Я досі під враженням від сьогоднішньої розмови про токсичні стосунки в житті та літературі 🤍

Мені здається, цю зустріч можна вважати частково терапевтичною

Ми з Іриною багато говорили про різні форми абʼюзивної поведінки, про те, чому ми іноді «пробачаємо» ред-флег героїв як в книжках, так і в житті… і про найголовніше: як виходити з таких стосунків і не переставати любити себе. Адже часто ми бачимо всі ці червоні прапорці 🚩, але переконуємо себе, що це просто «особливість характеру героя»

Тому дуже важливо памʼятати, що кохання — це не поле бою, а простір, де обидва в безпеці, що воно не про боротьбу за виживання, а про спільний ріст і розвиток 🫶🏻

Дякую Ірині, що з тобою було так легко і цікаво. Книгарні Vivat за створення суперкомфортного середовища для спілкування

А найбільше кожному, хто прийшов. Нехай у вашому житті буде якомога більше зелених прапорців 💚