Читаю Reporters, а серце розривається. Маю слабкість до ландшафтів нашої країни ❤️‍🩹

«Погляд птаха» — стаття Аліси Москаленко в журналі Reporters про фотографа Григорія Веприка та Україну, якої ми вже ніколи не побачимо такою, як раніше.

Григорій Веприк — фотограф і засновник агенції The Gate Agency. Ще під час пандемії він почав подорожувати Україною та знімати з дрона її промислові ландшафти. З висоти звичні кар’єри, шахти та промислові об’єкти раптом перетворювалися на зовсім інші пейзажі — майже абстрактні, кольорові й неймовірно красиві.

А потім почалася велика війна. Григорій перестав знімати з висоти й долучився до війська як пілот дронів.

А тепер його старі світлини сприймаються зовсім інакше. Бо москалі знищують не лише найкращих людей. Вони знищують землю. Ліси, степи, річки, узбережжя, заповідні території, родючі ґрунти, промислові ландшафти — усе це частина нашої країни. Частина того, що формувало її вигляд і нашу пам’ять про неї.

Після підриву Каховської ГЕС ми втратили найбільше в Україні водосховище та величезні природні комплекси навколо нього. Постраждали ліси, водно-болотні екосистеми, тварини та рослини, частина яких уже не повернеться до тих місць у тому вигляді, у якому ми їх знали 💔

Через війну під ударом опинилися Кінбурнська коса, Олешківські піски, Святі Гори, Джарилгацький національний парк, Асканія-Нова, Чорноморський біосферний заповідник та інші унікальні природні території. Частина з них окупована, частина замінована, частина вигоріла або зазнала іншого незворотного впливу.

І мені здається, саме тому такі фотографії стають набагато більшими за просто красиві кадри. Це документ нашої країни. Доказ того, якою вона була. І нагадування, що деякі місця ми, можливо, вже ніколи не побачимо такими, як їх зафіксував Григорій Веприк. Адже, коли знищується екосистема, відновити її до попереднього стану іноді неможливо навіть за десятки років!

Тому «Погляд птаха» я сприймаю як спробу зберегти в пам’яті частину України, яку війна змінює просто зараз 💔

Більше робіт Григорія Веприка тут

#біологічне_ecosystem

Ця теж зайшла «тільки спитати» 🤭

Присвята ❤️‍🩹🥺

І попри жахливий ранок збираюся на улюблений клуб і розпаковую розкішний бокс від видавництва ТАК по «Баламутці» Лори Сван 💚

Всередині дуже слизеренські кольори 🤤

«Баламутка» — це новинка видавництва, дарк-роман Лори Сван про таємниці, небезпечні ігри та людей, яким краще не довіряти. А ще це перша частина дилогії з дуже гарним рейтингом на Goodreads — 4.24⭐️

Книга містить перелік тригерів. Анотація:

Він урятував їй життя — а тепер може його зруйнувати.

Джун рахує дні до кінця навчання в престижній школі, де її щодня цькують і принижують. Рідний дім не дає відчуття безпеки — навпаки, ламає дівчину ще більше. Аж тут випадок, який міг стати трагічним, обертається дивною посмішкою долі: грабіжник, що вдерся в будинок, наказує їй мовчати — і залишає живою. Та Джун мала би знати, що за все в цьому світі доводиться платити… Тим часом у її школі з’являється новий учитель. Чому його голос здається таким знайомим? Чому від його присутності пронизує жахом? Починається небезпечна гра, в якій кожен має що приховувати, а ставки надто високі…

Оформлення неймовірне 🎀
Плануєте читати?

P.S: Я щоразу знічуюся, коли отримую такі подарунки, бо для мене вони ніколи не є чимось буденним чи само собою зрозумілим. Кожен бокс — це одразу: «вау, це справді мені?». Тому дуже дякую видавництву за увагу та довіру, а вам — за те, що читаєте 🖤