«Діти не мають помирати у війнах старих»

«Блакить» — дебютний роман Владислава Бондарука. Це перша частина серії, яка вже привернула увагу читачів сучасного фентезі та YA-літератури.

Для мене це — хороше, дуже естетичне, пригодницьке підліткове фентезі, натхненне мультфільмом «Атлантида», у стилі стімпанк. Про Атлантиду — вона відчувається тут у всьому: персонажі з блакитними очами, кристали, механічні тварини, деякі сюжетні елементи. Це не можна назвати ретелінгом, але я відчула себе саме в тому світі. Ніби десь з-за рогу зараз вибіжить Майло і все порішає 😆 це мені дууууже сподобалося!

Варто сказати про те, що «Блакить» дуже динамічна. Місцями занадто перевантажена екшеном: розслідування, переслідування, бійки, марення на межі з реальністю. Нудно вам не буде, це можу сказати точно 👌🏼 головний герой книги — 17 річний Леон, який працює на приватну охоронну організацію. Це хороший персонаж, але трошки наївний. Я б із задоволенням прочитала ще сторінок 200 про всіх героїв, про світ, про те, як все тут працює, про таємничий Культ, який зрештою виходить на основне місце в сюжеті. Ця історія має великий потенціал!

Також хочеться більшого розкриття персонажів, щоб я могла чітко відрізняти їх одне від одного, бо їх дуже багато і іноді вони ведуть себе подібно. Найкраще, як на мене, прописаний Луї — шикарний харизматичний герой, якого я одразу можу уявити. Дуже сподіваюся, що в наступних частинах серії всі інші герої відкриються ще глибше!

7.5/10⭐️ (4 на Goodreads)
і я вважаю, що це талановитий дебют і чекаю на продовження!

Думаю, що якби я була на років 15 молодше я б пищала від захвату! Патрулі, механічні пси, пригоди, все світиться блакитним — це ж прекрасно!

Якщо на мою поличку потрапляє новий роман Алі Гейзелвуд він нагло йде поперед черги всіх книжок, щоб «тільки спитати»

От такий от блат.
Нічого не можу з собою зробити.
І не хочу 😇

До речі, авторка попередила читачів, що «Не закохані» сильно відрізняються від її попередніх робіт📚

— Який у тебе сьогодні клуб?
— Мій?
— Який з них?
— Мій-мій
❤️

Завжди любитиму це місце.
Обговорили Клюна. Випадково! Це навіть не я його запропонувала.
Мені було дуже лячно, чесно. Як обговорювати книгу, яка для тебе 10000/10? Яка не підходить під жодні критерії оцінювання? Це ще одна книга мого серденька. Якби мене спитали, про що вона, я б відповіла, що про любов і прийняття інакшості в усіх їх проявах.

Не планувала читати продовження. Бо ця історія для мене повністю логічно завершена, але мені її на клубі прям в руки дали і сказали: «на, читай». Тому буду ❤️

Добірка улюблених коротеньких, але дуже влучних цитат з «Дому у Волошковому морі» ⤵

— Дім — це не місце. Це люди

— Ти — саме такий, яким маєш бути

— Дітям потрібно знати, що їх люблять

— Немає нічого небезпечнішого за людину, яку ніколи не любили

— Іноді найбільша мужність — це дозволити собі бути щасливим

— Світ стає кращим, коли ми дозволяємо собі бачити красу в інших

— Справжня родина — це ті, хто залишаються

— Ненависть гучна, але ти зрозумієш, що любов звучить ще голосніше

— Якщо не боятися, можна вибрати те життя, яке хочеш

Але, насправді, книгу всю можна на цитати розібрати. І для мене, як для фанатки фентезі, це НЕ фентезі. Це реальність зображена через казкові образи.

#клуб_ecosystem

У нас турнір в Геометрію уяви. Чудова сімейна настолка!

Перше фото вам для вгадування. Друге — мій чоловік і я, за версією Дениса 😠

#дитяче_ecosystem

Цілісінький шопер краси від видавництва Маґура!
І шопер теж їхній, до речі 🤭

Такий важезний, що довелося персональне таксі викликати, щоб додому дотягти

Дякую безмежно 🫶
Ох, діти будуть щасливі, бо більша частина — для них!

Кому розпаковку? ❤️