Ну і чого ви мене не пнули? 😆
Я не вмію відкладати книгу, якщо лишилось 150 сторінок

Знаєте, у мене близько 1.5 року тому був період читання фентезі, коли кожне друге подобалось настільки, що я думала: «І що мені тепер робити? Я напевно, такого класного вже не прочитаю»

І дійсно, якийсь час книжки були дуже хороші, але все рівно «не ті»

І от вчора… я закінчила «Елантріс» і думаю: отжежйомайо. А де я таке ще візьму? 😆

Це шикарне епічне фентезі. Місцями, мені дуже схоже на атмосферу улюбленого мультфільму дитинства — «Атлантиду» 🔥 Колись місто Елантріс було дивом світу — сяюче, сповнене безсмертних, які могли творити дива силою думки. Тепер воно — прокляте, темне і гниле, а ті, кого торкнулася загадкова трансформація Шаод, перетворюються на живих мерців, приречених на біль і забуття… але попри це книга наповнена надією. Раоден не втрачає віри в людей, Сарін — у власні сили і своє оточення, а Рейтен… ну, він взагалі мені здивував 🤌🏼 детальніше про сюжет писала тут

Так, є трошки нюансів: на 200й сторінці я кинула спроби розібратись з тими релігіями 😅, але на те воно і епічне фентезі; а ще іноді складні ситуації вирішувались раптово, магічним чином (схожа історія з Тресс)

але це все рівно одна з найкращих книжок в цьому жанрі

10/10 ⭐️
(upd: ну можеее через швидку розвʼязку 9-9.5 😆. Не можу визначити)