Як же мені добре, мої прекрасні люди

Вона мене врятувала 🍷

Після Фантазми це — 11/10.
Я геть не обʼєктивна, пробачте 😆

А конструктивно і змістовно обовʼязково напишу завтра. По відчуттям — тверда четвірка 🌹

Що ви там сьогодні підчитуєте? 👇

Дуже складно зібрати слова докупи. Сьогодні ви бачите багато різних дописів — болючих і щирих.
У кожного з нас свій біль і жах… і один велетенський, спільний на всіх.

І попри все ми тримаємося!
За хороших людей, за дітей, за роботи, за захоплення, за здатність допомогти тим, хто цього потребує, а особливо за тверде переконання, що ми вдома — на своїй землі і нікому не робили зле. Просто хотіли жити щасливе життя, яке хворий сусід у нас вирвав з реальності. Ракова пухлина на мапі світу

Раніше я мріяла обʼїздити весь світ. Мріяла подорожувати і надихатися красою всього, що мене оточує

А тепер я мрію, щоб кожна дитина дочекалася тата або маму. Щоб кожен партнер міцно обійняв свою половинку і ніколи не відпускав. Мрію, щоб всі українці повернулися з полону додому. Мрію, щоб українські діти ніколи не чули сирен, а за ними вибухів.. я мрію, щоб монстри, які принесли стільки горя відповіли за свої вчинки

Підтримуйте військових та їхні родини! Ці люди віддають свій найдорожчий ресурс, щоб ми могли читати українські книжки українською і вести своїх дітей до школи.

Сьогодні сумно.
Але ми справимося!

Люди, ми живемо в нелюдських умовах 4 роки. Наші тіла і психіка, в когось повністю, а в когось частково адаптувалася до цього пекла, щоб вижити. І ми живемо. Плачемо, кричимо на самоті, а тоді посміхаємося, ділимося теплом і любовʼю! Знаходимо десь там, залишки людяності. Напевно в цьому зараз найбільший сенс — стати світлом для когось в повній темряві

Обіймаю вас❤️