Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра:

«Очистивши [Духом] ваші душі на нелицемірне братолюбство через послух істині, ревно й щиросердечно любіть один одного» (1Пт.1:22)

Дивлячись на розвиток думки апостола Петра, можна побачити, як він чітко та методично закладає істини: жива надія, віра, спасіння душ, святість, викуплення Христом, воскресіння Христа, як перемога та доказ беззаперечної істини. Все це повинно якимось чином вплинути на наші серця, мати певне практичне вираження. І тут Петро дає це практичне вираження – «ревно й щиросердечно любіть один одного»!

Пізнання Бога, віра в Христа, надія на вічні небеса, святість, викуплення Христом – все це призводить нас до любові. До справжньої любові, до Божої любові, яка починає наповнювати наші серця все більше і більше. Любов має небесне походження.
«Не любіть світу, ні того, що у світі: коли хто любить світ, в тому немає любові Отця» (1Ів.2:15)

Саме тому це повеління та заповідь – «ревно й щиросердечно любіть один одного». Чому це так важливо?

1. Без любові немає змістовного якісного життя
«Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом. І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, – то я ніщо. І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму» (1Кор.13:1-3)

Все пізнання, мудрість, віра, жертовність без любові втрачає сенс і перетворюється в ніщо! Без любові ми не матимемо «жодної користі»! Отже, без любові життя втрачає сенс та зміст.

2. Без любові немає збудування ні себе, ні один одного, ні Церкви
«Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по‑тілесному, але любов’ю служіть один одному, бо весь Закон міститься в одному виразі, а саме: Люби свого ближнього, як себе самого» (Гал.5:13-14)

Саме любов збудовує власну душу та душі один одного, саме любов є рушійною силою для збудови Тіла Христового:

«а щоб ми в любові були правдомовні, щоб у всьому досягли зросту Того, Хто є Голова, – Христа. Від Нього – все тіло, складене і надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові» (Еф.4:15-16)

3. Без любові немає впливу на світ
«Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного. З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов матимете між собою» (Ів.13:34)

Царство Боже шириться без насилля, саме любов один до одного є показником оновленого нашого духу Духом Божим, саме любов захоплює серця людей та надихає людей змінюватись і доєднуватись до спасенних. Саме любов спалює кордони, зігріває серця, наповнює служінням, оживляє та окрилює.

4. Без любові немає християнства
«Улюблені, любімо одне одного, адже любов є від Бога, і кожний, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, тому що Бог є любов» (1Ів.4:7-8)

Любов – це практичне вираження християнства. Якщо є любов – значить є народження згори, бо любов – це плід Духа, значить пізнання Бога є та примножується. Якщо немає любові один до одного – значить є серйозні прогалини в пізнанні Бога.
Тож давайте «ревно й щиросердечно любити один одного»!
Наступного разу ми продовжимо розгляд цього вірша з точки зору як навчитись любити.

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра:

«Очистивши [Духом] ваші душі на нелицемірне братолюбство через послух істині, ревно й щиросердечно любіть один одного» (1Пт.1:22)

Я би хотів запропонувати ще варіанти перекладу:
«Послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного» (переклад Огієнка, UBIO);
«Тепер, коли ви, сприйнявши Слово правди, очистили душі свої для справжньої братньої любові, любіть одне одного палко й від щирого серця» (переклад Свята Біблія сучасною мовою, UMT)

Навіщо ще варіанти перекладу? Щоб побачити той дивовижний алгоритм «як навчитись любити», який заклав у цей вірш апостол Петро, натхненний Духом Святим.
Вірш 1Пт. 1:22 починається з істини (правди, Слова правди), потім послух цій істині (прийняття), потім очищення душі, потім нелицемірна братерська любов, і тільки потім завершується повелінням – «ревно й щиросердечно любіть один одного». Отож давайте так і розкриємо цей вірш, відповідаючи на питання – як навчитись любити.

1. Основа любові – істина
«через послух істині»
Дивовижно, але саме з цього починається справжня любов. Щоб взагалі зрозуміти, що таке любов та звідки вона береться – перше, що потрібно зробити – це звернутись до істини: «…Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому» (1Ів. 4:16)
Бог – джерело любові! Бог є любов! Справжня любов – це любов Отця, який наповнює Своєю любов’ю наші серця, бо ми завдяки прийняттю істини Євангелія - Його Божі діти.
Бог генерує любов! Ми не генеруємо любов. Ось що генерує людина: «адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу» (1Ів.2:16) Але якщо доєднаємось до істини, то «коли хто визнає, що Ісус є Божий Син, то в ньому перебуває Бог, а він – у Бозі. І ми пізнали й повірили в любов, яку Бог має в нас» (1Ів.4:15-16а). Ми, як Божі діти, наповнюємось любов’ю Отця та є носіями любові Отця, щоб випромінювати її на один одного, одним слово – любити по-справжньому.

2. Умова доєднатись до любові – послух
«через послух істині»
Що таке послух? Трохи раніше апостол Петро писав: «як діти послуху» (1Пт.1:14). Слухняна дитина – це дитина, яка слухається своїх батьків, тобто яка свою волю підкорює волі батьків, довіряючи їм. Отже, ми – слухняні діти Божі, коли свою волю підкорюємо волі Бога та Його Слову істини. Чому ми підкорюємо свою волю волі Бога? Тому що довіряємо Богу: тільки Він знає напевно, що для нас краще; тільки Він любить так, як ніхто не здатен любити, тільки Він ніколи не зрадить, ніколи не залишить, ніколи не відвернеться, ніколи не перестане милувати. Слава Богу!

3. Підготовка до любові – очищення душі
«Очистивши [Духом] ваші душі»
Любов по своїй природі має дуже важливу характеристику – чистота. Ось чому така велика проблема у людей любити. Можна «відшліфувати зовнішній фасад», тобто мати вигляд люблячої людини. Можна робити якісь вчинки, які будуть виглядати як любов. Але що в середині? Які справжні мотиви? Біблія дуже радикальна в цьому: «адже все, що у світі, це: пожадливість тіла, пожадливість очей і життєва гордість; це не від Отця, а від світу» (1Ів.2:16) Це вигляд любові, а не сама любов.
Любов від Отця! Любити може чиста душа! Душа, яка підкорена істині. Любити може тільки те «я», яке обрізане Христом.
На практичному рівні ми любимо ближнього – це значить наш вектор від свого «я» направлений до ближнього, ми вчимось любити як Христос: «Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться, не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого, не радіє з несправедливості, а радіє з істини; все переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить» (1Кор.13:4-7)

#Важний #1Петра

4. Вираження любові – братолюбство
«на нелицемірне братолюбство»
Коли істина стала визначальною для нашого серця, коли послух істині став практикою прийняття наших рішень, нашого мислення та наших почуттів, коли по вірі в Христа наші душі очистились від рабства гріху і наша гріховна природа вже немає влади над нашими душами – ми починаємо наповнюватись любов’ю Отця і випромінювати її на ближніх – «нелицемірне братолюбство». Знову бачимо слово «нелицемірне», в оригіналі грецьке слово «ἀνυπόκριτος», що означає «неудаваний, нелицемірний», тобто любов має під собою справжність, відповідність внутрішнього зовнішньому.

5. Характеристика любові – присвяченість
«ревно й щиросердечно любіть один одного»
Цікаве слово «ревно». В оригіналі це грецьке слово «ἐκτενῶς», що означає «старанно, ревно». Тобто любов це природний вектор кожного християнина. Любов – це присвяченість, це серцевина практики християнства.

Отож, «послухом правді очистьте душі свої через Духа на нелицемірну братерську любов, і ревно від щирого серця любіть один одного» (1Пт.1:22)

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Доброго дня друзі,
після довгої перерви пропоную продовжити вивчення книги Ісаї.
Сьогодні подивимось 25 розділ.

25-й розділ-- це продовження пророцтва 24-го розділу.

Іс 25:1-2: "Господи! Ти Бог мій, буду прославляти Тебе, буду величати Ім’я Твоє, бо Ти звершив дивовижне! Істинні давні передбачення, амінь. Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення — на руїни, палаців чужинців уже не стало в місті, ніколи воно не буде відбудоване."

Це схоже на суд над усіма центрами гріха, якими є столиці імперій цього світу. Це схоже на хроніку падіння Вавілону, Ніневії, Риму та інших місць гноблення та гріхів, які величалися перед обличчам БОГА.

Іс 25:5: "Як спека в безводному місці, Ти приборкав буйність ворогів; як спека тінню хмари, втихомирені веселощі гнобителів."

●●●А на Його горі--Сіоні буде радість вічна:
Іс 25:6: "І зробить Господь Саваот на цій горі для всіх народів бенкет із ситних страв, бенкет з чистих вин, жиру кісток та найчистіших вин."

●●●●І це про час приходу Христа.
Ми розуміємо це з наступних віршів:
Іс 25:7-10: "І знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, ПОКРИВАЛО, яке лежить на усіх племенах. СМЕРТЬ буде знищена навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого і з усієї землі, бо так говорить Господь. І скажуть у той день: «Ось Він, Бог наш! На Нього ми уповали, і Він спас нас! Це Господь, на Якого ми уповали, радіймо і веселімось спасінням Його!» Бо рука Господа спочиває на цій горі..."

●●●●ПОКРИВАЛО, яке вкриває всі народи-- це СВІДОМЕ ЧИ НЕСВІДОМЕ НЕЗНАННЯ БОГА і в результаті СМЕРТЬ. Смерть була знищена пришестям Христа в Єрусалим на гору Сіон на хресті.
Як сам Ісус казав в Ів 4/22
спасіння прийшло від юдеїв, фігурально висловлюючись "з гори Сіон".

Про це ПОКРИВАЛО пише Павло в 2-му Кор 3/14-16, ПОКРИВАЛО НЕБАЖАННЯ РОЗУМІТИ ХРИСТА через скам'яніння мислення людей, їх сердець:
2Кор 3:14-16: "Але розум їхній засліпився, бо і до цього дня покривало залишається незнятим під час читання Старого Завіту, тому що воно знімається Христом. І до цього дня, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому СЕРЦІ, але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається."

●●●●В цьому вірші Павло передає гру слів в тому , що по юдейській традиції, коли в синагогах моляться, то вкривають голову ПОКРИВАЛОМ (Таліт) , як це робив Мойсей, коли вдягав ПОКРИВАЛО після молитви, щоб сяянням свого обличчя не відлякувати інших.
Але цікаво, що Мойсей покривався ПІСЛЯ МОЛИТВИ, а молився З ВІДКРИТИМ ДО БОГА ЛИЦЕМ БЕЗ ПОКРИВАЛА.
Вих 34/29-35.
●Але за часів Павла формувалась традиція покривати голову при молитві в синагозі. Я думаю, що це про це

●●●●І тут Павло тому і каже, що у тих з юдеїв, хто СВІДОМО не хоче повірити в Ісуса і переходити від Старого до Нового Завіту , й досі ПОКРИВАЛО НЕРОЗУМІННЯ ХРИСТА лежить не тільки фізично на голові, але й ДУХОВНО , НА СЕРЦІ.

(У випадку з язичниками, це ті, хто СВІДОМО не хоче переходити від нерозуміння БОГА до розуміння Христа Рим 1/18-25)

А от коли людина навертається до Христа, то з нею відбувається так само як з Мойсеєм:
2Кор 3:18: "Ми ж усі відкритим лицем, як у дзеркалі відображаючи славу Господню, преображуємося в той же образ від слави в славу, таким же чином (як Мойсей) від Господнього Духа."

Я додав в текст вірша пояснюючий вираз: "(як Мойсей)" тому, що це пояснює контекст всього уривка 1-е Кор 3/13-18:

ті, хто прийняв Христа на відміну від тих, хто Його не прийняв перевтілюються як Мойсей в славний сяючий образ Христа під впливом Його Духа дивлячись ,як Мойсей, відкритим обличчям на Його славу.
Тільки у Мойсея це сяяння поступово проходило, а в нас не проходить тому, що в нас ЖИВЕ В СЕРЕДИНІ ДУХ БОЖИЙ.
Просто це сяяння в нас фізично не видно тому, що ми його носимо в собі в "глиняних сосудах" наших тіл В СЕРЕДИНІ. 1-е Кор 4/7.
Але колись воно засяє дуже яскраво 1-е Ів 3/2.


●●●●●●Повернемось до ПОКРИВАЛА з Іс 25/7.
Символом цього ПОКРИВАЛА була ЗАВІСА в Храмі Єрусалиму, яка відділяла людей від місця, Святого Святих, де БОГ являвся Своєму народу тільки раз на рік і тільки одному Першосвященнику.

●●●●●●Смерть Христа видалила ПОКРИВАЛО СМЕРТІ і розірвала його символ-- ЗАВІСУ в Храмі Мт 27/51,Евр 9/8-9.

●●●●Тепер у ВСІХ НАРОДІВ є прямий доступ до БОГА через РОЗУМІННЯ І ПРИЙНЯТТЯ жертви Христа.

Друзі, давайте будемо цінувати те, що Христос зробив для нас, і дивлячись на Його образ, описаний в Писанні будемо відображати Його славу в наших життях.

Гарного вам вивчення Писання друзі.

#Писання #Лівшиць

Ів. 3:31: "Хто приходить згори, Той над усіма. Хто із землі, той земний і по‑земному говорить. Хто приходить з неба, Той над усіма."

«До появи Коперника в 1543 році ми, земляни, насолоджувалися центральним місцем у Вселенній. Батьки могли обійняти своїх дітей, вказати пальцем на нічне небо та проголосити: «Всесвіт обертається навколо нас сину! Ми в центрі усього»

Але потім появився він, польский астроном і математик, Микола Коперник. Він розклав свої карти, прибори та записи, і сказав усім присутнім: «Вибачте за моє проголошення, але», — і, вказавши пальцем на сонце, він проголосив: «Ось центр Сонячної системи».

Те, що Коперник зробив для землі, Бог робить для наших душ. Поплескавши по плечу всього людства, Бог вказує на Сина – свого Сина – і каже: «Ось центр усього цього».

Все створене не для нас, а Ним, через Нього і для Нього! Лише Ним ми рухаємось і існуємо!

~ Макс Лукадо

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра:

«бо відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного, – живим Божим Словом, що перебуває [вічно]. Адже кожне тіло – немов трава, і всяка слава людини – як квітка рослини: засохла трава – і цвіт [її] опав. А Слово Господнє перебуває вічно! А це те Слово, яке сповіщене вам у Євангелії» (1Пт.1:23-25)

Щоб розкрити останні вірші 1-го розділу 1-го послання Петра давайте нагадаємо контекст: апостол Петро пише послання християнам, які перебувають у важких обставинах (гоніння, розпорошення, неприйняття). Апостол Петро намагається підтримати та укріпити, тому зразу дає глибокі основи християнського вчення: Боже вибрання, Божа благодать, Божий мир, жива надія, віра, спасіння душ, послух, святість, викуплення Христом та воскресіння Христа і все це призводить до глибинних внутрішніх перетворень, які проявляються назовні так: «ревно від щирого серця любіть один одного» (1Пт.1:22).

І тепер апостол Петро ставить масну крапку цієї частини: «бо відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного, – живим Божим Словом, що перебуває [вічно]» (1Пт.1:23)

Ми можемо побачити три важливі моменти: 1) Боже Слово; 2) живе; 3) перебуває вічно.

1. «Божим Словом»
Якщо зупинитись, відкинути звичний асоціативний ряд в нашій голові від словосполучення «Слово Боже» і поміркувати глибоко над цими словами – «Слово Боже». Слово – це частина мови, інформація, суть, сенс, значення, зміст, сила, енергія. А тепер до цього додати «Боже» – Божа мова, Божа інформація, Божа суть, Божий сенс, Боже значення, Божий зміст, Божа сила, Божа енергія.

«І сказав Бог: Нехай буде світло! І постало світло» (Бут.1:3) Цікаво, що Бог саме сказав! «Господнім словом створені небеса, а подихом Його уст – уся їхня сила» (Пс.33:6)
Дивовижна, надприродна, неосяжна, творча Божа сила Його Слова!
«На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно на початку було в Бога. Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало» (Ів.1:1-3). Слово не розділене з Богом, Слово є вираженням Бога, Слово є серцевиною буття.

Очевидно, що нам важко переоцінити значення Слова Божого і яка ж велична Божа благодать, що ми маємо доступ до цього Слова, маємо можливість вивчати Його Слово та жити по Його Слову. Тому давайте зробимо певні важливі акценти:

а) Слово Боже має досконале джерело;
Джерело Слова Божого – сам Бог! Як красиво оспівує переваги Божого Слова псалом:
«Господній Закон бездоганний, – він укріплює душу. Господнє свідчення вірне, – навчає мудрості простодушних. Господні накази справедливі, – вони звеселяють серце. Господня Заповідь ясна, – дає світло очам. Господній страх чистий, – він перебуватиме навіки. Господні постанови незмінні, бо вони справедливі. Вони бажані більше ніж золото, – навіть безліч щирого золота, – солодші за мед, і то мед стільниковий» (Пс.19:8-11);

б) Слово Боже має досконалу опору;
«Адже ми сповістили вам про силу та присутність Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитрими вигадками, але будучи очевидцями Його величі… І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, – доки почне розвиднятися, і ранкова зоря засяє у ваших серцях, насамперед знаючи те, що жодне пророцтво в Писанні не постає з власного тлумачення. Адже пророцтво ніколи не було з волі людини, але від Бога звіщали мужі, натхнені Святим Духом» (2Пт.1:16,19-21)

Апостол Петро був очевидцем і сили, і чудес, і служіння нашого Господа Ісуса Христа, але попри це, вказує на іншу більш непорушну, досконалу опору – Слово Боже.

в) Слово Боже має досконалий метод
«Отже, віра — від слухання, а слухання — від слова Божого» (Рим.10:17)
Саме Слово Боже має дивовижну силу проникати глибоко в наші серця та народжувати віру.

Як наше ставлення до Божого Слова? Як наше вивчення Слова Божого? Чи усвідомлюємо ми всю ту велич, досконалість та силу Божого Слова?
Продовжимо наступного разу.

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра та завершимо 1-й розділ:

«бо відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного, – живим Божим Словом, що перебуває [вічно]. Адже кожне тіло – немов трава, і всяка слава людини – як квітка рослини: засохла трава – і цвіт [її] опав. А Слово Господнє перебуває вічно! А це те Слово, яке сповіщене вам у Євангелії» (1Пт.1:23-25)

Апостол Петро закінчує 1-й розділ ще одною важливою опорою нашого християнського життя – Слово Боже. Апостол Петро показує цінність Слова Божого – «нетлінне», «живе», «вічне». Минулого разу ми розкривали саме поняття та значимість Слова Божого, сьогодні подивимось на Його цінність.

2. «живим Божим Словом»

Слово Боже – живе. Як це зрозуміти? Це значить Слово містить в Собі життя та відіграє ключову роль у нашому народженні згори, тобто нашому отриманні в дар вічного життя. Саме це має на увазі апостол Петро: «бо відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного, – живим Божим Словом» (1Пт. 1:23).
Ми «відроджені», народжені до вічності. Основний інструмент, який Бог заклав для виконання цієї задачі – «живим Божим Словом». Ось як про це пише апостол Павло:
«У Ньому й ви, почувши слово правди, Радісну Звістку нашого спасіння, та повіривши в Нього, були відзначені печаттю, Святим Духом обітниці» (Еф.1:13)
Ми можемо побачити цікаву послідовність: спочатку лунає «слово правди» і його можна почути, потім наша реакція на почуте слово правди – «повіривши», потім безпосередньо народження згори – «були відзначені печаттю, Святим Духом обітниці».
Або з точки зору життя (справжнього, вічного): спочатку життя в Бозі, Бог – джерело життя, потім Бог проголошує Слово і життя в Слові, потім життя через віру (як наш зв'язок з Богом та Його Словом) поселяється в нас – «Святим Духом обітниці» і ми народжуємось до вічності – «відроджені» до справжнього життя, задуманого для нас Богом.

Схожу думку можна зустріти і у апостола Якова:
«Він забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння» (Як.1:18)

Цікаво, що саме це «живе Боже Слово» утримало апостолів залишитись з Ісусом, коли велика кількість людей відійшла від Христа: «Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним. Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти? А Симон‑Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя; і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий – [Син живого] Бога!» (Ів.6:66-69)

2. «А Слово Господнє перебуває вічно!»
Ще одна дивовижна цінність Слова Божого – «перебуває вічно!»
Апостол Петро показує, що все земне немає такої цінності: «Адже кожне тіло – немов трава, і всяка слава людини – як квітка рослини: засохла трава – і цвіт [її] опав» (1Пт.1:24)
Які б не були привабливі земні цінності: слава, добробут, комфорт, гроші, вплив, популярність, влада, земні задоволення, тощо – все це має один катастрофічний недолік – тління. Якщо наше народження фізичне до життя – «з тлінного насіння», то народження згори – «з нетлінного, – живим Божим Словом».

То ж давайте цінувати, що до Слова Божого так легко долучитись, Воно доступне. Давайте вивчати Боже Слово, занурюватись в Слово Боже, живитись Словом Божим, цікавитись Словом Божим, захоплюватись Словом Божим, дихати Словом Божим.

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра та розпочнемо 2-й розділ:

«Отже, відкладіть усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий» (1Пт.2:1-3)

Ми знаємо, що напочатку послання не було розділене на розділи та вірші, тому очевидно, що апостол Петро продовжує думку. Вказавши на значимість та цінність Слова Божого, апостол Петро робить висновок в цій частині, про що свідчить слово «отже». В чому полягає висновок? «Щоб на ньому ви зросли для спасіння» (1Пт.2:2). Тобто, минулого разу ми говорили про народження згори, про отримання дару вічного життя, тепер апостол Петро фокусує, в чому полягає це життя – духовне зростання для спасіння. Ознака життя всього живого – зростання. Живе – росте, мертве – гниє.
Ми вже народжені згори, Дух Божий живе в нас, тепер ми носії життя вічного. При цьому ми ще на землі та маємо в наявності свою гріховну природу. Повнота спасіння ще попереду, коли прославленими будуть і дух, і душа, і тіло. Отже, чим характеризується наше християнське життя на землі – духовне зростання для спасіння. Дух Божий навчає нас, готує нас до небесного життя. А головний інструмент в цьому процесі – Слово Боже.

Ось чому апостол Петро вказує на те, що заважає, перешкоджає або навіть блокує духовному зростанню. А також, що навпаки забезпечує духовне зростання.

1. Перешкоди, блокатори духовного зростання
Апостол Петро чітко вказує на ті речі, які блокують духовний ріст. Що з ними робити? «Відкладіть». Тобто розчистіть собі шлях до духовного зростання. Приберіть все те, що реально заважає. Список блокаторів духовного зростання від апостола Петра: «усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови». П’ять перешкод.
1) «усяке зло»
навіть в оригіналі це слово звучить неприємно - «κακια» (какіа), що означає «злість, порочність, зіпсованість, зло». Після гріхопадіння кожна людина має незалежне від Бога «я», яке в свою чергу має постійну претензію на значимість та цінність в самому собі (без Бога). Отже, кожна людина потенційно налаштована на захист свого «я» і сканує усіх оточуючих на предмет безпеки або небезпеки своєму «я». Саме так кожна людина визначає добро і зло, корисно і некорисно, морально і аморально, тощо. А тому оточуючі люди потенційно небезпечні та конкуренти. Це і є ця внутрішня «злість, порочність, зіпсованість». Тільки Бог, як мірило добра і зла, Творець всього сущого, може налаштувати серця на любов, на довіру, на прийняття. Ось чому надважливо – це віра та скрушення перед Богом та Його словом: «Адже усе це створила Моя рука, і воно все належить Мені! – говорить Господь. Але ось на кого Я зверну увагу: на лагідного і скрушеного духом, – на того, хто тремтить перед Моїм Словом» (Іс.66:2); Заклик для кожного з нас: «відкладіть усяке зло»!

2) «всякий обман»
в оригіналі слово «δολος» (волос) означає «приманка, пастка; в переносному - хитрість, обман, підступність, лукавство, лестощі». Тобто, це не просто брехня, а щось більш завуальоване, коли в середині у людини одне, а нагора видається зовсім інше. Коли ми не можемо розкрити всього, бо це небезпечно або навіть нечисто, щоб відкривати. Все це блокує духовний ріст та заводить в іншу сторону. Які ліки від цього дає нам Святе письмо: «Коли скажемо, що маємо спільність з Ним, а ходимо в темряві, то говоримо неправду і правди не робимо. Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Ів.1:6-7)
Заклик для кожного з нас: «відкладіть всякий обман»!

#Важний #1Петра

3) «лицемірство»
в оригіналі слово «υποκρισις» (іпокрісіс) означає «вдавання, лицемірство, симуляція», тобто це гра, коли зовнішньо можна мати вигляд богобоязливої посвяченої Христу людини, а насправді внутрішньо мати зовсім інше наповнення. Ось як Христос говорить про таких людей: «цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене» (Мт.15:8)
Заклик для кожного з нас: «відкладіть лицемірство»!

4) «заздрість»
в оригіналі слово «φθονοι» (фомі) означає «заздрість, недоброзичливість, ненависть, ревнощі». Дуже часто це почуття пов’язане з порівнянням себе з кимось: «адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої» (Екл.4:4) При цьому це дуже руйнівне відчуття: «лагідне серце забезпечує життя тіла, а заздрість, як гнилизна в кістках» (Пр.14:30)
Заклик для кожного з нас: «відкладіть заздрість»!

5) «всілякі обмови»
в оригіналі слово «καταλαλια» (каталалія) означає «наговор, наклеп, лихослів'я». Чув таку фразу: «якщо хочеш взнати людину – послухай, що вона говорить про інших». Дуже часто ми говоримо про певні факти, хоча насправді це не факти, а наше сприйняття фактів або наша інтерпретація фактів. «Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри], щоб воно принесло благодать тим, хто слухає» (Еф.4:29)
Заклик для кожного з нас: «відкладіть всілякі обмови»!

Що ж ми розглянули те, що заважає нашому духовному зростанню, наступного разу подивимось, що сприяє нашому духовному зростанню.

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Вибачте, будь ласка, за такі довгі паузи. Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу:

«Отже, відкладіть усяке зло, всякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий» (1Пт.2:1-3)

Минулого разу ми розкрили, що наше християнське життя – це «зростання для спасіння» та подивились ті перешкоди, які блокують наше духовне зростання: усяке зло, обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови.
Друга частина нашого уривку показує те направлення або ті принципи, які забезпечують духовне зростання.

Принцип №1 «Писання – це чисте духовне молоко»
«як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока» (1Пт.2:2)
Апостол Петро не просто так бере цей образ: немовля та молоко. Наведу декілька цікавих фактів на цю тему:
• грудне вигодовування – це єдиний природній метод годування немовлят, суміші фігурують у світі лише останніх 100 років;
• склад грудного молока є унікальним – воно містить більш, ніж тисячу різноманітних речовин: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи тощо;
• грудне молоко виконує функцію імунітету для немовляти;
• грудне годування важливе з точки зору психо-емоційного стану, бо доведено, що ті жінки, які годують малюків грудьми, набагато рідше страждають післяпологовою депресією.

Ці факти можна застосувати і до Писання. Біблія – це природній, задуманий Богом, метод отримання чистої корисної поживи для нашої душі. Біблія має у собі унікальний склад історій, свідчень, чудес, пророцтв, глибин мудрості, повчань, почуттів тощо, що є найчистішою поживою для душі. Ніякі суміші не можуть замінити чисте Боже Слово. Боже Слово – це імунітет для нашої душі. Слово Боже – це втіха (психо-емоційний стан) для нашої душі.

Принцип №2 «Писання – це те, чого жадає душа»
«як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока» (1Пт.2:2)

Слово «жадайте» в оригіналі це грецьке слово «επιποθεω», що означає «хотіти, бажати (дуже сильно), любити». Тобто це хороший український переклад – жадати. Наша душа реально жадає Боже Слово, бо Писання – це те, що забезпечує життя душі, як грудне молоко забезпечує життя для немовля.
«Як люблю я Твій закон! Щодня роздумую над ним» (Пс.119:97)
«Які ж солодкі для мене Твої слова! Вони для мене солодші за мед!» (Пс.119:103)
«Радію я Твоїм обітницям, як той, хто натрапив на велику здобич» (Пс.119:162)

Як навчитись жадати Слово Боже?
1) зростати в усвідомлені своєї потреби в Бозі та Його веденні
«Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне» (Мт.5:3);
2) зростати в усвідомленні цінності Божого Слова
«Слово Твоє чисте понад найвищу пробу, і тому Твій слуга любить його» (Пс.119:140)

Принцип №3 «Послух Слову»
«щоб на ньому ви зросли для спасіння» (1Пт.2:2)
Слово Боже – це незамінний інструмент нашого духовного зростання.
«Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова» (2Тим.3:16-17)
«Тому й ми від того дня, коли це почули, не перестаємо за вас молитися і просити, щоб ви сповнилися пізнанням Його волі в усякій мудрості й духовному розумінні; щоб ви поводилися гідно Господа, аби догодити Йому в усьому, приносити плід кожною доброю справою та зростати в пізнанні Бога» (Кол.1:9-10)

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу:

«Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6)

Цікаво, що при першій зустрічі Симона-Петра з Ісусом Христом саме Ісус дав це імя Симону – Петро, що з грецької означає «камінь»: «… Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти – Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро» (Ів.1:42). Кифа – це «камінь» на арамейській мові, Петро – це «камінь» на грецькій мові. Потім при визнанні Петром Ісуса, як Сина Божого, Ісус ще раз підтвердив це: «І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її» (Мт.16:18). Тому для Петра це була рідна тема і він називає кожного з нас, хто повірив в Ісуса Христа – «І ви самі, немов живе каміння».

Але, перш ніж перейти до нас, Петро вказує на головний камінь – на Ісуса Христа. Апостол Петро, натхненний Духом Святим, називає Ісуса – живим Каменем, коштовним Каменем, потім згадує пророцтво Ісаї (Іс.28:16), де Ісус – це наріжний Камінь, вибраний Камінь, і знову коштовний Камінь. Петро не міг по іншому, бо Ісус Христос – наш Господь!
Тож давайте так і розглянемо.

1. Ісус Христос – живий Камінь
«Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя» (1Пт.2:4)
Що таке камінь та що він означає? Камінь – це тверда гірська порода. Тобто це щось тверде, в переносному сенсі – щось тверде, як непохитне, надійне, стійке. Отже, Ісус Христос – це тверда, непохитна, надійна опора нашого життя. В порівнянні з Христом та Його вченням будь-яка інша релігія, філософія та ідеологія не витримують випробовування та виглядають ненадійними, нетвердими, мінливими.

При цьому Ісус не просто Камінь, але «живий Камінь». Якщо у людства 100% смертність, то Христа, навіть як Сина Людського, смерть не змогла втримати, Він воскрес та переміг смерть. Гробниця пуста! Христос розірвав цю матрицю гріха, тління та смерті – Христос живий! Ми віримо в живого, воскреслого Христа, який є наш Спаситель та Господь!
«І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене» (Гал.2:20)
Тобто нашою вірою ми пов’язуємо себе з Христом: кардинально змінюється наша реальність життя, тепер ми шукаємо Його волю, Його вчення, вчимось Його почуттям, Його довірі Отцю, Його служінню, Його любові, Його силі і, нарешті, довіряємо Йому наше майбутнє, адже Він обіцяв: «І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були» (Ів.14:3)
Питання для нашого серця: чи є Христос опорою мого життя, коли приймаю рішення, коли планую, коли відчуваю, коли мрію, коли люблю, коли кохаю, коли говорю, коли працюю, коли відпочиваю?

2. Ісус Христос – коштовний Камінь
«Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом» (1Пт.2:4).

#Важний #1Петра

Ісус Христос – коштовний Камінь. Очевидно, це про систему цінностей, що ціную я, який мій найголовніший скарб. Наприклад, якщо людське життя – це цінність, але воно зухвало обривається смертю, то Христос приніс нам вічне життя, яке обірвати вже неможливо: «Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це?» (Ів.11:25-26).
Або якщо людина, як Боже творіння, є цінністю, але через гріхопадіння втратила свою цінність, занурившись у пітьму тління та нечистоти, то Христос відновлює нашу цінність та надає ще більш високий статус – діти Божі.
Або якщо відносини з Творцем є життєво необхідні, але через гріхопадіння відносини були розірвані, то Христос примиряє нас з Творцем та відновлює відносини з Богом на якісно більш близькому рівні.
Отже, найбільший наш скарб – це Христос! Ісус Христос – коштовний Камінь!
Питання для нашого серця: чи є Христос мій найбільший скарб? Як це проявляється на практиці мого життя?

Продовжимо наступного разу. Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу:

«Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6)

Минулого разу ми розглянули вже, що Христос – це живий Камінь, це коштовний Камінь. Залишилось ще дві, не менш важливі, характеристики. Христос – це наріжний Камінь і Христос - це вибраний Камінь.

3. Ісус Христос – наріжний Камінь
«Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний» (1Пт.2:6)

Що таке наріжний камінь? Це камінь, з якого в давні часи починали будівництво будинку. Тобто саме цей камінь закладав направлення, визначав форму, саме по ньому мірялись та будувались в подальшому фундамент та стіни.
Тобто Христос наріжний Камінь – це значить, що саме Христос закладає направлення нашого життя, саме Христос визначає форму, тобто є мірилом нашого мислення, наших почуттів, нашої волі, наших дій. Саме Христос визначає, так би мовити, дизайн нашого життя: що добре – а що погане, що корисне – а що не корисне, що приємне – а що не приємне, що пахне – а що смердить, що смакує – а від чого верне.

«Тож ви більше не чужі й не захожі, а співгромадяни святих і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос; на Ньому вся будівля, досконало збудована, зростає у святий храм у Господі, в Якому й ви разом будуєтеся Духом в Божу оселю» (Еф.2:19-22)
Тобто «вся будівля, досконало збудована» саме тому, що «наріжним каменем є Сам Ісус Христос», «на Ньому». Будівля вирівняна по наріжному каменю, тобто наше життя або вибудовується по Христу, грань до грані, сторона до сторони і це виглядає красиво та досконало, або щось «торчить» не по Христу, щось «випирає» не по Христу, щось ще залишається не обтесаним по Христу, що виглядає негарно та псує вигляд.
Щоб це було практично, давайте подивимось декілька граней по Христу:

1) смирення та послух Богу;
«Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина; Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, й до смерті хресної» (Фил.2:5-8)
Коли світ продукує гордість та самовпевненість, християнство – смирення та послух Богу.
2) усвідомлення залежності від Бога та Його Слова;
«Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, – [Отця]» (Ів.5:30)
Коли світ продукує «свободу» та незалежність від Бога, християнство – повну залежність від Творця.
3) служіння;
«так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!» (Мт.20:28)
Коли світ продукує боротьбу за владу, самозначимість та вплив, християнство – служіння в любові.
4) святість та непорочність Церкви;
«Чоловіки, любіть [своїх] дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, щоби поставити її Собі славною Церквою, яка не має ні плями, ні вади, і нічого такого подібного, але щоб вона була свята й непорочна» (Еф.5:25-27)

4. Ісус Христос – вибраний Камінь
«Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:6)

#Важний #1Петра

Ісус Христос – вибраний Камінь. Ще до створення світу, коли буття існувало лише в середині Божої Трійці, народився Божий задум та Боже вибрання – спасіння нас через Христа: «І коли Отцем називаєте Того, Хто нелицемірно судить кожного за вчинок, у страху проводьте час вашого життя, знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця, Який був передбачений ще перед заснуванням світу, але з’явився заради вас у кінці часів» (1Пт.1:17-20)
Світу, який вибирає свободу та незалежність від Бога, важко вибрати Христа – «живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми», але Бог вибрав єдиний можливий шлях нашого спасіння – саме через Христа: «живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом». Саме цей вибір або реакція нашого серця на Христа і визначає нашу вічну долю.

Питання для нашого серця: чи будую я своє життя по Христу? Що ще «випирає» в моєму житті не по Христу та потребує виправлення? Чи доєднаний я до Божого вибрання вірою в Ісуса Христа як мого особистого Спасителя та Господа?

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу:

«Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6)

Минулі рази ми розкривали Ісуса Христа, як Камінь живий, Камінь коштовний, Камінь наріжний та Камінь вибраний. Скоріш за все, ви помітили, що це 4-й та 6-й вірші нашого уривку. Тепер ми розглянемо 5-й вірш, який в контексті Христа стосується кожного з нас: «І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1Пт.2:5). Це вірш, в який закладено повноту та багатство нашого християнського життя, навіть певну динаміку: спочатку ми – «живе каміння», потім - «збудовуйтеся в духовний дім», потім – «щоби бути святим священством» і, врешті решт, - «приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа». То ж давайте так і будемо розкривати.

1. «Живе каміння»
Апостол Петро вже показав, що, перш за все, Христос – живий Камінь. Христос, як Людина, прожив безгрішне життя на землі в повній відповідності до Свого Отця, вмер за наші гріхи, але смерть не втримала Його, Він воскрес, як Носій істинного життя, яке не може обірватись смертю, як Носій життя вічного. Тепер кожен з нас, хто повірив в Ісуса Христа, прощений Богом та приймає Божий дар спасіння: «адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар» (Еф.2:8). Тобто і ми стаємо по вірі в Ісуса носіями вічного життя. Як Ісус – Камінь живий, так і ми – «живе каміння». Це природа християнина – вічне життя, ми - «живе каміння».
У своєму другому посланні апостол Петро розкриє цю ідею ще сильніше:
«Усе те, що потрібне для життя і побожності, подарувала нам Його Божа сила – пізнанням Того, Хто покликав нас власною славою і чеснотою. Через них даровані нам дорогоцінні та великі обітниці, щоби через них ви стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, яке є у світі» (2Пт.1:3-4)
Ми не тільки «живе каміння», ми ще й «стали учасниками Божественної природи». Отже, бажаю вам, дорогі брати та сестри, глибокого усвідомлення, що ви вже «живе каміння», ви народжені згори, носії вічного життя, смерть не має над вами влади, а лише буде переходом у вічність, ви вже переможці: «Адже кожний, хто народився від Бога, перемагає світ. А перемога, що перемогла світ, – це наша віра!» (1Ів.5:4).

#Важний #1Петра

2. «Збудовуйтеся в духовний дім»
Слово «збудовуйтеся» в оригіналі стоїть у пасивній формі, тобто не у формі «збудовуйте себе», наче ми самі повинні збудовувати себе, а «збудовуйтеся», тобто нас збудовують, у нас є сила, яка нас збудовує. Хто нас збудовує? Очевидно, що Дух Святий! А наше завдання - жити по Духу: «ви живете не по‑тілесному, а Духом, тому що Божий Дух живе у вас. Якщо ж хто не має Христового Духа, той не Його» (Рим. 8:9)
Отже, спочатку – народження згори, коли Дух Святий поселяється в нас, потім освячення – коли Дух святий «збудовує в духовний дім», тобто постійно ініціює духовну роботу всередині нас, щоб ми ставали все більше подібними до Христа: «адже кого Він наперед пізнав, тих і визначив наперед, щоби були вони подібні до образу Його Сина…» (Рим.8:29), це воля Божа для нас: «це ж воля Божа – ваше освячення, щоб ви берегли себе від розпусти, щоб кожний з вас умів свої посудини берегти у святості й честі» (1Сол.4:3-4). Ось чому Біблія закликає наповнюватись Духом Святим: «І не впивайтеся вином, у якому розпуста, а наповнюйтеся Духом, повчаючи самих себе псалмами, урочистими та духовними піснями, співаючи і прославляючи у ваших серцях Господа» (Еф.5:18-19)
Як саме ми можемо збудовуватись Духом «в духовний дім»?
1) Слово Боже
«Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоби Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова» (2Тим.3:16-17)
2) християнське спілкування (спільність)
«Коли ж ходимо у світлі, як Сам Він є у світлі, то маємо спільність одне з одним, і кров Ісуса [Христа], Його Сина, очищає нас від усякого гріха» (1Ів.1:7)
«Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа» (Гал.6:2)
3) відношення до життєвих обставин
«Благо мені, що я постраждав, аби таким чином зрозуміти Твої веління! Закон Твоїх уст для мене дорожчий, ніж безліч золота й срібла» (Пс.119:71-72)
«Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, – то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння! Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!» (Авв.3:17-19)

Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Добрий день, дорогі брати та сестри! Продовжимо розгляд 1-го послання Петра 2-го розділу:

«Приходьте до Нього – живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом. І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа. Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!» (1Пт.2:4-6)

Минулого разу, розкриваючи 5-й вірш нашого уривку, ми побачили дивовижну динаміку нашого християнського життя: спочатку ми – «живе каміння», потім - «збудовуйтеся в духовний дім», потім – «щоби бути святим священством» і, врешті решт, - «приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» та розкрили перших два моменти: «живе каміння» і «збудовуйтеся в духовний дім». Продовжимо.

3. «Щоби бути святим священством»
Це схоже на функціонал християнського життя, тобто яку головну функцію виконує християнин в цьому світі – «бути святим священством». Трохи далі апостол Петро зафіксує це знову: «А ви – рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла» (1Пт.2:9)
Що ж це значить «бути святим священством»? Щоб краще зрозуміти це, нам потрібно зануритись в сиву давнину, коли Бог через Мойсея вивів єврейський народ з єгипетського рабства. Перед тим, як укласти завіт з народом, Бог відкриває Мойсею Свій задум: «Тож тепер, якщо уважно будете прислухатися до Мого голосу і дотримуватись Мого Заповіту, то будете Моєю особливою власністю з-поміж усіх народів. Адже вся земля Моя. Ви будете в Мене царським священством і святим народом! Перекажи ці слова нащадкам Ізраїля» (Вих.19:5-6)
Божий задум мав дві фундаментальні речі: зробити єврейський народ «особливою власністю з-поміж усіх народів» та «царським священством». До речі, в деяких перекладах слово «особливою власністю» ще перекладається як «особливою коштовністю». Який красивий Божий задум! Хочу зауважити: хто повинен був бути «царським священством»? Весь народ! Весь єврейський народ повинен був бути священниками, які б показували собою, сповіщали б та світили б усьому світу, всім іншим народам про істинного святого Бога. Але щось завадило цьому статися, бо священниками трохи згодом стане не весь народ, а коліно Левія. Що завадило? «Як же скоро вони зійшли з дороги, яку Я їм вказав, – зробили собі литого бичка і поклоняються йому. Вони принесли йому жертву, і сказали: Це твоє божество, Ізраїлю, яке тебе вивело з єгипетського краю!» (Вих.32:8). Чому саме коліно Левія? «Тож Мойсей став біля входу в табір і проголосив: Хто за Господом, до мене! Навколо нього зібралися всі сини Левія» (Вих.32:26). Це дуже драматична історія і рекомендую прочитати весь 32-й розділ книги Вихід.
В чому полягало священицьке служіння левітів: «ви будете наглядати за Святинею і доглядати за жертовником, аби не було більше гніву на Ізраїльських нащадків» (Чис.18:5), а служіння первосвященника: бути представником ізраїльського народу перед Богом і представником Бога для народу. Тобто, як представник ізраїльського народу первосвященик повинен був приносити жертву як за свої гріхи (Лев.4:3-12), так і за гріхи всього народу (Лев.4:13-21). Як представник Бога для народу, первосвященик мав урім та туммім, щоб запитувати волю Бога та сповіщати народу.
Але Бог не відмовився від Свого задуму і зреалізував його через Тіло Христа – Церкву. Кожен, хто по вірі в Ісуса Христа народжується згори, стає «святим священством». Вже немає священників та прихожан. Тепер кожен з нас несе це неймовірне священицьке служіння – світити, солити, проголошувати істину, відрізняти святе від грішного, чисте від нечистого, бути представниками людей перед Богом (молитись за людей) та бути представниками Бога для людей: «Отже, ми – посли від імені Христа, і тому наче Сам Бог просить через нас. Від Імені Христа благаємо: примиріться з Богом!» (2Кор.5:20)

#Важний #1Петра

4. «Приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа»
Врешті решт, стиль нашого християнського життя – це служіння.
«Тож благаю вас, брати: заради Божого милосердя, принесіть ваші тіла як живу, святу, приємну Богові жертву, як ваше служіння розуму» (Рим.12:1)
Давайте усвідомимо все багатство християнського життя, яке Бог нам подарував!
Божих вам благословінь та миру!

#Важний #1Петра

Доброго дня друзі,
вибачаюсь за довгу перерву.
Давайте сьогодні подивимось Ісайя 26 розділ.

Весь цей розділ-- це ПІСНЯ, ПОЕЗІЯ.

Іс 26:5-6: "Він принизив тих, що жили на висоті, повалив місто, що високо стояло, повалив на землю, кинув його у порох. Ноги бідних, стопи вбогих топчуть його."

Вочевидь мова йде про якесь поганське місто, яке в гордині своїй возвисилось над іншими містами і гнітило народ Божий. Це міг бути Вавілон, або Ніневія, або хтось інший.

Але в усі часи-- лсь чим займається праведник в очікуванні судів Божих:

Іс 26:8: "І на дорозі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе: до Імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша."

●●●●Я хочу звернути увагу на одне місце з цієї пісні:
Іс 26:9-11: "Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе з раннього ранку,

Бо коли суди Твої звершаються на землі, тоді мешканці світу навчаються правди.
●●●●●●Якщо безбожний буде помилуваний, то не навчиться він правди, буде чинити злочини на землі справедливих і не буде дивитися на велич Господа. Господи! Рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її. Побачать і посоромляться ті, що ненавидять Твій народ, вогонь пожере ворогів Твоїх."

Історія вчить нас, що навіть на цій землі звершується Божа справедливість. Народи повинні бачити це, інакше беззаконні нічому так і не навчаться. Коли чаша гріхів якогось народу переповнюється в очах БОГА, а каяття немає, то приходить суд.

Ми пам'ятаємо відомі приклади Божого суду-- потоп, Содом, знищення Ханаану, знищення Ассірії, Вавілону, падіння Македонської імперії, поганської Римської імперії. Їх зараз і сліду немає, а народ Божий продовжує свою роботу.

Навіть за часів Нового Завіту ми пам'ятаємо падіння безбожних режимів-- халіфат, монгольська орда, фашистська Німеччина, навіть "непереможний" радянський союз. Усіх, хто воювали проти БОГА і людяності-- їх більше не існує. А народ Божий живе.
●Нам треба пам'ятати історію. Через неї гарно видно, що саме Наш БОГ--господарь цього світу.
І це надихає, як надихало і Ісайю.
Усі загарбники цього світу якщо не підкоряться БОГУ будуть знищені. І ніяка міць і зброя їх не врятує.
А свій народ БОГ підійме з руїн.

Іс 26:14: "Мертві не оживуть, велетні не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них."
Це навіть про армаду велетнів-рефаімів, яка воювала проти народу Божого в Ханаані.

Іс 26:20-21: "Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів. Бо ось Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинуту нею кров і вже не сховає убитих своїх."

●●●А нас очікує ВОСКРЕСІННЯ:
Іс 26:19: "Оживуть померлі Твої, мертві мої постануть! Пробудіться і співайте, мешканці пороху....."


●● Тільки нам треба залишатись Божим народом і закликати до цього інших.