Інтелектуально. Вишукано. Естетично 🌷
в усіх сенсах

— Усе життя — поезія

«Боги мого краю дуже люблять кров» Євгенії Кужавської причарувала мене. Це справжня українська дарк академія, яка впізнається з перших сторінок. Атмосфера, красиві описи, осінь, навчальний заклад, якась трагічна похмурість, містичні настрої, мистецтво, літературні дискусії, і, звісно, вбивство. Ти читаєш і здається, що на очі впала вуаль, а кольори навколо приглушили. А як вишукано це написано! Пів книги можна заліпити стікерами ✍

Мені здається, з «Богами» я дуже можу полюбити осінь:

Вересень

теплий і жовтий, як круглобока диня. Пахне мигдалем і травами, грає музикою з естради Шато-де-Фльор

Жовтень

фарбує пащі левів біля Царського палацу. Жовтень іде, не прощаючись.

Листопадова

палітра кольорів тяжіє до чорного, зрідка позначає гілки дерев темно-сірим або вириває із загального пейзажу останні жовто-багряні плями.

Ви ж знаєте, що я читаю книжки дуже швидко. Для мене нормально прочитати роман на 300 сторінок за день — максимум за два. Але з «Богами мого краю» так не сталося. Вони не читаються поспіхом. І це не тому, що складно, а тому, що текст сам задає інший темп. Я думаю, що якщо поспішати — втратиш і насолоду від читання, і ту тонку атмосферу, яка тримає роман на рівні не лише сюжету, а й естетичної насолоди.

Пастель лишається на кінчиках пальців, ніби пилок із крил метеликів. Рона малює обережно, надто старанно, виважено, не в змозі сьогодні писати розслаблено й легко — так, як радить художниця.

Детективна лінія, стиль оповіді, персонажі, які насправді були реальними людьми… прекрасно все!

Додавайте в осінні плани!
Читатиметься ще атмосферніше 📖

Повертаюся в космооперу Пірса Брауна! 🚀

Не так давно читала першу частину «Червоне повстання» і проводила по ній клуб, тому добре все памʼятаю 🤌🏼 скучила за Дерроу і компанією

Мені дуже цікаво спостерігати за розвитком головного героя!

Браун написав перший роман дуже динамічним. Він чудово тримає увагу читача і сильно підходить під опис «голодні ігри в космосі». Далі серія має стати значно темнішою і політичнішою.

Ну що ж…
Перевіримо 🧐

Розпаковка нових книжечок від РМ, а там моя любов ❤️і ще дві бажанки

🌟 «Жінки» Крістін Генни, бо я обожнюю авторку. Готова превентивно додавати її в топи року 🤭 жартую, прочитаємо звісно. Але і «Чотири вітри», і «Велика глушина» попали в найкращі минулих років.

🌟 Фінальна частина трилогії Мусаї, бо дуже хочу дочитати цей цикл фентезі.

🌟І новинка «На добраніч, Ірен» — ще одна історія про сильну жінку!

Першою читатиму Генну 💔

Мама передала мій скарб 🤲

Колись, дуже давно, коли я жила на одну лише стипендію КПІ, з тієї стипендії я навідкладала майже сто баксів і подарувала чоловіку… нарди.

І такі вони прекрасні 💔
Розміром 65*65 см (навіть в кадр он не влізли гарно, стала на стільця вам фоткати) і важкі такі, що підняти тяжко

Це друга гра, в яку навчив мене грати мій тато геть маленькою. Друга, після покера 🤦‍♀

Вчу грати Аврору ❤️

Я, яка похвалилася, що все памʼятаю з «Червоного повстання» після ще одного знайомого імені в «Золотому сині»:

Чувак, ти хто такий??? Я десь тебе бачила. Хоч якого ти кольору? Аааа…. Так ти той худий поет??? Ну добре. А цей грубіян хто?

І навіть список імен на початку мені не допомагає 🤦‍♀

Обожнюю цикли 😆

Я просто в шоці від того, як воно несеться! Прокліпав абзац — пропустив битву 🤌

Зупинитися читати неможливо, бо дуже цікаво. Я отак не помітила, як прочитала вже більше половини і провтикала свої 8 годин якісного сну 😔

А один епізод майже один в один сценка зі Стартреку 🚀

З переваг: необовʼязково згадувати всіх персонажів, бо схоже… не всі доживуть до кінця другої частини 🤭