Послухала розумних людей ✍️

В Сенсі відбулася презентація «Культурної колонізації» Радомира Мокрика

Я намагалася занотувати найцікавіші тези, але це дуже важко, адже все сказане спікерами надзвичайно важливе й болюче

Тому 1% сказаного сьогодні:

— Для мене історія шістедисятників більше ніж просто історія

— Російська пропаганда і далі стоїть на тих стереотипних кліше, які вона пропагандувала з 19 століття, як мінімум

— Усвідомлення себе як чогось окремого і самобутнього завжди було притаманне для України

— Люди, які жорстко вступали в конфлікт у мовному питанні, вважаючи це найвиразнішою маніфестацією своєї ідентичності, потрапляли під тиск

— Імперія і колоніальність як такі завжди засновувалися на тому, що вони «несли благо». І тоді, і зараз. Це добре видно в російській літературі. Так поступово в літературі сформувався вульгарний образ «хохла» — лінивого і тупого

— Успішність українських революцій, на мою думку, заснована на етиці українських дисидентів

— Для мене очевидна ліквідація маркерів імперії в назвах вулиць, памʼятників. Згадайте знамениту табличку на вʼїзді в Маріуполь, яку русня міняє через одну букву. Бо це маркування територій. Тому очевидно, що наш простір має заповнюватися чимось своїм питомим

— Я б дуже хотів, щоб цю книгу читали російськомовні люди. Щоб вони розуміли звідки взялися всі проблеми, бо по факту це був акт насильства над їхніми бабами і дідами

Дякую пану Радомиру за такий змістовний виступ, а Олексію за чудову модерацію!

Пішла обдумувати почуте 💭

Це шикарне фентезі! ❤️‍🔥

Ще й дописана дилогія
Ще й українська авторка
Шо тут думать 😆

Враження від першої тут і ось тут

Передзамовити заключну частину дилогії можна на сайті Уробороса

Тут мав бути довгий текст 📜

Але я настільки щаслива, що, окрім «дякую», мені нічого сказати ❤️

Дякую всім вам — чудовим людям, які сьогодні прийшли нас послухати. Дуже сподіваюся, що наша розмова викликала у вас бажання почитати ці затишні, навіть трохи нішеві книжки.

Бо я давно не отримувала такого задоволення від читання, як тоді, коли читала про сільського ветеринара в мальовничому Йоркширі. І так само давно не реготала вголос — як під час історій про роботу ветеринарки, яка працює на некромантку

Дякую видавництвам Жорж і Апріорі за можливість вести таку подію, Старому Леву за вашу затишну книгарню-кавʼярню 🧐

І, звісно, моїм чудовим Тані і Наталці! Давайте щось ще придумаємо 🤭