Forwarded from Психолог під час війни (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Продовження історії про похід в військовий госптіталь
Посмішка у Руслана стала ширшою. Очі більш енергійні, в них більше життя.
Апарат швл все ще заважає говорити. І він мовчить.
Але продовжує шевелити губами.
Потреби? Та ніяких. Він просто потребує уваги і часу.
Ми робимо вправу на пошук сенсу.
Він уважно слухає. Вправа де потрібна просто уява. Це він може. Тому ми і робимо її.
В очах бачу вогник. Радію йому.
Відчуваю, що буде діло.
Зазвичай, я цей глибинний контакт відчуваю, коли мені на сесії клієнт каже про зміни. Тут ще рано про зміни.
Але бачу як він радіє мені, посмішка, очі і це додає впевненості, що ми зможемо працювати в тандемі. І він готовий до взаємодії.
Очі і посмішка. Неймовірно. Я сам трохи здивований цьому.
Гарні 2 походи.
Дякую всім, хто підтримує.
У відео ви побачите звіт за витрачені кошти на ліки - лікар відділення центру ментального здоров’я коротко розказала про сенс цих ліків. На тиждень потрібно приблизно 3500-4000 грн.
Ви можете підтримати донатом. Або репост. Зазвичай 1 репост = 3 донати вашої аудиторії, якщо ви додасте короткий супровідний текст.
Дякую всім за підтримку, ваші донати і репости. Все це ми робимо разом.
@BagnenkoPsy
Посмішка у Руслана стала ширшою. Очі більш енергійні, в них більше життя.
Апарат швл все ще заважає говорити. І він мовчить.
Але продовжує шевелити губами.
Потреби? Та ніяких. Він просто потребує уваги і часу.
Ми робимо вправу на пошук сенсу.
Він уважно слухає. Вправа де потрібна просто уява. Це він може. Тому ми і робимо її.
В очах бачу вогник. Радію йому.
Відчуваю, що буде діло.
Зазвичай, я цей глибинний контакт відчуваю, коли мені на сесії клієнт каже про зміни. Тут ще рано про зміни.
Але бачу як він радіє мені, посмішка, очі і це додає впевненості, що ми зможемо працювати в тандемі. І він готовий до взаємодії.
Очі і посмішка. Неймовірно. Я сам трохи здивований цьому.
Гарні 2 походи.
Дякую всім, хто підтримує.
У відео ви побачите звіт за витрачені кошти на ліки - лікар відділення центру ментального здоров’я коротко розказала про сенс цих ліків. На тиждень потрібно приблизно 3500-4000 грн.
Ви можете підтримати донатом. Або репост. Зазвичай 1 репост = 3 донати вашої аудиторії, якщо ви додасте короткий супровідний текст.
Дякую всім за підтримку, ваші донати і репости. Все це ми робимо разом.
@BagnenkoPsy
«Оммм. Дух ірпінського лісу»
Люблю розказувати про класні дитячі книжки.
Нагадаю, що у мене тут свої веселощі з дитячими книжками - я їх обираю, читаю, насолоджуюсь. А потім відправляю доньці за кордон.
Сьогодні розкажу про “Оммм. Дух ірпінського лісу”.
Ця книжка якась особлива.
Таша Торба написала прекрасну дитячу книжку, в якій в усій красі показано, як разом з дитиною проживати і опрацьовувати важкі історії і досвіди.
Тут досвід війни, окупації Ірпеня.
Але є чудовий головний герой - Оммм, дух лісу, який допомагає жителям міста і військовим вигнати загарбників.
В книзі багато знайомих ірпенчанам місць.
А ще авторка ж намалювала чудові ілюстрації до своєї ж книжки.
Книжка неймовірно тепла і цікава.
Я раджу її всім, хто хоче проговорити важкі питання зі своїми дітьми.
А ще дуже круто, що можна розмальовувати паркани в кінці книжки.
P.S. До речі, я в 2022 році приймав участь в одному волонтерському проекті відбудови в Ірпені. Так якраз розмальовувати паркани, в яких дірки від куль і уламків - це справді те, що багато хто в Ірпені робить
P.P.S. А ще цікаво, що ми записали подкаст в лютому з авторкою книги.
Він тут: https://www.youtube.com/watch?v=YXHD8vpxpl8
Таша Торба до того ж ще й дуже цікава особистість, а ще керівниця дитячого центру.
Неймовірно.
Додаю до рецензії кілька фото розворотів, щоб вам було цікавіше.
Інші класні книжки ви знайдете по хештегу #Дитячі
@BagnenkoText
Люблю розказувати про класні дитячі книжки.
Нагадаю, що у мене тут свої веселощі з дитячими книжками - я їх обираю, читаю, насолоджуюсь. А потім відправляю доньці за кордон.
Сьогодні розкажу про “Оммм. Дух ірпінського лісу”.
Ця книжка якась особлива.
Таша Торба написала прекрасну дитячу книжку, в якій в усій красі показано, як разом з дитиною проживати і опрацьовувати важкі історії і досвіди.
Тут досвід війни, окупації Ірпеня.
Але є чудовий головний герой - Оммм, дух лісу, який допомагає жителям міста і військовим вигнати загарбників.
В книзі багато знайомих ірпенчанам місць.
А ще авторка ж намалювала чудові ілюстрації до своєї ж книжки.
Книжка неймовірно тепла і цікава.
Я раджу її всім, хто хоче проговорити важкі питання зі своїми дітьми.
А ще дуже круто, що можна розмальовувати паркани в кінці книжки.
P.S. До речі, я в 2022 році приймав участь в одному волонтерському проекті відбудови в Ірпені. Так якраз розмальовувати паркани, в яких дірки від куль і уламків - це справді те, що багато хто в Ірпені робить
P.P.S. А ще цікаво, що ми записали подкаст в лютому з авторкою книги.
Він тут: https://www.youtube.com/watch?v=YXHD8vpxpl8
Таша Торба до того ж ще й дуже цікава особистість, а ще керівниця дитячого центру.
Неймовірно.
Додаю до рецензії кілька фото розворотів, щоб вам було цікавіше.
Інші класні книжки ви знайдете по хештегу #Дитячі
@BagnenkoText
Forwarded from Психолог під час війни (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Життя після поранення і ампутації. Що не можна казати військовому. Розмова з офіцером ЗСУ. Випуск 26
Я бачу прірву між військовими і цивільними.
Вже 2 місяці я щотижня відвідую військовий шпиталь. І коли я познайомився з Ігорем, військовим офіцером, 2 місяці тому в цьому шпиталі, то зрозумів, що він може поділитись своїм досвідом і внутрішньою силою, якщо і коли захоче.
Ігор Халабурда — командир батареї, який при контрнаступі втратив 2 ноги і око. Це він, той хто керував тими САУ Цезар, які передавати нам західні партнери. Під його командуванням було 80 людей. Але він не посилав їх на завдання з тилу, а завжди йшов з ними.
А ще він дуже сильний духом і оптимізмом своїм неймовірно заряджає.
Ми спілкуємось з лютого і вже є довіра.
У мене давно є бажання зменшувати прірву між цивільними і військовими, яку я бачу. Ще більша — до людей з інвалідністю. Страх підійти, нерозуміння яка допомога потрібна, доволі дивні ідеї дати 5 гривень людині на кріслі колісному.
Нещодавно він сказав, що з радістю готовий поділитись.
І от я поїхав за ним в шпиталь, це 40 км від студії, забрав і ми поїхали в студію.
Ми провели разом 5 годин, 1.5 години в одну сторону, півтори години в іншу і в студії.
І я неймовірно радий, що така сильна і гідна людина поділилась своїми думками і досвідом.
Який він на відео, такий і в житті.
Запрошую до перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=uVpRJETDY3s&feature=youtu.be
Буду вдячний за коментар під відео - це перше відео Ігоря, йому буде неймовірно приємно🙂
Дякую!
@BagnenkoPsy
Я бачу прірву між військовими і цивільними.
Вже 2 місяці я щотижня відвідую військовий шпиталь. І коли я познайомився з Ігорем, військовим офіцером, 2 місяці тому в цьому шпиталі, то зрозумів, що він може поділитись своїм досвідом і внутрішньою силою, якщо і коли захоче.
Ігор Халабурда — командир батареї, який при контрнаступі втратив 2 ноги і око. Це він, той хто керував тими САУ Цезар, які передавати нам західні партнери. Під його командуванням було 80 людей. Але він не посилав їх на завдання з тилу, а завжди йшов з ними.
А ще він дуже сильний духом і оптимізмом своїм неймовірно заряджає.
Ми спілкуємось з лютого і вже є довіра.
У мене давно є бажання зменшувати прірву між цивільними і військовими, яку я бачу. Ще більша — до людей з інвалідністю. Страх підійти, нерозуміння яка допомога потрібна, доволі дивні ідеї дати 5 гривень людині на кріслі колісному.
Нещодавно він сказав, що з радістю готовий поділитись.
І от я поїхав за ним в шпиталь, це 40 км від студії, забрав і ми поїхали в студію.
Ми провели разом 5 годин, 1.5 години в одну сторону, півтори години в іншу і в студії.
І я неймовірно радий, що така сильна і гідна людина поділилась своїми думками і досвідом.
Який він на відео, такий і в житті.
Запрошую до перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=uVpRJETDY3s&feature=youtu.be
Буду вдячний за коментар під відео - це перше відео Ігоря, йому буде неймовірно приємно🙂
Дякую!
@BagnenkoPsy
YouTube
Життя після поранення і ампутації. Що не можна казати військовому. Розмова з військовим. Випуск 26
Я бачу прірву між військовими і цивільними.
І коли я познайомився з Ігорем, військовим офіцером, 2 місяці тому в шпиталі, то зрозумів, що він може поділитись своїм досвідом і внутрішньою силою, якщо і коли захоче.
Ігор Халабурда — командир батареї, який…
І коли я познайомився з Ігорем, військовим офіцером, 2 місяці тому в шпиталі, то зрозумів, що він може поділитись своїм досвідом і внутрішньою силою, якщо і коли захоче.
Ігор Халабурда — командир батареї, який…
Сьогодні 460 років із документально підтвердженого дня хрещення Вільяма Шекспіра – генія до кінця віків. Декілька крилатих цитат Шекспіра:
• Пекло порожнє. Всі чорти тут.
• Гримить лиш те, що порожнє зсередини.
• Настільки солодкий мед, що, нарешті, він гіркий. Надлишок смаку вбиває смак.
• Де мало слів, там вагу вони мають.
• Ми дратуємося через дрібниці, коли зачеплені чим-небудь серйозним.
• Природа-мати мудра, та син дурний.
• Любов біжить від тих, хто женеться за нею. А тим, хто геть біжить, кидається на шию.
• Дурість і мудрість з такою ж легкістю схоплюються, як і заразні хвороби.
• Дурість смішить, а мудрість засмучує.
• Не надто розпалюйте піч для своїх ворогів, інакше згорите в ній самі.
• Успіх гострого слова залежить більше від вуха слухача, ніж від мови мовця.
• У кожного божевілля є своя логіка.
• Ворона брудом перемаже крила - ніхто й не помітить. А лебідь відмити не зможе з білизни пляму...
• Боягуз помирає при кожній небезпеці, хороброго ж смерть наздоганяє тільки раз.
• Бідна розчавлена комаха страждає так само, як умираючий гігант.
• Правила досягнення успіху: працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші.
• Немає нічого ні поганого, ні хорошого в цьому світі. Є тільки наше ставлення до чого-небудь.
• Клятви, дані в бурю, забуваються в тиху погоду.
А ви читали щось у батька західного канону, за деякими літературознавцями?
@bagnenkoText
• Пекло порожнє. Всі чорти тут.
• Гримить лиш те, що порожнє зсередини.
• Настільки солодкий мед, що, нарешті, він гіркий. Надлишок смаку вбиває смак.
• Де мало слів, там вагу вони мають.
• Ми дратуємося через дрібниці, коли зачеплені чим-небудь серйозним.
• Природа-мати мудра, та син дурний.
• Любов біжить від тих, хто женеться за нею. А тим, хто геть біжить, кидається на шию.
• Дурість і мудрість з такою ж легкістю схоплюються, як і заразні хвороби.
• Дурість смішить, а мудрість засмучує.
• Не надто розпалюйте піч для своїх ворогів, інакше згорите в ній самі.
• Успіх гострого слова залежить більше від вуха слухача, ніж від мови мовця.
• У кожного божевілля є своя логіка.
• Ворона брудом перемаже крила - ніхто й не помітить. А лебідь відмити не зможе з білизни пляму...
• Боягуз помирає при кожній небезпеці, хороброго ж смерть наздоганяє тільки раз.
• Бідна розчавлена комаха страждає так само, як умираючий гігант.
• Правила досягнення успіху: працювати більше, ніж інші; очікувати менше, ніж інші.
• Немає нічого ні поганого, ні хорошого в цьому світі. Є тільки наше ставлення до чого-небудь.
• Клятви, дані в бурю, забуваються в тиху погоду.
А ви читали щось у батька західного канону, за деякими літературознавцями?
@bagnenkoText
Виставка про Аллу Горську - це неймовірно!
А́лла Олекса́ндрівна Го́рська — українська художниця та дисидентка, громадська діячка, одна із засновниць та найяскравіших творчих особистостей покоління руху шістдесятництва, одна з перших представниць андерграунду, діячка правозахисного руху 1960-х в Україні.
Кілька історій про неї, щоб і ви теж трохи зрозуміли силу її духу і, можливо, закохались в цей період і її творчість.
На початку 1960-х років влада дозволила створити у Києві Клуб творчої молоді «Сучасник». Мета — продемонструвати критикам СРСР, що в країні є неформальні організації, які не контролюються комуністичною партією. Там проводили дискусії, мистецькі вечори і виставки, копіювали заборонені книжки. У вільному спілкуванні молодих митців народився стиль Алли Горської, який не вписувався в рамки панівного «соціалістичного реалізму». В її портфоліо є монументальні, мальовані та графічні твори. Роботи виконані в традиціях київської академічної школи народного мистецтва, українського авангарду та бойчукізму (школа українського мистецтва 1910–1930-х років, пов'язана з монументалістом і графіком Михайлом Бойчуком).
Усіх членів Клубу, до якого входила Горська, згодом назвали «шістдесятниками». Вони не були ворожими до Радянського Союзу, але жадали змін і правди. 1962 року спогади очевидців привели Горську з друзями до Биківні – місцевості під Києвом, де каральні органи розстріляли 50-100 тисяч людей. Знайшли двічі прострелений череп. Алла заплакала. «Уявіть собі, – показала в бік поховань, – ми – там... Ми ж усі там можемо бути…»
1964 року Горська разом з кількома однодумцями створює вітраж «Шевченко. Мати» у вестибюлі головного корпусу Київського університету. На ньому було зображено гнівного поета, до якого притулилася жінка – символ матері-України. Над композицією розміщувалася цитата Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово!» Вітраж не вписувався в радянські ідеологічні стереотипи, тож був розтрощений. (шматочок відео з інсталяцією і проекцією є на знятому відео)
28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії.
Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.
Аллу Горську не дали поховати в центрі Києва, тож її останнім притулком стало приміське кладовище.
На виставці були зібрані унікальні зразки її творчості з багатьох приватних колекцій.
Це було неймовірно важливо для нашого громадянського суспільства і сили нашого духу.
У мене вийшов подкаст з пані Іриною Побідаш про шістдесятників. Подкаст в першому коментарі.
А ви були на виставці? Що для вас є шістдесятники?
Відео і фото з виставки в коментарях.
@BagnenkoText
А́лла Олекса́ндрівна Го́рська — українська художниця та дисидентка, громадська діячка, одна із засновниць та найяскравіших творчих особистостей покоління руху шістдесятництва, одна з перших представниць андерграунду, діячка правозахисного руху 1960-х в Україні.
Кілька історій про неї, щоб і ви теж трохи зрозуміли силу її духу і, можливо, закохались в цей період і її творчість.
На початку 1960-х років влада дозволила створити у Києві Клуб творчої молоді «Сучасник». Мета — продемонструвати критикам СРСР, що в країні є неформальні організації, які не контролюються комуністичною партією. Там проводили дискусії, мистецькі вечори і виставки, копіювали заборонені книжки. У вільному спілкуванні молодих митців народився стиль Алли Горської, який не вписувався в рамки панівного «соціалістичного реалізму». В її портфоліо є монументальні, мальовані та графічні твори. Роботи виконані в традиціях київської академічної школи народного мистецтва, українського авангарду та бойчукізму (школа українського мистецтва 1910–1930-х років, пов'язана з монументалістом і графіком Михайлом Бойчуком).
Усіх членів Клубу, до якого входила Горська, згодом назвали «шістдесятниками». Вони не були ворожими до Радянського Союзу, але жадали змін і правди. 1962 року спогади очевидців привели Горську з друзями до Биківні – місцевості під Києвом, де каральні органи розстріляли 50-100 тисяч людей. Знайшли двічі прострелений череп. Алла заплакала. «Уявіть собі, – показала в бік поховань, – ми – там... Ми ж усі там можемо бути…»
1964 року Горська разом з кількома однодумцями створює вітраж «Шевченко. Мати» у вестибюлі головного корпусу Київського університету. На ньому було зображено гнівного поета, до якого притулилася жінка – символ матері-України. Над композицією розміщувалася цитата Шевченка: «Возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово!» Вітраж не вписувався в радянські ідеологічні стереотипи, тож був розтрощений. (шматочок відео з інсталяцією і проекцією є на знятому відео)
28 листопада 1970 року Алла Горська поїхала до свекра в містечко Васильків біля Києва за швейною машинкою і не повернулася. За кілька днів її тіло знайшли в льоху будинку чоловікового батька Івана Зарецького. Причиною смерті назвали «удари тупим предметом з обмеженою ударною площею» – молотком. Іван Зарецький на той момент уже теж був мертвий – 29 листопада його понівечене тіло знайшли на залізничній колії.
Друзі Горської не мали сумнівів: то було сплановане і реалізоване спецслужбами вбивство. Надто сильним і непересічним суперником була для них художниця у часи загального приниження і брехні.
Аллу Горську не дали поховати в центрі Києва, тож її останнім притулком стало приміське кладовище.
На виставці були зібрані унікальні зразки її творчості з багатьох приватних колекцій.
Це було неймовірно важливо для нашого громадянського суспільства і сили нашого духу.
У мене вийшов подкаст з пані Іриною Побідаш про шістдесятників. Подкаст в першому коментарі.
А ви були на виставці? Що для вас є шістдесятники?
Відео і фото з виставки в коментарях.
@BagnenkoText
Forwarded from Психолог під час війни (Володимир 🇺🇦 Багненко)
Життя в окупації в Херсоні. Як витримати і зберегти стійкість? Розмова з волонтеркою, випуск 27.
Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний.
Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась чесно поговорити про цей досвід.
Іра - волонтерка і громадська діячка, не тільки прожила в окупації, але весь час активно волонтерила і служила іншим людям попри те, що це було неймовірно небезпечно.
✅ Що підтримувало в той період?
✅ Яким був Херсон до початку великої війни?
✅ Історії в окупації, які дуже ранили
✅ Роздуми про те, що кожному потрібен свій час на адаптацію;
✅ Книги, які підтримають вас у важкий період
Запрошую до перегяду
https://www.youtube.com/watch?v=SC0S3luVitQ
Також прошу залишити коментар під відео - це допоможе подивитись відео більшій кількості.
P.S. А про що вам цікаво почути наступні відео?
І поставте вогник, якщо вам корисно і цікаво про Херсон.
@BagnenkoPsy
Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний.
Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась чесно поговорити про цей досвід.
Іра - волонтерка і громадська діячка, не тільки прожила в окупації, але весь час активно волонтерила і служила іншим людям попри те, що це було неймовірно небезпечно.
✅ Що підтримувало в той період?
✅ Яким був Херсон до початку великої війни?
✅ Історії в окупації, які дуже ранили
✅ Роздуми про те, що кожному потрібен свій час на адаптацію;
✅ Книги, які підтримають вас у важкий період
Запрошую до перегяду
https://www.youtube.com/watch?v=SC0S3luVitQ
Також прошу залишити коментар під відео - це допоможе подивитись відео більшій кількості.
P.S. А про що вам цікаво почути наступні відео?
І поставте вогник, якщо вам корисно і цікаво про Херсон.
@BagnenkoPsy
YouTube
Життя в окупації в Херсоні. Як витримати і зберегти стійкість? Розмова з волонтеркою, випуск 27.
Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний.
Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась…
Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась…
Я звинувачую Аушвіц. Читання для важких часів
Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.
І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.
Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.
Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.
На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.
Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.
А ви що читаєте, коли складно?
P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки
@BagnenkoText
Інколи дуже важко все, що навкруги виносити. Накопичується загальний біль, сум і важко це якось в слова навіть висказати. У мене є терапія власна, є спілкування з близькими людьми.
Але все одно важко.
І тоді я читаю особливі книжки.
Одна з них “Я звинувачую Аушвіц”. Це - історії другого покоління євреїв, які пережили Голокост.
Мої сльози вже не такі самотні.
Мій біль не такий сильний, коли я бачу, що війна приносить так багато болю і іншим.
І мені легше.
Історії життя - це взагалі доволі терапевтичний спосіб проживання.
Зараз я глибинно вивчаю наративну психологію.
Усвідомлення власної історії, власних коренів і заповнення прогалин - це важливий елемент дорослішання і прийняття себе.
На фото - шматочок історії жінки, з якою мама ніколи не обговорювала свій біль і страждання через Голокост і перебування в концтаборі. Мама у неї завжди тиха, сумна і страждає.
Коли дитина починає усвідомлювати власну історію не від мами, а від ссторонніх людей - це складно.
Не знаю, як воно діє, але біль інших допомагає усвідомити, що ти не один.
А ви що читаєте, коли складно?
P.S. Я вже якось писав саме про цю книгу. І мабуть, буду періодично знов про неї нагадувати, бо вона одна з улюблених для складних часів.
#Книжки
@BagnenkoText
Що читаєте цими вихідними? І моє читання «Психоаналітичної діагностики» Мак-Вільямс.
У мене походи до військових і взагалі активна психологічна практика (більше про це пишу на своєму психологічному каналі тут) викликають багато нових і цікавих питань. Як для психолога, у мене завжди є багато нового матеріалу, який цікаво обдумати.
Я читаю “Психоаналітичну діагностику» Мак-Вільямс. Це база, яку поважають і цінують багато психологів і психотерапевтів.
Так цікаво розуміти різні структури особистості і бачити їх прояви і динаміку в клієнтах і в собі.
Автор глибоко пояснює з купою прикладів, що в кожного з нас є тип або поєднання типів організації характерів —
Нарцисистичні, депресивні, антисоціальні, шизоїдні, параноїдальні, мазохістичні, обсесивні та компульсивні, істеричні та дисоциативні.
І в нормальному прояві і розвитку, не патологоічному — така людина досить цікава і соціальна, просто у неї є свої психологічні захисти і прояви.
Тобто якщо у вас, умовно, нарцисистичний тип організації характеру — це не означає одразу, травмуєте всіх близьких. Ви можете розуміти себе, свої захисти і бути більш схильним до здорових відносин.
Книга написана неймовірно легко і цікаво. Це як детектив, тільки про кожну структуру особистості. Авторка задає питання і одразу пояснює і дає багато деталей.
дуже добре розумію себе і близьких. А також чого очікувати. Це додатковий бонус такого читанняя.
Давно не читав такої крутої психологічної теорії, яка подана так легко і цікаво.
А ви любите читати психологічні книги?
Що читаєте цими вихідними?
@bagnenkoText
У мене походи до військових і взагалі активна психологічна практика (більше про це пишу на своєму психологічному каналі тут) викликають багато нових і цікавих питань. Як для психолога, у мене завжди є багато нового матеріалу, який цікаво обдумати.
Я читаю “Психоаналітичну діагностику» Мак-Вільямс. Це база, яку поважають і цінують багато психологів і психотерапевтів.
Так цікаво розуміти різні структури особистості і бачити їх прояви і динаміку в клієнтах і в собі.
Автор глибоко пояснює з купою прикладів, що в кожного з нас є тип або поєднання типів організації характерів —
Нарцисистичні, депресивні, антисоціальні, шизоїдні, параноїдальні, мазохістичні, обсесивні та компульсивні, істеричні та дисоциативні.
І в нормальному прояві і розвитку, не патологоічному — така людина досить цікава і соціальна, просто у неї є свої психологічні захисти і прояви.
Тобто якщо у вас, умовно, нарцисистичний тип організації характеру — це не означає одразу, травмуєте всіх близьких. Ви можете розуміти себе, свої захисти і бути більш схильним до здорових відносин.
Книга написана неймовірно легко і цікаво. Це як детектив, тільки про кожну структуру особистості. Авторка задає питання і одразу пояснює і дає багато деталей.
дуже добре розумію себе і близьких. А також чого очікувати. Це додатковий бонус такого читанняя.
Давно не читав такої крутої психологічної теорії, яка подана так легко і цікаво.
А ви любите читати психологічні книги?
Що читаєте цими вихідними?
@bagnenkoText