Доба 👌🏼
Я завжди чесна з вами, тому читайте і робіть висновки 🤍

«Дорослі дівчата» Каріни Армлос привернули мою увагу своєю ідеєю: три сестри, що були далекими одна від одної за життя матері, змушені знову опинитися під одним дахом після її смерті (спойлер: ближчими вони чомусь не стали). Це історія, у якій багато хто впізнає болючі теми — нерозв’язані дитячі образи і тригери, мовчання, яке триває роками, різність характерів і цінностей у кожної. Вони навіть знайшли щоденник мами, і намагаються її впізнати краще.. тобто сама ідея ну дуже крута

Мені імпонує задумка, але з реалізацією, щось пішло трошки не так

Діалоги перегружені очевидними дієсловами (перервала/сказала/здивувалась/заперечила/засміялась) — кожна цитата пояснюється і не лишає простору для уяви. Емоції передані, але якось штучно. Ну ти читаєш і взагалі не віриш в реальність цього діалогу

Найбільше, мабуть, засмутила відсутність розвитку між сестрами. Здається що, їхня зустріч повинна була стати поштовхом до змін, спробою примирення чи початком діалогу. Але кожна залишилася у своєму коконі, й читач не отримує навіть натяку на розв’язання. Така позиція може бути художнім задумом авторки… ну ж бо не всі історії мають щасливий фінал. Правда? Але особисто мені бракувало хоч якогось емоційного зрушення…бо я його дуже чекала

Підсумовуючи: «Дорослі дівчата» — це книга, про важливі життєві і побутові питання. Її варто прочитати заради теми, яка я впевнена багатьом буде знайома. Але, ймовірно, з більш природніми діалогами і глибшим розкриттям характерів, ця історія могла би зачепити значно сильніше

Ііііііііііі 🤩

А знаєте що найсмішніше?

Я не можу сказати що Емпіреї — моє улюблене фентезі. Ні, це не так. Але чомусь загальний псіхоз мені передався 😂

Одна з найкращих присвят 🤤