Нам з дітьми приїхала посилка від Artbooks 🌟

А в ній все по правді — кожному по книжці. У Аврори казка нашого улюблений автора «Шустя і Шуні» і ілюстратора «Груффало» — Акселя Шеффлера. У Марка — його Майнкрафт.

А у мене — «Уся небесна синь». Одна з учасниць нашого сайленту (Мар’яна, привіт 🤭) миттєво зацікавила мене своїм описом цієї книги

Тішуся, що моє захоплення книжками передалося двом маленьким читакам. У них і розпаковки чудово виходять

#дитяче_ecosystem

Silent reading club у vivat 2.0 💚

Так багато питань
Так мало відповідей 😆

Мало нам 25ти клубів!
Нам ще треба декілька днів одного і того самого клубу 😔

Тішуся, що цей формат так полюбився головним читакам Івано-Франківська❤️

До наступної зустрічі!
Обійняла кожну

Радію, як дитина ❤️ і обіймаюся з Ікабогом

Мені здається, я ніколи не виросту

Сюжет моєї улюбленої казки Дж.К.Ролінг:

Була колись крихітна країна під назвою Ріг Достатку. Її мешканці були щасливі, купалися в золоті і славилися своїми кулінарними шедеврами: від ніжніших за оксамит вершкових сирочків Камамбербурга до солодких випічок Рогаликвіла — усі ці делікатеси були такі смачнющі, що люди плакали від щастя, ласуючи ними...
Та навіть у такій щасливій країні не обійшлося без зачаєного монстра. За легендою, далеко на півночі, в Болотянці, жила страхітлива потвора — Ікабоґ. Одні казали, що вона дихає вогнем, харкає отрутою й несамовито реве, хапаючи заблудлих у тумані овечок і дітей. Інші запевняли, що це просто міф... Але коли той міф починає ставати реальністю й темна тінь нависає над усією країною, двоє друзів — Берт і Дейзі — вирушають у сповнену пригод дорогу, щоб з’ясувати правду й дізнатися, де зачаївся справжній монстр.

Рекомендований вік, ніби, від 7 років, але якби я прочитала в цьому віці — злякалася б.
Мені в 25 — було прекрасно 🤌😆 бо за казковим сюжетом сховані зовсім не дитячі мотиви

#дитяче_ecosystem і не тільки

Зізнання вечора: я, мама двох дітей, тепер про пологи корів і свиней знаю значно більше, ніж про людські пологи 🤦‍♀

Половина «Усі створіння — великі й малі» прочитана. За атмосферою книжка дуже нагадує романи Розамунди Пілчер: п’ятсот сторінок — нічого не відбувається (хоча, повірте, тут відбувається таке, що капець), але від них так добре! Так душевно. Так затишно. І хочеться обійняти порося, чомусь 😆

Це дуже добра книжка. Навіть, якщо враховувати, що всі тонкощі ветеринарної практики описані максимально детально 🤭
Відчувається, що автор — видатний ветеринар!