Читаю я жахливо багато і здебільшого бездумно. Я люблю читати — так, як дехто любить дивитися телевізор і куняти під передачі. Коли мені сумно, я беру книжку — і стає краще.

Читання розважає, втішає і відволікає мене: це моє невеличке самогубство. Коли світ мене обурює, я просто беру книжку, немовби це маленьке космічне судно, яке понесе мене геть від усього цього. Але моє читання геть не систематичне. Мені дуже пощастило, що я читаю швидко: припустімо, порівняно з більшістю це — швидкочитання. Це дає великі переваги (я встигаю прочитати багато), але має й недоліки, адже я ні на чому не зупиняюся — просто ковтаю, а перетравлюю пізніше.