-…Якщо ти бажаєш піти власним шляхом, я розірву наші клятви та відпущу тебе. Але якщо у твоєму серці знайдеться місце для мене…Ти залишишся?
Сидра охопила його обличчя руками. У її очах бриніли сльози, мов ранішня роса, а її голос був теплий, немов літня ніч, коли вона прошепотіла:
- Так
…

Він не міг описати словами свої почуття до неї, але їм було під силу розтрощити його кістки. Оголити його і зробити вразливим… Він боявся повністю впустити її, дозволити їй побачити себе в найгірші моменти, дозволити торкнутися закривавлених долонь з його снів.
Але, розплющивши очі, він побачив її, побачив, як вона зʼєднана з ним. З його теперішнім. З його болем і його минулим. Як із власної волі переплела свою долю з його