Хто їде на ці вихідні у Львів на Форум?
Сходіть на презентацію «Ирію» Вікторії Задорської!🫧
Анотація:
Страшне чекаю на цю книгу😍
READBERRY, дорогенькі, а можна нам у Франківську теж презентацію? 🫶🏻
Сходіть на презентацію «Ирію» Вікторії Задорської!
Анотація:
Ирій — князівство, де панують химерні напівтварини, шість могутніх Родин. Для Рогатих, Холодних, Криланів, Ікластих, Строкатих чи Лускатих звичайні люди — безправна худоба, народжена для служіння, а якщо ти неплідна жінка, то коштуєш менше за окраєць черствого хліба. У цьому жорстокому світі не вірять у спасіння. А моляться Великій Матері, щоб під час давнього Обряду, вона повернула весну. Нарешті після п’ятнадцяти років лютого холоду наближається час прикликати весну. Проте замість тепла приходить хаос, бо у священне дійство втручається людина — кріпачка Дана. У масці чужого роду вона проникає туди, куди їй не можна. Цей вчинок плюндрує Обряд і стає іскрою, що розпалює криваву боротьбу за престол. І Дана — у самому серці міжусобиці. Весни не буде. Натомість гряде великий голод і первісна лють звіролюду. На Дану відкрито полювання. Для всіх вона — Руйнівниця весни.
Страшне чекаю на цю книгу
READBERRY, дорогенькі, а можна нам у Франківську теж презентацію? 🫶🏻
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤38👍6🔥4💯1🤝1
В обідню перерву почала читати «Ной обирає Чорнобиль» Ірен Роздобудько 🖤
Так почала, що вже на 80й сторінці! Читається дуже легко і захопливо. Хоч і теми не прості, але відкласти неможливо🤍
Підозрюю, що спати я сьогодні піду дуже пізно.
P.S: з людини, яка не мала жодного рожевого одягу потрошку перетворююсь в його амбасадорку😔
Так почала, що вже на 80й сторінці! Читається дуже легко і захопливо. Хоч і теми не прості, але відкласти неможливо
Підозрюю, що спати я сьогодні піду дуже пізно.
P.S: з людини, яка не мала жодного рожевого одягу потрошку перетворююсь в його амбасадорку
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤28💘27🔥13
Мій нічний aesthetic ✨
Тихої всім ночі 🫂
Тихої всім ночі 🫂
❤70😍14🤩5🥰2
Я готова вам розповісти про «Варварів крижаної планети» Рубі Діксон 🧊🪐
Начиталася я жахів про тригери й уже готувалася до жесті. Усе насильство закінчується на початку книги. До найголовнішого тригера я б віднеслазґвалтування другорядного персонажа інопланетянами , звісно. Тут треба бути готовим. На щастя, описана дана сцена без подробиць. А полон (який теж на початку і закінчується, бо багаж з дівчатами скидають на крижаній планеті) і виживання конкретно в цьому випадку для мене тригерами не є. Я читала в сто разів жорстокіші книжки.
Головний герой, той самий рогатий синій варвар, ледь не грінфлежний. Носиться з героїнею, як із найціннішим скарбом! Їжу знаходить, на спині носить, в теплі хутра загортає, пилиночки з неї здуває. З усіх місць. Іф ю ноу вот ай мін😏
З цікавого: життя на крижаній планеті неможливе без «симбіонта», якого варвари називають куї. Він надає тілу носія морозостійкості й витривалості, підвищує температуру, а також встановлює зв’язок між двома істотами і створює пару. Чимось схоже на ментальний «зв’язок» суджених у багатьох роментезі, але куї тут має фізичне тіло. Якщо ви дивилися або читали «Гостю» (The Host) Стефані Маєр, то прям можете його візуалізувати, бо мені це дуже схоже✨
Це відпочинкове чтиво еротичного характеру на вечір-другий. Тобто готуйтеся, що 18+ сцен тут дуже багато🥵 Більше, ніж самого сюжету 🤭 . Якби більше лору і ще сторінок 150 подій в другій половині книги, щоб глибше розкрити персонажів — це прям було б добре! Але воно цілком відповідає опису і жанру. Тож під відповідний настрій — цілком може бути 👌
Начиталася я жахів про тригери й уже готувалася до жесті. Усе насильство закінчується на початку книги. До найголовнішого тригера я б віднесла
Головний герой, той самий рогатий синій варвар, ледь не грінфлежний. Носиться з героїнею, як із найціннішим скарбом! Їжу знаходить, на спині носить, в теплі хутра загортає, пилиночки з неї здуває. З усіх місць. Іф ю ноу вот ай мін
З цікавого: життя на крижаній планеті неможливе без «симбіонта», якого варвари називають куї. Він надає тілу носія морозостійкості й витривалості, підвищує температуру, а також встановлює зв’язок між двома істотами і створює пару. Чимось схоже на ментальний «зв’язок» суджених у багатьох роментезі, але куї тут має фізичне тіло. Якщо ви дивилися або читали «Гостю» (The Host) Стефані Маєр, то прям можете його візуалізувати, бо мені це дуже схоже✨
Це відпочинкове чтиво еротичного характеру на вечір-другий. Тобто готуйтеся, що 18+ сцен тут дуже багато
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤54🍓16☃6😁2😈1
Читаю Reporters, а серце розривається. Маю слабкість до ландшафтів нашої країни ❤️🩹
«Погляд птаха» — стаття Аліси Москаленко в журналі Reporters про фотографа Григорія Веприка та Україну, якої ми вже ніколи не побачимо такою, як раніше.
Григорій Веприк — фотограф і засновник агенції The Gate Agency. Ще під час пандемії він почав подорожувати Україною та знімати з дрона її промислові ландшафти. З висоти звичні кар’єри, шахти та промислові об’єкти раптом перетворювалися на зовсім інші пейзажі — майже абстрактні, кольорові й неймовірно красиві.
А потім почалася велика війна. Григорій перестав знімати з висоти й долучився до війська як пілот дронів.
А тепер його старі світлини сприймаються зовсім інакше. Бо москалі знищують не лише найкращих людей. Вони знищують землю. Ліси, степи, річки, узбережжя, заповідні території, родючі ґрунти, промислові ландшафти — усе це частина нашої країни. Частина того, що формувало її вигляд і нашу пам’ять про неї.
Після підриву Каховської ГЕС ми втратили найбільше в Україні водосховище та величезні природні комплекси навколо нього. Постраждали ліси, водно-болотні екосистеми, тварини та рослини, частина яких уже не повернеться до тих місць у тому вигляді, у якому ми їх знали💔
Через війну під ударом опинилися Кінбурнська коса, Олешківські піски, Святі Гори, Джарилгацький національний парк, Асканія-Нова, Чорноморський біосферний заповідник та інші унікальні природні території. Частина з них окупована, частина замінована, частина вигоріла або зазнала іншого незворотного впливу.
І мені здається, саме тому такі фотографії стають набагато більшими за просто красиві кадри. Це документ нашої країни. Доказ того, якою вона була. І нагадування, що деякі місця ми, можливо, вже ніколи не побачимо такими, як їх зафіксував Григорій Веприк. Адже, коли знищується екосистема, відновити її до попереднього стану іноді неможливо навіть за десятки років!
Тому «Погляд птаха» я сприймаю як спробу зберегти в пам’яті частину України, яку війна змінює просто зараз 💔
Більше робіт Григорія Веприка тут
#біологічне_ecosystem
«Погляд птаха» — стаття Аліси Москаленко в журналі Reporters про фотографа Григорія Веприка та Україну, якої ми вже ніколи не побачимо такою, як раніше.
Григорій Веприк — фотограф і засновник агенції The Gate Agency. Ще під час пандемії він почав подорожувати Україною та знімати з дрона її промислові ландшафти. З висоти звичні кар’єри, шахти та промислові об’єкти раптом перетворювалися на зовсім інші пейзажі — майже абстрактні, кольорові й неймовірно красиві.
А потім почалася велика війна. Григорій перестав знімати з висоти й долучився до війська як пілот дронів.
А тепер його старі світлини сприймаються зовсім інакше. Бо москалі знищують не лише найкращих людей. Вони знищують землю. Ліси, степи, річки, узбережжя, заповідні території, родючі ґрунти, промислові ландшафти — усе це частина нашої країни. Частина того, що формувало її вигляд і нашу пам’ять про неї.
Після підриву Каховської ГЕС ми втратили найбільше в Україні водосховище та величезні природні комплекси навколо нього. Постраждали ліси, водно-болотні екосистеми, тварини та рослини, частина яких уже не повернеться до тих місць у тому вигляді, у якому ми їх знали
Через війну під ударом опинилися Кінбурнська коса, Олешківські піски, Святі Гори, Джарилгацький національний парк, Асканія-Нова, Чорноморський біосферний заповідник та інші унікальні природні території. Частина з них окупована, частина замінована, частина вигоріла або зазнала іншого незворотного впливу.
І мені здається, саме тому такі фотографії стають набагато більшими за просто красиві кадри. Це документ нашої країни. Доказ того, якою вона була. І нагадування, що деякі місця ми, можливо, вже ніколи не побачимо такими, як їх зафіксував Григорій Веприк. Адже, коли знищується екосистема, відновити її до попереднього стану іноді неможливо навіть за десятки років!
Тому «Погляд птаха» я сприймаю як спробу зберегти в пам’яті частину України, яку війна змінює просто зараз 💔
Більше робіт Григорія Веприка тут
#біологічне_ecosystem
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢38❤21💔17😭1
А що, якби дракони справді існували? 🐉
Івано-Франківськ!
Запрошуємо вас на зустріч з Леонідом Горобцем — доктором біологічних наук, палеонтологом і автором науково-популярної книжки «Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили» від видавництва «Віхола».
Поговоримо про міфічних істот, які ніколи не жили, але чомусь так міцно оселилися в людській уяві. Чи зміг би дракон дихати вогнем? Якою мала б бути справжня чупакабра? І що станеться, якщо перевірити легенди не магією, а анатомією, еволюцією та здоровим науковим скептицизмом?
🗓️ 19.09
🕑 17:00
📍 Сенс
Обовʼязково приходьте!🧬
Івано-Франківськ!
Запрошуємо вас на зустріч з Леонідом Горобцем — доктором біологічних наук, палеонтологом і автором науково-популярної книжки «Чупакабра, дракони та вовкулаки. Чому вимерли істоти, які ніколи не жили» від видавництва «Віхола».
Поговоримо про міфічних істот, які ніколи не жили, але чомусь так міцно оселилися в людській уяві. Чи зміг би дракон дихати вогнем? Якою мала б бути справжня чупакабра? І що станеться, якщо перевірити легенди не магією, а анатомією, еволюцією та здоровим науковим скептицизмом?
🗓️ 19.09
🕑 17:00
📍 Сенс
Обовʼязково приходьте!🧬
❤45🔥9🤩7🦄2
«Ной обирає Чорнобиль» Ірен Роздобудько 🖤
Мені дуже сподобалася ця книга. Це така цікава суміш антиутопії, наукової фантастики і, можливо, трилера, яка мені особисто, дуже вайбувала серіалом «Сотня» ☢️. І хоча тут немає всесвітнього колапсу та постапокаліптичного світу в класичному розумінні, сама ідея ізольованої спільноти, яка живе за власними правилами та має зовсім інше бачення майбутнього, дуже близька до такого жанрового вайбу!
Я погоджуюся, що тут дуже багато всього, але мені цілком пасувало до сюжету 👌🏼 і коли читала в голові ніби кіно йшло. Книга чудово уявляється!
Сюжет закручується навколо Анатолія: колись його дитиною евакуювали з Чорнобильської зони, а під час евакуації загубився його молодший брат — і знайти його так і не вдалося. Через багато років Анатолій повертається до місця свого дитинства вже разом із сином, щоб показати йому, де виріс. Але через деякий час батько й син зникають — і саме тут починається найцікавіше🧐
🧬🦠🧫
Мені дуже сподобалося, що тут є розвиток генетики, мікробіології та роздуми про можливості людського організму!💪🏼
Це моя перша книга авторки і я зрозуміла, що її стиль — просто любов. Він дуже мелодійний і плавний: читаєш, читаєш — і раптом ловиш себе на тому, що вже опинилася десь за 100 сторінок від попереднього розділу🤦♀
У другій половині в мене залишилося кілька питань❔ саме до розв’язки, але вони не перекреслили загального враження.
Тож якщо любите антиутопії, наукову фантастику, загадкові закриті спільноти — дуже раджу звернути увагу на «Ной обирає Чорнобиль»!
Для мене це 8.5/10⭐️ (5 на Goodreads) і я тепер хочу почитати інші книжки авторки
Порекомендуєте?✨
Мені дуже сподобалася ця книга. Це така цікава суміш антиутопії, наукової фантастики і, можливо, трилера, яка мені особисто, дуже вайбувала серіалом «Сотня» ☢️. І хоча тут немає всесвітнього колапсу та постапокаліптичного світу в класичному розумінні, сама ідея ізольованої спільноти, яка живе за власними правилами та має зовсім інше бачення майбутнього, дуже близька до такого жанрового вайбу!
Я погоджуюся, що тут дуже багато всього, але мені цілком пасувало до сюжету 👌🏼 і коли читала в голові ніби кіно йшло. Книга чудово уявляється!
Сюжет закручується навколо Анатолія: колись його дитиною евакуювали з Чорнобильської зони, а під час евакуації загубився його молодший брат — і знайти його так і не вдалося. Через багато років Анатолій повертається до місця свого дитинства вже разом із сином, щоб показати йому, де виріс. Але через деякий час батько й син зникають — і саме тут починається найцікавіше
🧬🦠🧫
Мені дуже сподобалося, що тут є розвиток генетики, мікробіології та роздуми про можливості людського організму!💪🏼
Це моя перша книга авторки і я зрозуміла, що її стиль — просто любов. Він дуже мелодійний і плавний: читаєш, читаєш — і раптом ловиш себе на тому, що вже опинилася десь за 100 сторінок від попереднього розділу
У другій половині в мене залишилося кілька питань
Тож якщо любите антиутопії, наукову фантастику, загадкові закриті спільноти — дуже раджу звернути увагу на «Ной обирає Чорнобиль»!
Для мене це 8.5/10
Порекомендуєте?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤52👍9🔥7
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤67😢16💔7❤🔥3💘1
Книжкова Екосистема 🍃
Photo
Відкрила читати, а перший розділ від якогось Емметта.
І одразу думка в голові:
чувак, ти хто?…🤦♂
Я так звикла, що він Монті, що не второпала, шо Емметт — це його імʼя
Незручно якось вийшло😆
І одразу думка в голові:
чувак, ти хто?…
Я так звикла, що він Монті, що не второпала, шо Емметт — це його імʼя
Незручно якось вийшло
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤣72😁15❤4
Ностальгія в око попала 🥹
Тест на вік!
Син в шоці:
— Мама, а чого настолка всередині журналу?!
— Марк, це найкрутіша настолка, яка могла бути. Ще був варіант в козла або в дурня з дідом.
— Якого козла? Якого дурня?…
Тест на вік!
Син в шоці:
— Мама, а чого настолка всередині журналу?!
— Марк, це найкрутіша настолка, яка могла бути. Ще був варіант в козла або в дурня з дідом.
— Якого козла? Якого дурня?…
😁52❤23🤣9😭2😍1