А поки пишу
Маю для вас завдання 😜
Ви знаєте, що робити

Є книжки, які має прочитати кожен

«Велика глушина» Крістін Генни, для мене особисто, попадає в цей список. Вона виявилась потужніше ніж «Чотири вітри» від яких я відходила пару днів.

Це шквал, це буря емоцій, це бажання взвити від болю за деяких героїв 💔 багато близьких знають, що я людина-зима. У мене очі кольору битої криги, і душа, яка радіє морозу та снігу. Тому опис просторів Аляски, її неймовірних краєвидів, тварин у природньому середовищі, бірюзової води навколо - вже автоматично завоювали моє серце.

Це історія про маленьку дівчинку Лені, яка сильніша і витриваліше ніж більшість дорослих. Її тато Ернт повернувся з Вʼєтнамської війни геть іншою людиною. Так розповідає її мама Кора, яка готова пробачити йому все, бо сила її кохання (насправді хворобливої привʼязаності) сильніша. В кінці книги я задавала собі те саме питання, що і Лені: а чи був він колись взагалі хорошою людиною?

«Можливо він хворий. Можливо Вʼєтнам його зламав. А можливо, це просто виправдання гнилого зсередини чоловіка»

Його мучать нічні кошмари, він жорстокий і деспотичний. Життя з ним схоже на ходіння по тонкій кризі - неправильний крок і ти підеш під крижану воду. Сімʼя живе в Сієтлі, грошей ніколи не вистачає і от одного разу Ернт дізнається, що його побратим, який загинув у Вʼєтнамі залишає йому в спадок землю разом з будинком в дикій глушині, далеко від цивілізації, на Алясці. Не довго думаючи він збирає своїх дівчат, садить в машину і вони їдуть в нікуди. Кора настільки кохає чоловіка і хоче його «вилікувати», хоче допомогти його пораненій душі, що готова за ним їхати хоч на край світу. А Лені, якій тільки виповнилось 13, не дуже може змінити ситуацію і лише з жахом приймає її.

Приїжджаючи на Аляску родині Оллбрайтів зустрічається перший абсолютно неймовірний персонаж!

«З темряви виникла темношкіра жінка з пишною кучмою кучерявого водосся. Висока, плечиста й така огрядна, що мусила повернутися боком, аби просунутися з-за полірованого деревʼяного прилавка»

Велика Мардж. Характер цієї жінки сильніше і суворіше ніж зима на Алясці. Вона одразу попереджає Олбрайтів, що ці місця не пробачають слабини. Вони викриють твої найслабші місця і змусять тебе битись за своє виживання. Саме Велика Мардж стане надійною опорою Корі та Лені в найважчі часи.

Халупа, яка дісталась у спадок Ернту, заледве може носити назву «дім». Це будиночок, занедбаний, в такій глушині, що там крім дерев, скель і урвищ немає ні душі. Яка там електрика, чи мінімальні блага цивілізації.

«Маленька хатина з почорнілих від часу колод, з похилим, порослим мохом дахом, а на ньому - десятки виділених часом черепів тварин. Перед входом - підгнила веранда, заставлена запліснявілими пластиковими стільцями»

Але Оллбрайти не здаються! Вони починають наполегливо працювати, вчитись заготовляти їжу на зиму, яка на Алясці триває значно довше ніж в Сієтлі… в якийсь момент Лені навіть почувається щасливою. Вона ходить в школу, знаходить собі найкращого друга. І більш-менш насолоджується життям

Аж поки світловий день не стає надто коротким…

Ніч і темрява, проявлять всі найгірші риси її тата. Але вони ж загартують найсильніші риси самої Лені. З 13 річної дівчинки, вони виросте у 18 річну, сильну молоду жінку. Вона нестямно закохається і буде готова битись за це кохання до останнього, вона буде готова рятувати маму. Але біда, що не можна врятувати нікого, якщо він не хоче бути врятований 💔

Якщо продовжувати писати далі ви нахапаєтесь спойлерів, тому просто біжіть замовляйте книжку і починайте читати

Я читала переживаючи дуже багато різних емоцій, вони росли ніби величезне цунамі… але в якийсь момент я здивувалась - чого це всі від неї плачуть. А потім я дочитала до фінальних епізодів.. і все. Мене накрило тією величезною хвилею 😭не памʼятаю, коли востаннє переживала щось подібне

Кінець дійсно трошки «казковий», але якби він був поганий, я б не змогла від нього відійти. У цій історії так багато болю і відчаю, що Лені дуже-дуже заслужила на хороший фінал. Якщо його можна назвати таким 💔

10/10
І в найкращі книжки мого життя 📖

А хтось дочитав відгук на Генну до кінця? 😂
Чи вам більше заходять короткі?
Буде вечір опитувань

Бачите?
Я вас послухалася 😂

Доброго дня, мої читаки
Сподіваюсь у вас справжній вихідний

Доброго ранку 💫
Всім бадьорого початку робочого тижня

8:30 ранку. Кава ще не допита, а я вже читаю. Правда не свою книжку, а три Аврорині 😅

#дитяче_ecosystem

Вдало вийти заміж це:

- Коханий, мені потрібно в ксд
*повертає в сторону ксд, лишається 10 метрів

- Ой, ні! Давай краще у Vivat
*їде повз ксд ближче до Вівату

- Блііін. У віваті немає. Таки треба в КСД
*закочує очі, не каже ні слова. Робить коло містом і по всім заторам везе знову в КСД

Мій би тато, вже пятиповерховим матом верещав 😂 але віз би все рівно

Що купила не покажу, бо на подарунок, а майбутня іменинниця мене читає ❤️

Ті пʼять хвилин поки мені варять каву я завжди витрачаю на збірки поезій (якщо вони є в кавʼярні)

Симоненко 💔

А це раптом ви не знаєте на що вам «не втриматись» 😂
То я і тут вас врятую! Шоб ви без мене робили, а?

(Мали б трошки більше грошей)

*багатьох улюблених немає в наявності, тому перевіряла щоб були


А ще можна взяти Грабовську, бо вся її трилогія надрукована; Бондарчук «Якби міста вміли говорити», ну або «Апельсин в калюжі»