Провели презентацію «Відьомського спадку» Катерини Юнакової 🧹🐈‍⬛🐈‍⬛
Прекрасна авторка, прекрасна аудиторія!

Пані Катерина розповіла про процес написання книжки, про своїх багатогранних персонажів та про те, як важливо поєднати глибокі сенси з гарним гумором.

Для мене «Відьомський спадок» — мандрівка рідним Києвом у супроводі шикарної компанії. Я обіцяла вам відгук. То ось він:
Читайте! Вам це треба!

В цій історії поєднано фентезі (хоча там дуже життєве фентезі, не бачу нічого вигаданого 🤭) і цікава детективна лінія. Це легко, смішно і водночас глибоко та важливо. Особливо тішить те, як авторка поєднала містичний світ із добре впізнаваним київським колоритом. Місто тут не просто декорації, а майже повноцінний герой історії! Сюжет розгортається динамічно, без затягнутих моментів — постійно щось трапляється, герої потрапляють у нові пригоди, розгадують таємниці і водночас не втрачають почуття гумору.

Одним словом — прекрасне українське затишне пригодницьке фентезі ❤️

Бажаємо пані Катерині терпіння та нескінченного натхнення, щоб потішити нас новими книжками!

P.S: дякую всім хто замість 1 вдалого фото надіслав мені 101. Я ледь обрала! Ви — найкращі!

Вчора ще була на презентації «Мене звати Дуся»

березень у Франківську, він такий. 25 подій в один день 🤦‍♀

Єлизавета Бурштин, яка виросла в Одесі і завжди мріяла про село написала книжку про українське село…і не тільки. Прекрасна авторка надихнулася Закарпаттям і тепер маємо роман «Мене звати Дуся», який мені продали буквально за 10 хвилин презентації.

«Я пишу не від свідомого, а від підсвідомого»

Велика втіха слухати наживо, як авторка читає уривок своєї книжки! Обожнюю такі моменти

Читатиму і я
+ 1 незапланований сучукрліт в бібліотеці 👌

Провели дуже змістовний клуб по «Цитаделі» Кроніна

на якому були:
амбасадорка Кроніна і…
амбасадорка видавництва Апріорі 😆

Вкотре переконуюся, що є певна категорія книжок, які обговорювати ще цікавіше ніж читати. Цю історію автора дівчата назвали «позачасовою літературою» і отримала вона від нас майже одноголосне 8/10 ⭐️

Для мене особисто — це безумовно прекрасно написаний твір: глибокий і дуже уважний до теми лікарської етики, людських слабкостей та морального вибору. Роман читається ніби серйозна розмова про покликання, компроміси та ціну успіху і саме в цьому його велика перевага!

Але. Ну це була б не я без «але» 🤭

Для мене книга місцями була трохи затягнутою і я чудово знаю чому. Зовсім нещодавно я прочитала «Усі створіння — великі й малі» Герріота, де головний герой теж лікар, але ветеринар. Відповідно багато сюжетних ситуацій дуже перегукуються. Ну і після теплих, дотепних історій Герріота «Цитадель» здалася більш стриманою і повільною.

Проте, це дійсно хороша книжка!

Роман вартий бути прочитаним, як класична історія про дорослішання, професійну совість і складні життєві вибори

А ще я обожнюю свій клуб ❤️
бо він той перший з якого все почалося

#клуб_ecosystem

P.S: спіч Наталки на відео — безцінний. Нарешті людина наговорилася про Кроніна з тими, хто його прочитав