«Дурень обриває листя. Дикун рубає стовбур. Мудрий підрізає коріння»

Я вже так наговорилася і наслухалася про «Золотого сина», що розгубила половину думок 😔

Хтось має все це виправити, — кажу я. — Хтось має розірвати кайдани

але я зараз зберу їх до купи і спробую конструктивно

🌞 друга частина ще динамічніша за першу. В ній більше політики, дуже багато (для мене забагато) зрад і інтриг. Що десять сторінок змінюється баланс сил і від того аж голова обертом йде. Це такий трушний екшн! Також тут значно більше космосу: описи зіткнень, крадіжки гігантських космічних кораблів — все це чудово.

🌟 Сподобалося також, що автор ще глибше нас занурює в проблеми цього нерівного, поділеного на кольори, суспільства. Читаючи, я вже сама почала сумніватися, чи потрібне повстання червоних? А якщо потрібне, то як це реалізувати? А як реалізується, то що далі? Це все про те, що книга цікава.

Це не війна мого народу проти твого. Ти не Золота, а ми не Червоні. Ми люди. Кожен із нас може змінитися. Кожен може бути тим, ким захоче

🤩 Єдине, що мене бентежить в цьому циклі — це стиль автора. Текст дуже сухий, бідний на художні засоби. Тут взагалі немає красивої літературної мови. І мені цілком ок читали, коли мало гарний порівнянь, але оці речення по 3 слова доводять мене до сказу. Проте, по-перше, я приймаю цей стиль і йду далі в цю історію, бо мені все інше дуже подобається. А по-друге, я думаю, що причина ще й у тому, що оповідь ведеться від Дерроу. А наш головний герой — ніби роботизована машина для вбивства. І, можливо, інакше мислити він не може. Хоча в цій частині в нього пробиваються дуже розумні, логічні висновки щодо його дій!

Тому для мене це — 8/10 ⭐️
і я продовжую читати аж до кінця 👊 і першу трилогію, і весь цикл!

Починаю «Не забувай писати» Конфіно ✉️
начиталася чудових відгуків на її «За кожним хорошим чоловіком»

А цю маємо обговорити з моїми київськими читаками на книжковій!

Діліться, що ви там зараз підчитуєте ⤵

Сара Ґудмен Конфіно потроху краде моє серце прекрасним гумором і шикарними героїнями. Взагалі не мала ніяких очікувань щодо цієї книги, окрім декількох дуже схвальних відгуків подруг. Я навіть не знала про що вона, бо не читаю анотації

А тепер я думаю, що це книга про жінок і для жінок!

— Як вам це вдається?
— Якщо хочеш наловити багато мух, краще розлий меду, а не оцту. І нікому не дозволяй стверджувати, що ти — слабка стать.

Ну і взагалі, якщо в книзі є класний жіночий персонаж 70+ років — то автоматично моя книга 🫱

Чудово читається, візьму найближчим часом і «За кожним хорошим чоловіком»

«Не забувай писати» Сара Ґудмен Конфіно 💌 ⛱ 🌊

Якби потрібно було коротко описати цей роман, я б сказала ось так — це легка феміністична проза. Є складні романи, над якими потрібно подумати, подихати, а є прості, проте дуже влучні книжки. Вони дарують купу позитивних емоцій, лишають приємний післясмак і читаються на одному диханні. От «Не забувай писати» мені саме така

Гумор заслуговує на окрему похвалу, бо це прекрасно:

— Ми будемо тихішими за церковну мишу.
— Хіба не «бідніший за церковну мишу»? — прошепотіла я до Ади.
— Звідки мені знати? — відповіла вона так само пошепки. — Я не проводжу часу в церквах. Як і в місцях, де водяться миші.

Роман починається з того, що юна головна героїня пробує спокусити сина рабина і випадає разом з ним з вітража прям під час богослужіння. 60ті роки, на хвилиночку! Обурений голова сімейства відправляє доньку до двоюрідної тітки на перевиховання. А що там далі — читайте самі, не хочу красти у вас задоволення💄👗🥿

Поставила на Goodreads цілих 5 зірочок, бо я чудово провела з нею час. А по моїй звичній шкалі це — 8.5/10 ⭐️ і я обовʼязково читатиму інші книжки авторки