Мамо, я в газеті :)

Отакої. Сиділи поруч на фестивалі з іноземкою, вона представилась просто як Крістін з Берліну. Болталі ні про шо.

Трохи розказав про свою майбутню книгу. Потім я забув про все це, бо був з племінницею. А ввечері побачив її вже на виїзді, коли сам додому їхав, ну допоміг з таксі, бо по-україньки вона не говорить, а таксист по-англійськи.
А вона виявилась журналісткою німецького видання. Взяла і написала про це.

Неочікувані плюшки походу на мистецьку подію.

Але головне для мене те, що вона розказує реальні історії реальних людей з України. Не одна моя, там є і інші.
Посилання на статтю - в коментарях.
Якщо знаєте мову — перекладіть шо там для нас, простих людей, бо я тільки англійську підтягнув на нормальний рівень.
@bagnenkoText

Попереду вихідні. Що плануєте читати?

Я от почав Толкіна «Володар перснів» — в цей період нестабільності потрібна книга про перемогу світла!
Читав його коли мені було 8 років.
Зараз хочу перечитати дорослою людиною. Опишу свої думки пізніше, поки що розтягую кайф.

«Володар Перснів» — це глибина і насолода. Два слова, які у мене про цю книгу.

Діліться вашими книгами, що читаєте?
@bagnenkoText

Як я вперше здавав кров? Всі кроки в одному відео для новачків! 🙂

Я вперше здавав кров!
І ми здавали втрьох — 3 людини з команди радіо М.
І вирішили показати весь процес - що саме відбувається послідовно при здачі крові.

Я щиро задавав всі питання, які виникали, задовбував лікарів і уважно слухав.

Запрошую вас подивитись.

Головна ціль відео — надихнути і інших здавати кров.
Бо одна здача крові рятує 2 життя!
Долучайтесь до такої активності!

https://youtu.be/OoFWLJTCsQI

(Відео не про книги, як цей канал, але про мене. Вірю, це буде цікаво вам)

До речі, а ви колись здавали кров? Як вам цей досвід?
@bagnenkoText

Що читаєте цими вихідними?

Вже традиційний пост.
Я он просунувся з «Володарем перснів» вперед, але навіть до половини не дійшов ще.

А у вас що?
Показуйте в коментарях, це надихає 😊

@bagnenkoText

Читання цих вихідних — «Перевал у середині шляху» Джеймс Холліс

Читаю книгу, яку не можу читати більше ніж 5-7 сторінок за раз.
Джеймс Холліс - юнгіанський психолог, який дуже глибоко копає.

Перевал в середині шляху - це точка в житті, коли старе вже закінчилось, але попереду є час і можливість починати нове. Ще його називають кризою середнього віку, але може бути і в 35, і в 45, і в 30.
По суті - книга про те, як проходити кризові періоди, оновитись, віднайти сильну ідентичність, опору на себе і новий сенс. Дуже сильна!

Поки що прочитав небагато, але і не поспішаю.

Викликає дуже багато роздумів і переосмислень себе і свого шляху.

Що читаєте цими вихідними?
Показуйте в коментарях, це надихає 😊
#книги
@bagnenkoText

Про розчарування всередині життя.

Продовжую читати Джеймса Холліса «Перевал всередині життя». Дуже сильна книга. Про розчарування, які неминуче настигають нас всередині життя. І як їх приймати і достойно проходити. Про Тінь, Персону і погляд на розвиток особистості попри розчарування.
Кризу і непростий період всередині життя автор називає Перевалом, а шлях в цей період - Переходом через Перевал.

Ось цитата, яка дуже зачепила.
«Одним із найпотужніших потрясінь Перевалу у середині шляху життя є розпад нашого мовчазного контракту із Всесвітом — припущення, що якщо ми будемо діяти правильно, якщо у нас буде добре серце та добрі наміри, все вийде. Ми припускаємо взаємність із Всесвітом. Якщо ми виконаємо свою частину, Всесвіт підкориться. Багато стародавніх історій, у тому числі Книга Йова, з болем розкривають той факт, що такого договору не існує, і кожен, хто проходить Перевал у середині шляху життя, усвідомлює це.»

На фото ще одна цитата, важлива.
Саме знайти можливість розвиватись і втілювати свою енергію в щось корисне - це і є задача переходу через Перевал.
Але часто ми починаємо догоджати всім іншим, родині, близьким, колегам, і забуваємо про особистісний розвиток.
Книгу читати непросто. Але вона дає потужний поштовх до роздумів.
Раджу. На фото в пості вище - те, як виглядає книга.

Якщо вам цікаві більше постів про психологічну зрілість і роздуми в процесі читання книг - поставте вогник, так буде зрозуміліше. Бо я зараз вивчаю багато.

А що читали ви на вихідних?

(Фоткав без світла, з ліхтарем, якість не дуже 😊. Реалії життя в Україні зараз)
#книги
@BagnenkoText

Робота з лежачим військовим. 4й місяць.

В когнітивно-поведінковій терапії є 2 таких терміна - власні цінності і нав’язані цінності. (хоча може і ще десь є, але я почув саме в КПТ)

Коли ми робимо дії зі справжніх цінностей - то отримуємо радість всередині і підкріплення.

Коли з нав’язаних соціумом цінностей - тоді ні.

Для мене походи в шпиталь - одна з важливих частин власного сенсу. Сенсу - бути психологічною підтримкою для військових і цивільних.
Ходити.
Підтримувати.
Спілкуватись.
Бути частиною позитивних змін.
І це є проявом саме власних цінностей, які я віднайшов.

нагадаю - я ходжу до лежачого військового Руслана вже 4й місяць, ми спілкуємось скільки є у нього сил і можливостей. Одна з моїх цілей - допомогти віднайти йому сенс, бо запитом його були суіцидальні думки. Поки я ходжу, познайомився з його батьками, які щодня у нього. По черзі.

На цей раз я був у Руслана і провів з ним найдовший час.
Я приніс смаколики, про які він просив - смородину і виноград.
Ми говорили. Вже як друзі, які щотижня бачаться. Потім я читав йому книгу Франкла про його перебування в концтаборі. Ці роздуми мають життєдайний ефект, роздуми колишнього бранця концтабору.
Потім прийшов лікар попросив вийти.

Потім я повернувся і знов читав. Читати вголос - це має якийсь терапевтичний ефект особливий. Ти підвищуєш і понижуєш тон і історія потроху розгортається.

Він сам попросив, щоб я читав Франкла.
Він слухав з інтересом.
Цікаво, що саме в цьому фрагменті Франкл пише про те, що були люди в концтаборі, які не витримували і кидались на дроти під високою напругою.
Але він собі пообіцяв ніколи не робити так.

До речі, Руслан посміхався, коли Франкл жартував. Табірні жарти - вони найбільш жорсткі. Але коли ти і сам лежачий і вже півроку не ходиш - то тобі близька реальність концтабору.

Руслан кожен раз дуже вдячний.

Ми знов працюємо над сенсом. Що саме підтримує його? Що дає йому силу рухатись вперед, а не плисти за течією.
Він розказує, ділиться, роздумує.

В цей раз сказав вперше, що радий мене бачити. Це тішить.

Дякую всім за підтримку і репости. Це дуже цінно і допомагає в майбутніх походах.
Підтримати мої походи до військових ви можете в 2 способи
Зробіть, будь ласка репост цього посту + напишіть коментар якийсь. Це допоможе розповсюдити цю інформацію більше.
Донати (картка внизу)

Ну і я теж, щиро вдячний за підтримку цього процесу, бо іноді коштів не вистачає і на ліки в центр ментального здоров’я, і сюди до Руслана прикупити щось. Але останнім часом всього вистачає завдяки кожному, хто донатить і підтримує!

P.S. Реквізити — в коментарях.
А також коротке відео одразу після візиту до Руслана.

@bagnenkoPsy

«Тигролови» читати непросто.

Раз на тиждень їжджу в інший кінець Києва і тут проводжу пару годин в очікуванні. Знаходжу лавочку в затінку і читаю.

І завжди читаю тут одну й ту саму книгу. Почав читати «Тигролови» тут і продовжую.

Хоч і гостросюжетна, але непроста книга для мене, може стиль Багряного, а може і тема, але тут вже якесь місце, де я можу продовжувати читати.

Потроху наближаюсь до середини. Почав давненько і аж незвично якось, але на насилую себе. А ви як читаєте книги, які не швидко йдуть?
@bagnenkotext

Неочікувано читаю детектив.
Долучився до книжкового клубу.

Зазвичай не роблю такого, не читаю книги, про які взагалі нічого не знаю. Але тут довіряю організаторам клубу.
Купив сьогодні. Був поруч з офіційною книгарнею Віват, під звук генераторів знайшов книгу і купив.
Це детектив.
Подивимось.

А ви любите детективи?
@bagnenkotext

Буває так, що книга потрапляє саме в той час, коли потрібно. Наче ти живеш, формуєш питання всередині, а потім вона зʼявляється в найпотрібніший час.

Саме так у мене з книгою Холліса «Перевал у середині шляху».
Вона про виклики, розчарування і вибір середини шляху.

Поділюсь ще однією думкою, яка на мій погляд дуже влучна про життя після 30.

Вибір, куди саме ми витратимо життєву енергію. (На фото)
Віктор Франкл говорив про сенс, як про те, що життя питає у тебе.
Джеймс Холліс каже, що не ми обираємо покликання, це воно обирає нас. Ми можемо тільки підкоритись тому, що надихає нас, що надає нам сенс і енергію.

Якщо першу частину життя енергія пре і ти вкладаєш у все, у що виходить, то в другій частині цей вибір набагато важливіший і свідоміший.

І саме вибір — обрати це, в якомусь сенсі підкоритись цьому внутрішньому голосу.
По-перше, почути його.
По-друге, відповісти йому так.
І бути вірним цьому внутрішньому голосу власного покликання.

Автор наводить приклади митців, художників, підприємців, психологів.

Це потужно!
Діліться, як ваші вихідні? Що читаєте?
@bagnenkotext

Київ, масований обстріл. Більше 40 ракет. У мене було дуже гучно.
Приліт в Охматдит. В Кривому Розі також жах.

Друзі, як ви? Всі цілі?

Я зараз біля Охматдиту, приїхав допомагати. Люди привезли дуже багато води. Біля кожного входу в лікарню тисячі бутилів, сфотографував поки була можливість, тут менша кількість.

Дуже багато людей, які готові допомагати.
Хоча ще більше поліції, дснс і цивільні іноді тільки можуть заважати.

Але згуртованість народу неймовірна.

@bagnenkoDaily

Трохи попрацював як психолог з постраждалими від обстрілу Охматдета

Пропустили всередину Охматдету, показав посвядчення психолога.

Є кілька консультацій постраждалих. Працюю за фахом.

Потім пішли по території, шукати тих, у кого є потреба. Бо ті, кому важко — не будуть просити про це.

Поруч досі роблять операції, нескладні, наскільки я можу розуміти, хоч я і не лікар.

На підлозі лікарні кров. Але тут ходять сотні волонтерів, ДСНС, військових.
Страшний біль і неймовірна сміливість поруч.

Але я хочу виділити інше. Люди готові робити що завгодно, тут сотні людей, які прибирають уламки скла, носять фрукти і воду, роблять все необхідне.

Все ж українці неймовірна нація.
Ми — неймовірна нація! Яка гуртується і готова на будь-які кроки задля майбутнього країни.
Бо бити по дітям — це найбільша підлість, з якою я стикався взагалі. Немає слів. Тільки біль.
@bagnenkoPsy

Чого не варто робити батькам при стресовій ситуації

Покопав трохи у дослідженнях. (лінк на дослідження в коментарях)

Є речі, які дуже негативно впливають на дитину. І також можуть вплинути на ПТСР у дитини.

Був проведений систематичний огляд, вивчаючи домени батьківської реакції на результати ПТСР у дитини.


І висновок такий.
реакція батьків неймовірно важлива! Те, як ви реагуєте впливає на те, наскільки дитина може прожити цю травму.

Метод: Дослідження були включені, якщо вони (1) оцінювали дітей (6-19 років), які зазнали потенційно травматичної події, (2) оцінювали реакцію батьків на травму дитини та (3) кількісно оцінювали зв’язок між реакцією батьків і наслідками посттравматичних стресів у дитини. Систематичний пошук у трьох базах даних (APAPsycNet, PTSDpubs і Web of Science) дав 27 результатів.
Простими словами - симптоми посттравматичного стресу у дитини після гострої травми додатково пов'язані:
1. З надмірною опікою з боку батьків, повідомлення про травму,
2. Уникненням обговорення травми та нагадування про травму, а також відволіканнями постійно пов’язані з посттравматичним синдромом дитини.


Іншими словами.
дуже важливо не уникати обговорення.
А також не включати гіперопіку, яка теж не дуже добре діє на дитину.
Говорити зрозумілою мовою і потроху “відступати”, тобто давати простір дитині усвідомлювати те, що сталось
По суті дати психіці дитини потроху перетравлювати те, що сталось і використовувати власний ресурс для зцілення.


Другий важливий висновок
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є серйозним і виснажливим розладом, який може розвинутися після впливу травматичної події. Якщо у батьків розвивається ПТСР, це може вплинути на їх батьківську роль.
Якщо ви відчуваєте симптоми - уникнення, постійні флешбеки, заціпеніння - не залишайте це просто так. Це може дуже погано вплинути в довгостроковому періоді на вашу здатність виховувати і бути батьками.
Працюйте з психологом. З ПТСР можна працювати.


Лінки на дослідження і доказову базу в коментарях.


Висновки.

1. Не замовчуйте. Знайдіть потрібні слова, але поясність, що сталося
2. Покажіть реалістичне відношення
3. Заспокоюйте, але не уникайте
4. Не включайте гіперопіку
5. Якщо відчуваєте симптоми, такі як уникнення згадок про травму, флешбеки - звертайтесь про професійну допомогу.

З повагою, Володимир Багненко.
Поділіться цим матеріалом з іншими, кому це може бути потрібно.
@bagnenkoPsy

Знищені книги в Охматдиті

Весь тиждень я їжджу в Охматдит, допомагаю, волонтерю. Тому взагалі мало пишу тут.

І я ніяк не можу спокійно думати ось про що.
Іграшки і книги.
Дуже багато серед завалів було знайдено дитячих книг і іграшок. Зараз вони просто лежать на вулиці, бо їх витягнули зі зруйнованого відділення токсикології.

Ми брали їх на тачки (з супермаркетів навезли достатньо таких тачок і це дуже зручно перевозити понівечене майно) і возили в приміщення бібліотеки, де вони можуть висохнути.
Ці книги могли б допомагати дітям ставати краще і щасливіше. Але вони знищені.

Так, зараз говорять багато про саму атаку, про колосальні втрати.
Але ця деталь не дає мені заспокоїтись.
На фото - ціла тачка книг, які спочатку були завалені, а потім залиті водою. Таких тачок було багато, не тільки з книгами, звісно, але книг багато.
Єдине, що можна з ними зробити - це в музей, показувати наслідки війни (чув, що в Охматдиті таке хочуть зробити). По суті, вони знищені.

Багато з цих книг — від фондів, волонтерів, деякі писали мені про це в особисті. Наша культура, яка знищується ракетами.

Боляче. Дуже боляче це бачити.

Але те, як всі ми зібрались за цей тиждень дає мені величезну надію, що ми вистоїмо. Стільки, скільки буде потрібно.

@BagnenkoText