії чоловіки мають звичку постійно ходити на полювання — і байдуже, які плани на них мають жінки.

«Зимове сонцестояння» взагалі моя улюблена зимова, передріздвяна книжка. Для мене це одна з тих історій, які треба перечитувати перед святами: неймовірне письмо, чудовий британський гумор, прекрасні описи, живі персонажі — ну все мені в ньому ідеально. «Шукачів мушель» теж дуже люблю! 🐚

Відгук на «Зимове сонцестояння»❄️

І саме тому «Кінець літа» я б не радила брати як перше знайомство з Пілчер. Бо чую від багатьох, що це чудова можливість познайомитися з творчістю авторки, але як на мене — читайте більші романи, а потім цю 📖

Це дуже легка історія, яку справді приємно прочитати за кавою. Тут є повернення додому, старі сімейні історії, непорозуміння і драма. І, як для Пілчер, драми тут для мене навіть забагато на такий невеликий обсяг 🤭

Але мені не вистачило часу набутися з персонажами. Я дуже люблю велику прозу, а Пілчер якраз у ній для мене розкривається найкраще. Тож якщо ви вже читали авторку і вона вам подобається — «Кінець літа» чудово підійде для невеликої перерви між більшими книжками. Ну і час шикарний, щоб її прочитати саме зараз!

Я завжди вважала осінь найпрекраснішою порою року. Дехто каже, що вона навіває смуток, але краси в ній більше, ніж смутку

А от якщо ви ще не знайомі з авторкою, я б починала не звідси. Бо за цією книжкою ви навряд чи відчуєте розкіш письма Розамунди Пілчер.

Але я, звісно, продовжую її читати. Наступна — «Голоси влітку», уже близько 300 сторінок. Я читала дуже велику Пілчер, тепер прочитала маленьку. Тепер настав час перевірити середню 🤭

А поки — 7/10 ⭐️і я планую найближчим часом прочитати «Голоси влітку»

Вже читали щось у Розамунди Пілчер?
Чи, можливо, плануєте? 🧐

Виставила дитячі книжки і від мене відписалося три порноботи 😆😆😆

Здається, я тепер знаю, як з ними боротися

Чекайте огляди буквариків і абеток

«Багато людей заслуговують смерті, але не всі заслуговують стати вбивцями» ☠

Дочитала «Кропиву і кістку» Т.Кінгфішер 🌿

Це така темна казка з дуже впізнаваними казковими мотивами, але з некромантією, демонами, жорстоким принцом, доволі похмурою атмосферою і чудовим гумором 👌🏼

Хатина дуже скидалася на вуликові могили зі складених шарами кам’яних брил, от тільки з неї ще й позіхала темна «паща». Вона лякала б, якби перед нею не бігали кури, такі звичні й домашні. Складно боятися невідомого, коли ще не відоме тримає курей.

🐓

І я приємно здивована, наскільки легко й приємно вона мені читалася! Значно легше ніж «Колючий живопліт», який удвічі коротше 🤭

Більш змістовний відгук принесу після клубу, а ви поки розкажіть мені — чи читали ви книжки Кінгфішер? І якщо так, то яка ваша улюблена? 🧐