31.

Тут мав бути довгий філософський текст, але чим старше стаєш, тим менше розумієш шось в тому житті 😅

Тому в своє свято, я хочу сказати ДЯКУЮ:

Мамі, за те що скуповувала мені всі книжки щойно я почала читати, а тепер бідкається, що я так багато читаю. Мам, то ти винна, раптом що 🫶🏻

Татові, за ті останні двадцять гривень з твого гаманця на шостого Гаррі Поттера. Ти певно забув за стільки років, а я завжди памʼятатиму 💔

Тим найближчим, які першими підписалися на цей канал і які до сих пір тут, люблять і підтримують

Всім вам, найкращим людям. Тим, хто читає, сміється, сумує і скуповує книжки разом зі мною. Ви — найкраща аудиторія 🔥 знайте: мій дашок, який періодично хоче поїхати, тримається на вас

Дівчатам з мого книжкового клубу, які просто завжди за будь-який мій двіж і за те, що я тепер маю ще одне «щасливе місце»

Колегам-блогерам, бо мені пощастило мати афігенне оточення щирих, талановитих і підтримуючих людей

Видавництвам за довіру. Два з яких не можу не назвати: видавництву 333 — за першу надіслану книгу, а Vivat — за перший проведений захід. Це ж неможливо забути 🤍

і одному неймовірному чоловікові. Кохання моє, ти не читаєш книжок, то я тобі процитую одну. В трилогії Ірини Грабовської головний герой має крила, а його кохана - ні. Вона так мріяла літати.. а він їй каже:
«я буду твоїми крилами» і підіймає її високо в небо
Ти — мої крила 🤍 не розмикай обіймів

А ще кожному і кожній, хто боронить мою країну, щоб я мала можливість читати українською в Україні 💔

Привітати донатом на банку моєї подруги

Ну і раптом хтось хоче, щоб я читала ще більше, я нарешті склала книжковий вішшшш:

https://rewish.io/20UEAA/wishes

Ваша Женя,
пішла відкривати просеко
В деякі дні і зранку можна 😏