Доброго ранку,
мої прекрасні люди 🌱

Ми ледь з-під ковдр повилазили
✨ ✨ ✨

Діти розпакували посилку від видавництва Ранок 🌟 з книжкою про їх улюблених динозавриків. Я вважаю, що це одна з найкращих серій на вік від 3х і до… 99 років 🤭 Кожного року думаю, що Марк з них виріс. А він все рівно любить ці книжки! Почали збирати ще в Києві, коли він був зовсім маленьким. І добираю по книжечці-другій ✨

Собі взяла першу частину Хронік місяця — Сіндер. Бо шо? Повелася на відгуки Оксани. Спробую!

Маєте за промокодом BookEcosystem 20% на книжки видавництва Ранок та Readberry

А ще влаштували зранку конкурс поробок з повітряного пластиліну ✨

Чекаю тих півтори години світла, щоб нормально помити і посушити голову перед сайлентом😔

#дитяче_ecosystem

Такий гарний у нас був Silent reading club у Vivat 💚

Найбільший, напевно

Тішуся, що багатьом учасницям так полюбився цей формат клубу і постійно приєднуються нові люди!

Я сьогодні прям вчиталася і майже закінчила «Змія з Ессексу», і планую на днях написати вам відгук!

«Змій з Ессексу» Сари Перрі — дуже оригінальна книжка про те, як страх може бути сильнішим за будь-яке чудовисько 🌹

Після смерті чоловіка Кора залишає задушливий Лондон і вирушає до глухого поселення в Ессексі — місця, де болотяні тумани ховають не лише кістки викопних істот, а й страхи живих людей. Тут ширяться дивні чутки про давнього Змія — міфічну істоту, яка нібито повернулася і тримає місцевих у напрузі.

Кора — жінка раціональна, захоплена палеонтологією та ідеями прогресу, тож у Змія вона не вірить. Але замість чудовиська знаходить дещо значно складніше: людську віру, релігійний фанатизм, силу колективного страху. А ще відкриває для себе несподіваний зв’язок із місцевим священником Вільямом. Їхні стосунки і роздуми про науку, Бога, любов і відповідальність, на мою думку, є серцем роману. А ще листи ✉️ — це окрема любов!✍

Також тут багато другорядних персонажів, нерозділених почуттів 💔 і щирої дружби. Для мене тема протистояння науки і релігії завжди буде цікава, я готова читати про це вічно, тому мені сподобалося!

А ще думаю, що книга зайде тим, хто любить вікторіанську естетику, готику, повільний темп оповіді і психологічну глибину, а також, без сумніву — цікавих і нетипових героїнь!

8/10⭐️

P.S: тепер я знаю навіщо мені були мої амоніти і трилобіт! 🤭
Для фото з цією книжкою!
Не читала певно ще художньої літератури, де так гарно говорять про викопні рештки і макрофагів

Читаючи «Некровет» вирішила написати вам допис про тих дивовижних тварин, які не дожили до сьогоднішнього дня, але деякі з них цілком могли б зайти за магічних створінь.

Фото 1. Додо або маврикійський Дронт

у нього, у бусінки, навіть смайлик є — 🦤

Ендемік острова Маврикій, який мешкав у тропічних лісах. Додо не мав страху перед хижаками, тому що еволюціонував в умовах повної їх відсутності. Він гніздився на землі, повільно пересувався і не мав потреби тікати або захищатися. Така стратегія була успішною тисячі років, але стала фатальною після появи людей. Моряки та поселенці легко ловили додо, а завезені ними тварини знищували яйця та пташенят. Через повільне розмноження і масове поїдання дорослих особин популяція швидко скоротилася, і менш ніж за століття вид повністю зник.

Фото 2. Квага 🦓
Дивовижний підвид зебри, який жив у Південній Африці до кінця XIX століття і відрізнявся характерною частково смугастою шерстю. Назва «квага» походить від ономатопеї — імітує характерний крик тварини, що звучав як «kwa-ha» або «kwa-ga». Саме так її і записали європейські дослідники XVII–XVIII століть.

Фото 3. Моа 🪶
Дуже схожа історія з додо. Це вимерлі великі нелітаючі птахи, ендеміки Нової Зеландії, які населяли ліси та рівнини острова. Деякі види досягали до 3,5 метрів у висоту та мали масу понад 200 кг. Вони харчувалися рослинною їжею: листям, гілками та фруктами. Моа не мали природних наземних хижаків, тому не розвинули страху перед загрозами.

Фото 4. Фолклендська лисиця 🦊
Або, як її називали, антарктичний вовк. Була єдиним наземним хижаком на Фолклендських островах. Після появи людей у XVIII–XIX століттях її масово відстрілювали, а завезені тварини (кози, собаки) руйнували середовище існування. Вимерла до кінця XIX століття.

Фото 5. Тилацин 🐺
Тасманійський вовк або тасманійський тигр, був великим м’ясоїдним сумчастим хижаком, що колись жив на материку Австралії, Новій Гвінеї та на острові Тасманія. Тилацин мав собачоподібну будову тіла з темними смугами на спині, але насправді був близьким родичем інших сумчастих, а не собак. У 2005 році австралійський журнал The Bulletin оголосив винагороду ~1,25 млн австралійських доларів за чітке підтвердження живого екземпляра. Ці гроші ніхто так і не отримав через відсутність достовірних доказів, і жодне опубліковане фото не показало реальної тварини.

Більшість з цих тварин вимерли саме через антропогенний вплив (безпосередню або опосередковану діяльність людини). Хтось може сказати: «перемагає найсильніший», але насправді, це хибне твердження. В теорії Чарльза Дарвіна не говориться про найсильнішого. Мова йде про найпристосованішого. Саме тому комахи пережили безліч вимирань, а мамонти — ні. Саме тому багато біологічних видів, які тисячоліттями еволюціонували без контактів з людьми та їхнім впливом, не змогли адаптуватися до часто агресивної появи людини в їхньому середовищі і швидко вимерли.

Сподіваюся ви не знудилися читаючи 🦓 🦤

#біологічне_ecosystem