Зізнання вечора: я, мама двох дітей, тепер про пологи корів і свиней знаю значно більше, ніж про людські пологи 🤦‍♀

Половина «Усі створіння — великі й малі» прочитана. За атмосферою книжка дуже нагадує романи Розамунди Пілчер: п’ятсот сторінок — нічого не відбувається (хоча, повірте, тут відбувається таке, що капець), але від них так добре! Так душевно. Так затишно. І хочеться обійняти порося, чомусь 😆

Це дуже добра книжка. Навіть, якщо враховувати, що всі тонкощі ветеринарної практики описані максимально детально 🤭
Відчувається, що автор — видатний ветеринар!

Все закінчилося тим, що я двічі розплакалася поки її дочитала 🐃

— У вас все так легко і просто…
— Бо все справді легко і просто! — Зіґфрід випростався в кріслі. … — Він змахнув стиснутим кулаком: — …у справах людських є припливи і відпливи, і Боже збав їх переплутати!

Це книжка про любов! І про вміння бути щасливим в моменті. Тут і зараз

Я теж їй усміхнувся і раптом аж задихнувся від безміру й величі Йоркшир Дейлс, гір, річок і долин, їхньої краси, запаху конюшини й теплої трави, що пʼянив сильніше за вино.

Здається, усі два роки в Дарроубі вели до цієї хвилини повного щастя

А ще я дуже сумую за Норою 💔щодня. І розумію, що це ціна їх любові — оця жахлива туга, після того, як ми їх втрачаємо

Направду, книга дуже світла. Детальні враження принесу вам після події 21 лютого. Точно матиму більше повних вражень

А поки, раптом ви б хотіли, можете зареєструватися — ТУТ

Дивіться, яку красу мені вчора подарували!

Не можу натішитися 📚

«Усі створіння - великі й малі» Джеймса Герріота стала шістнадцятою книжкою в цьому році

Послухала розумних людей ✍️

В Сенсі відбулася презентація «Культурної колонізації» Радомира Мокрика

Я намагалася занотувати найцікавіші тези, але це дуже важко, адже все сказане спікерами надзвичайно важливе й болюче

Тому 1% сказаного сьогодні:

— Для мене історія шістедисятників більше ніж просто історія

— Російська пропаганда і далі стоїть на тих стереотипних кліше, які вона пропагандувала з 19 століття, як мінімум

— Усвідомлення себе як чогось окремого і самобутнього завжди було притаманне для України

— Люди, які жорстко вступали в конфлікт у мовному питанні, вважаючи це найвиразнішою маніфестацією своєї ідентичності, потрапляли під тиск

— Імперія і колоніальність як такі завжди засновувалися на тому, що вони «несли благо». І тоді, і зараз. Це добре видно в російській літературі. Так поступово в літературі сформувався вульгарний образ «хохла» — лінивого і тупого

— Успішність українських революцій, на мою думку, заснована на етиці українських дисидентів

— Для мене очевидна ліквідація маркерів імперії в назвах вулиць, памʼятників. Згадайте знамениту табличку на вʼїзді в Маріуполь, яку русня міняє через одну букву. Бо це маркування територій. Тому очевидно, що наш простір має заповнюватися чимось своїм питомим

— Я б дуже хотів, щоб цю книгу читали російськомовні люди. Щоб вони розуміли звідки взялися всі проблеми, бо по факту це був акт насильства над їхніми бабами і дідами

Дякую пану Радомиру за такий змістовний виступ, а Олексію за чудову модерацію!

Пішла обдумувати почуте 💭