Нарешті дійшли на останні дні фотовиставки «Україна в Антарктиці: дослідження та незламність», яка присвячена 30-річчю станції «Академік Вернадський». Марк дуже мріяв відвідати її. Хто ще не був — біжіть на промприлад! 30 світлин про життя полярників, природу та роботу станції.

А потім можна в Сенсі зʼїсти неодерун 🤭

#біологічне_ecosystem

Починаю страждати читати вдруге 📖

Я дуже сподіваюся, що моє сприйняття цієї історії в 17 років — було хибним.

Побачим-побачим!
А ще дуже чекаю на зустріч клубу Nebo в неділю, щоб послухати моїх розумних людей

Франківські «вихідні» 💪🏼

Тільки те і робимо, що ходимо по клубам і книгарням!

В суботу запрошую всіх на презентацію дилогії «Леобург» Ірини Грабовської.
Реєстрація: https://forms.gle/BtPw68AeoCx3LQiC8

І тут я згадала, що винна вам відгук на «Останню війну імперій» 🤦‍♀
Перед тим, в суботу, є майстер-клас для діток в Сенсі від видавництва Маґура.

А в неділю проводжу клуб по «Буремній висі», а після того весь клуб веду на презентацію «Фаренго»!
Реєстрація: https://forms.gle/it5daFgVQb433pHG8

Класно я придумала?
Сюрприз для учасників клубу Nebo 😆.

Поки діти не бачать…всілася в свою ж качелю 😔

Отже, маже 100 сторінок «Буремної висі» позаду. І я вам скажу, що різниця відчутна. В юності я читала її дуже-дуже довго. А тут йде швидко! Певно через те, що я добре памʼятаю сюжет 🧐

«Ми звертаємося до вас нині, бо завтра може бути запізно. Скажені імперії неможливо зупинити перемовинами»

На мою думку, цієї цитати цілком достатньо, щоб почати читати «Леобург», якщо ви цього ще не зробили. Але друга частина заслуговує на більшу увагу!

Мій відгук на «Останню обитель бунтарства» можна почитати ТУТ ⚙️

І перше, те чого я точно не очікувала — наскільки ж вона актуальна сьогодні. Історія про війну імперій, про боротьбу за свободу, про ціну вибору і про те, що доводиться платити за незалежність, читається особливо гостро, коли твоя країна живе в реальності війни з конченим сусідом. Ще й враховуючи, що в книгах описана альтернативна історія України. Деякі сцени відгукувалися настільки, що я ловила себе на думці: яке ж це фентезі? Це про нас, про нашу стійкість і нашу впертість жити попри все. І отут розумієш, що Леобург — взагалі не про дирижаблі! Вони лише красиві декорації навколо. Це історія про боротьбу і звісно, про кохання.

А його ж тут не бракує. Я більшу частину книги не могла обрати, який з двох трошки абʼюзивних героїв мені подобається більше 🤦‍♀ жарти жартами, але романтичні лінії — шикарні. Ох, і перетрусило мене в кінці. Проте пані Ірина віртуозно завершує книжки! Раптом ви не знаєте: кінцівка «Замку із кришталю» — мій улюблений книжковий фінал. І «Леобург» теж закінчується гідно.

«Остання війна імперій» значно динамічніша за першу частину і точно емоційніша. Доводилося робити паузи на вдих-видих і проживати прочитане.

Тому мої 10/10 ⭐️
Це український стімпанк, яким справді можна пишатися

все інше розкажу на презентації 🤭

Приїхало три книжкові обновки 🧐

Коробочку від Жорж відкрила першою. Яке розкішне перевидання першої української космоопери 🚀

До презентації «Фаренго» Володимира Єшкілєва готова! 🚀

Читали?
Чи може плануєте?