Десь в глибині душі я була готова до цієї книжки. Бо на початку є дисклеймер👌🏼, але все одно зачіпає 💔

За неймовірним гумором автора ховаються глибокі сенси і болючі усвідомлення. Тому читати дійсно потрібно «виважено» з турботою про себе

Невеличкий фрагмент, який розбиває серце і змушує задуматися:

— Я кохав свою жінку, — промовив Нельсон, і все, що Волес хотів сказати, залишилося у нього на язиці. — Вона була яскрава, із запальним характером. На світі більше не було такої, як вона, і з якоїсь причини вона обрала мене. Вона мене кохала. — Він усміхнувся, і Волес подумав, що той усміхається своїм спогадам. — У неї була звичка, яка мене бісила. Коли вона поверталася з роботи, то кидала свій брудний одяг просто біля дверей, і я мусив підбирати його. Я питав її, чому вона не складає його в кошик, як усі нормальні люди. Знаєш, що вона відповіла?
— Що?
— Вона сказала, що життя — це більше, ніж брудні шкарпетки

[...]

— Одного дня я прийшов додому. Я спізнився. Я відчинив двері — брудних шкарпеток на підлозі не було. Не було й іншого одягу. Я подумав, що вона нарешті прибрала за собою. Я відчув… полегшення? Я втомився і не хотів прибирати за нею [...]. І тоді задзвонив телефон. Це був день, коли я дізнався, що моя дружина загинула. Вони казали мені, що все сталося дуже швидко, що вона не страждала, але мій мозок свердлила єдина думка: я віддав би все на світі, щоб її брудні шкарпетки лежали зараз на підлозі

Т. Дж. Клюн «Шепіт за дверима»

Не знаю, що вам сказати
Це просто розрив 💔

Це глибоко, розумно і це те, що точно неможливо забути. Мене вразив «Дім у Волошковому морі» до самих кісток, бо я не знала чого очікувати від автора. Тут я вже знала…. і все рівно обридалася

Сюжет здається трохи казковим: головний герой Волес, який за життя був не дуже хорошою людиною (це мʼяко кажучи), помирає і оговтується на власному похороні. Його Жнець переводить його до чайної, яка стоїть на порозі вічності. Там він зустрічає людину, яка допомагає душам підготуватися до переходу «за двері». Але замість швидкого прощання з життям, Волес отримує другий шанс. Шанс усвідомити, що таке дружба, любов, турбота і як багато часу він втратив «не живучи» своє життя 💔

— Тобі довелося померти, щоб відшукати в собі людяність. Це кумедно

Книга ніби про смерть, але насправді про життя! Про те, як важливо жити тут і зараз, любити, бути поруч із тими, хто для нас важливий, поки ми ще маємо час

— Його завжди бракує, чи не так? Часу. Нам здається, що в нас його купа, але насправді його незмірно мало.
— Тому ми маємо використати його уповні.

Мені треба всі книжки автора 😭

10/10 ⭐️