Самотність, страх бути одному і моє відношення.

Спілкуючись з клієнтами і оточенням, я бачу, що багато людей бояться самої думки про самотність.
Але більше страждають від думки, «я один», аніж від самого часу. Бо час можна використати з користю.

Зараз я розумію, що вихід в тому, щоб навчитись проводити час наодинці. Навчитись брати для себе найкраще.
Досліджувати себе. Досліджувати світ.
Краще розуміти, який я і люди навколо.

Іноді бувають періоди самотності. Коли у нас немає нікого поруч. Так буває, часто не з нашої волі.

Але наше відношення до цього періоду самотності або робить з цього часу абл період страждань, або період нових відкриттів себе і світу.

Що ви думаєте з цього приводу?

Якщо корисно — поставте 🔥
Автор: Володимир Багненко
@bagnenkoPsy

Як шукати сенс в складні часи.

Сьогодні у мене фінальний екзамен на базовому курсі по логотерапії.

Я багато вивчаю і читаю зараз.

Але ключова думка, яка дуже мене надихає проста.
Коли знаходиш свій сенс, коли знаходиш те, що мотивує - життя змінюється на краще.
І сенс можна знайти в будь-яких обставинах. Абсолютно в будь-яких.
Є техніки, є вправи, є те, що допомагає

Мені дуже до вподоби те, що Віктор Франкл сказав:
«Людина не повинна запитувати, що є сенсом її життя, але радше має погодитися, що це запитання до неї. Одне слово, кожну людину розпитує життя, і вона може відповісти життю єдиним чином – відповідаючи за власне життя.»

Це питання, яке життя задає мені. Навіщо мені даний цей досвід? Як я можу використати його і послужити іншим?

Якщо цікаво - напишу більше про техніки пошуку сенсу і, може навіть, зроблю майстер-клас про це. Як шукати сенс в складні часи
Напишіть в коментарях, що думаєте з цього приводу.

Якщо корисно — поставте 🔥
Автор: Володимир Багненко
@bagnenkoPsy

Життя в окупації в Херсоні. Як витримати і зберегти стійкість? Розмова з волонтеркою, випуск 27.

Важкий і травматичний досвід варто не тільки осмислювати, але і згадувати, і перепроживати. Щоб з травматичного він перетворювався на біографічний.

Я хотів поговорити про це давно і запросив Іру Саліхову, давно її знаю, ціную і ми давно дружимо. І вона погодилась чесно поговорити про цей досвід.
Іра - волонтерка і громадська діячка, не тільки прожила в окупації, але весь час активно волонтерила і служила іншим людям попри те, що це було неймовірно небезпечно.

✅ Що підтримувало в той період?
✅ Яким був Херсон до початку великої війни?
✅ Історії в окупації, які дуже ранили
✅ Роздуми про те, що кожному потрібен свій час на адаптацію;
✅ Книги, які підтримають вас у важкий період

Запрошую до перегяду

https://www.youtube.com/watch?v=SC0S3luVitQ

Також прошу залишити коментар під відео - це допоможе подивитись відео більшій кількості.

P.S. А про що вам цікаво почути наступні відео?

І поставте вогник, якщо вам корисно і цікаво про Херсон.
@BagnenkoPsy

Важливість усамітнення.

Усамітнення - це важливий час ддля мене, щоб у вирі житті не втрачати ключові цінності і цілі.
Я намагаюсь знаходити цей час, але останні місяці стільки подій, що трохи відклав цю звичку.
Але вчора таки спланував цей час.

Просто залишу тут те, що вже описував.

Зазвичай я роблю кілька важливих речей:
1. Читаю Святе Письмо. Читаю те, що відгукується зараз.
2. Шукаю і записую ті питання, які є всередині. Емоції, страхи, тривоги.
Записую всі питання, які бентежать. Іноді їх буває і 10, це нормально. Але зазвичай їх можна об’єднати в якісь групи.

3. Пишу всі думки, ідеї, рішення, які є всередині. Все підряд.
Часто тільки після перших простих ідей приходять якісь геніальні і дуже круті.

Я багато пишу, веду блоги, зараз пишу книгу. Тому ці ідеї просто на вагу золота. Я їх дуже ціную.
Наприклад, я написав казку для доньки з одного речення, яке народилось випадково.

4. Формулюю конкретні рішення, які народились в процесі аналізу.
Ці рішення завжди якісь прості і кристально чисті.
Вони завжди допомають рухатись вперед.

Бо в шумі і суєті міста ми не дуже добре чуємо себе.
І ці рішення, сформовані наодинці, завжди допомагають рухатись вперед коли навалюється одночасно 3-5 викликів. Коли навкруги багато шума, почути своє внутрішнє я складно.
А тут ти просто вже маєш сформований принцип відбору, як ти дієш.

Усамітнення - це процес, який дуже допомагає мені шукати власний шлях. Шлях перед Богом, де я максимально реалізовую свій потенціал і розкриваю себе.

А у вас є такий час? Чи пробували практикувати усамітнення?

Якщо корисно - поставте вогник.
Автор: Володимир Багненко
@obodrenie

​Військовий шпиталь. Розмова з тим, хто не говорить. Голландці, які приїхали послужити.

Я одягаю стерильні бахіли. Маску. Халат. Шапочку шукаю, її немає.
І заходжу в палату.
Руслан лежить. Але очі блищать і він мені посміхається.
Він не говорить.
Ми проводимо з Русланом 30-40 хвилин. Знов спілкування виключно через гру “Холодно-гаряче”. Я питаю і він киває.
Але я потроху навчився читати по губах. Якщо він говорить по одному слову.
Його історія привідкривається мені більше.

Йому 28. Більше 10 років він грав полупрофесійно в футбол.
Він глибоко розбирається в футболі. І те, що я йому розказував про Реал Мадрид тиждень тому - це сміх. Він мені про тактику розкаже в 10 разів більше. Але ввін не може говорити. Тільки слухати і трохи відповідати кивком голови. Я дізнаюсь,що він любить салат з овочів, груші, яблука, смородину і любить город в цілому.
І я бачу в ньому сильну людину, яку зараз спіткала біда.

Я знов розказую йому історії, які підтримують і надихають мати сенс. Сенс поза цими складними обставинами, в яких він опинився. Як зорі для Авраама - він дивився на них і надихався, що у нього буде син. Хоча все було проти.
Я розказую про Віктора Франкла і концтабір.
Він це чув.
Я розумію це і питаю, чи не проти він про це говорити.
Ні, не проти.
Я розказую про волю до сенсу. Коли немає інших приводів - є 3 способи знайти сенс за Франклом
Перший - у творчості.
Другий - у досвіді і відносинах.
Третій - у ставленні до подій, які не можеш змінити.
Я вибачаюсь, що реально я людина, яка ходить і не прикована до ліжка говорить йому про це. Він киває, що все ок.

А до того їздили в центр ментального здоров’я, дурка, як каже моя знайома нейропссихолог.
Їду з нідерландцями.
Я писав про Тоні, він тут вже місяць.
На цей раз я перекладаю, бо можу. а перекладачів не вистачає.

До нас підсів Богдан.
Він розказує багато історій і схоже цяя розмова вдається. Мій переклад теж вдається.
Ці голландці неймовірні. Вони не магнати, а звичайні робітники соціальних структур.
І от на свої стандартні зарплати все це і організовують - їдуть і допомагають в Україні.

Привіз ліки.
Звітую. Відеозвіт в каруселі.

Голландці поїхали.
Я залишаюсь. І тепер у мене ще 2 сесії

Зустрічаюсь з літнім чоловіком, який дуже свідомо пішов служити. Він свідомо хоче боротись за перемогу. Йому 55. Тиждень тому він був розчавлений і втомлений.
Починаємо говорити як старі знайомі: Як ви?
Соціум напрягає.
Намагаюсь спілкуватись по мінімуму. Люди нас не розуміють.

Я кажу йому, що Виглядаєте свіжіше.
Вихідні виїжджав.
Друг-побратим.

Емоційно я краще.
Але переживаю за хлопців. (Він відповідальний за 10 хлопців).
Як там хлопці?
Трохи тріпають.
Вчора ввечері виїхали на бойову.

Коли на бойові — мовчимо. Тихо.
Коли вихід — ржемо.

Я проводжу ще 2 зустрічі.
По годині. Але там все доволі конфіденційно.
Один з хлопців - той, хто був в полоні і повернувся звідти.

На наступний день я їду з Ігорем записувати подкаст. Мабуть, хтось з вас бачив той подкаст.

Я потроху починаю усвідомлювати етапи, як вести комунікацію з хлопцями. Це працює з багатьма.
Етап 1. Побудова довіри.
Перші півгодини ви можете говорити про шо завгодно. Найкраще, спитати про те, що йому цікаво і в чому він розбирається.

Їм не треба поради. не треба правильні сслова.
Треба просто вміти емпатично слухати.
Це може бути і 1, і 2, і 3 зустрічі. Для довіри потрібен час і вміння слухати, не даючи порад і оцінок.

Етап 2. Глибинна розмова.
Ось тут і починається справжня робота. Тут він тобі вже довіряє. І ділиться тими питаннями які його турбують.

Вся інформація тут узгоджена з хлопцями, вони не проти, щоб я ділився. Бо прірва між цивільними і військовими є і її варто зменшувати.

Кожного тижня виходить проввести від 4 сесій і розмов з військовими. Радію цьому

Дякую всім за підтримку, донати і репости.
На ліки невеликий запас є.
Але якщо хочете - можете підтримати. Я продовжую їздити двічі на тиждень.
Потреба в ліках є - це близько 3500-4000 грн і можливо ще докупаю те, про що просять хлопці (хоча просять нечасто)
(Звіти, фото і відео - в коментарях)

@BagnenkoPsy

Що читаєте цими вихідними? І моє читання «Психоаналітичної діагностики» Мак-Вільямс.

У мене походи до військових і взагалі активна психологічна практика (більше про це пишу на своєму психологічному каналі тут) викликають багато нових і цікавих питань. Як для психолога, у мене завжди є багато нового матеріалу, який цікаво обдумати.

Я читаю “Психоаналітичну діагностику» Мак-Вільямс. Це база, яку поважають і цінують багато психологів і психотерапевтів.

Так цікаво розуміти різні структури особистості і бачити їх прояви і динаміку в клієнтах і в собі.
Автор глибоко пояснює з купою прикладів, що в кожного з нас є тип або поєднання типів організації характерів —
Нарцисистичні, депресивні, антисоціальні, шизоїдні, параноїдальні, мазохістичні, обсесивні та компульсивні, істеричні та дисоциативні.

І в нормальному прояві і розвитку, не патологоічному — така людина досить цікава і соціальна, просто у неї є свої психологічні захисти і прояви.
Тобто якщо у вас, умовно, нарцисистичний тип організації характеру — це не означає одразу, травмуєте всіх близьких. Ви можете розуміти себе, свої захисти і бути більш схильним до здорових відносин.

Книга написана неймовірно легко і цікаво. Це як детектив, тільки про кожну структуру особистості. Авторка задає питання і одразу пояснює і дає багато деталей.
дуже добре розумію себе і близьких. А також чого очікувати. Це додатковий бонус такого читанняя.

Давно не читав такої крутої психологічної теорії, яка подана так легко і цікаво.

А ви любите читати психологічні книги?
Що читаєте цими вихідними?
@bagnenkoText

Був у шпиталі. Привіз ліки. Привіз трохи соків і боржомі, це завжди приємно хлопцям.
Провів 3 консультації в шпиталі сьогодні.
Всі 3 неймовірно глибокі і важкі.
У кожного по 2-4 контузії. У кожного свій біль.

Я не знаю вже, чи є сенс писати про це, бо це не зменшить біль.
Але я точно знаю, що приходити туди варто і потрібно.

Один з хлопців говорив півгодини. Розказував про свої страхи. Що його жартівливість - це захисна реакція. Про те, як він все сприймав як гру, а тепер йому неймовірно страшно.
Потім різко встав і каже:
«Все. Я пішов. Мені поки що важко довіряти все ще. Тому потроху. Наступного разу ще поговоримо. Дякую. Мені стало легше.»

Всім дякую за підтримку.
@BagnenkoPsy

Життя, урешті,— це відповідальність за знайдення правильних вирішень виниклих проблем і виконання завдань, які воно повсякчас ставить перед людиною.

Віктор Франкл
@bagnenkoPsy

Я закінчив базовий курс з логотерапії і став консультантом з логотерапії.

Це школа психотерапії, в якій ключовим є сенс і допомога людині знайти свій сенс.

Шлях в півроку закінчився.
Колись прочитав книгу Віктора Франкла і навіть подумати не міг, що можна навчатись в Україні цьому шляху!

А потім знайшов цей інститут, з прекрасними викладачами і людбми.

Тепер вважаю цей метод одним з ключових в своїй роботі

Тепер використовую ці знання.

Якщо ви втомлені.
Якщо не знаєте сенсу і важко думати навіть про це.
Якщо зневірились — приходьте на консультації.
Бо найкраще працювати з цим в форматі живого спілкування і довірливої розмови.
Напишіть на пошту House.in.a.mountain.valley@gmail.com або в особисті @bgnnk

А ще думаю, що зроблю кілька матеріалів, як саме працює логотерапія і як знаходити сенс у складні часи.

Якщо цікаво - поставте вогник, будь ласка.
Бо для мене це буде свідчити, що це вам важливо, бо насправді дуже багато часу займає створювати всі ці матеріали.
@BagnenkoPsy

Почав читати другу книгу Багряного «Тигролови».

«Сад Гетсиманський» позаду, кажуть цей роман полегше.
Давно хотів, але навчання було багато. Боляче це читати про жахи НКВС і наших українців, але важливо.
А ви читали? Як вам?

@bagnenkoText

Масштаб вашої особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вас вивести із себе.

Зігмунд Фрейд
@FamousPsychologists

Про культурну спадщину під час війни, ЮНЕСКО, агресивну політику росії на окупованих територіях і чи потрібно відновлювати ГЕС?

Нам, українцям, важливо добре розуміти нашу культурну спадщину, яка величезна і гідна уваги.
У нас велика кількість пам'яток світової культури, які охороняються ЮНЕСКО. Але зараз під час війни фокус уваги з цього змістився, зрозуміло чому.

І от я вирішив поговорити про це з людиною, яка добре в цьому розбирається.

✅ Чим нам варто пишатись?
✅ Як і чому борщ став українським завдяки ЮНЕСКО?
✅ Як росія знищує культурну спадщину на окупованих територіях?
✅ Чи захищає ЮНЕСКО пам'ятки світової культури?
✅ Що робить росія на окупованих територіях з нашими культурними пам’ятками?
✅ Чи варто відновлювати ГЕС?
✅ Чорні археологи - яким чином вонит шкодять?
✅ ГЕС і відродження Великого Лугу. Що нас чекає далі?
✅ Книги, які будуть підтримкою в складні часи

Андрій Луцик - гість подкасту, Експерт з охорони культурної спадщини ГО "Регіональний центр прав людини" і людина, яку я давно знаю і хочу запросити поговорити.

https://www.youtube.com/watch?v=25NvQ6RW_Is

У нас вийшла тепла і щира бесіда. Щиро запрошую до перегляду.
Радію, що була така можливість.

Запрошую до перегляду!
@BagnenkoPsy

​Лежачий військовий. Новий поворот. Хроніки військового шпиталю.

Я почав вже радіти змінам в Руслані.
Але після цього походу я зрозумів, що до серйозних змін ще далеко..


Нагадаю, Руслан - хлопець, який лежачий і отримав серйозне поранення. До нього мене запросив їх капелан і я щотижня приходжу і спілкуюсь з ним. Він не може говорити, але у нього виразна міміка і я вже навчився читати по губам.
На цей раз я вирішив прийти і поговорити з лікарями. Було відчуття, що я вже тут трохи освоївся.
Лікар сказав, що у Руслана немає жаги життя. Страшна гіпотрофія.
Він вже виїжджає на вулицю, точніше його вивозять на ліжку. Але якщо він сам не бореться - це погано.

Лікар був доволі песимістичним. Це погано, подумав я.


Тоді я пішов в палату.
А далі був діалог, який показав, наскільки все складно. Діалог це умовно, бо я говорю, а він або намагається шевелити губами, або киває, або моргає. І так ми розуміємо одне одного.

– Як давно ти тут?
Водить головою в різні сторони. Не розуміє скільки
– Я до тебе приходжу вже скільки памятаєш?
Ні
– А мене взагалі памятаєш?
Показує, що дуже і дуже слабко.

Я дуже здивований.
Вже потім мені його батько скаже, що це нормально, так буває у нього. Але він зазвичай все і всіх пам’ятає.

– Я хочу бути з тобою тут, в цій боротьбі. Ти не проти?
Киває, що згоден
– А як би ти оцінив свої сили і бажання боротись. по 10-бальній шкалі. Де 10 - це коли Реал Мадрид програє в фіналі Ліги Чемпіонів з Атлетико, але б’ється і забиває на доданих хвилинах. А 1 - це коли Бразилія програє Німеччині 6-1 на Чемпіонаті Світу і взагалі не бореться.


Він роздумує.
Для нього зрозумілі мої аналогії, бо він все життя в футболі.

Маше мені головою, по губам читаю, що десь 8.

Ого, думаю. Після слів лікаря.

Розказую знов про сенс. Як він дає силу.
Він уважно слухає.
Коли я йду, він знов вдячно тисне руку. Але я вже не настільки цим натхненний, бо він не дуже і пам’ятає мене.


руслан продовжує боротись.
Він 4 місяці прикований до ліжка.

І йому складно.



Також говорив з мамою Руслана. Їй дуже складно. син прикований до ліжка і з лікарні їх хочуть виписати. І вона в розпачі, бо вдома вона точно не зможе його доглядати.

Сьогодні без пафосних думок.
Війна іде. Вона дуже важка. І такі люди як Руслан потребують турботи і уваги.

Я це пишу не для якогось збору. Бо зараз у нього наче все є

А тому, що таких як він сотні. Військові, на яких чхати.
І їм потрібна турбота і увага.

Через якийсь час він буде переїжджати і тоді, ймовірно, він буде щось потребувати.

Я хочу заохотити кожного з вас бути уважними до військових поруч. Ходити у шпиталі. Спілкуватись з родичами військовослужбовців.

І бути поруч. Це дуже потрібно.

Також відвіз ліки в інший шпиталь. Там було 3 довгих консультації. Хлопцям складно і страшно.

Дякую всім за підтримку. репости, коментарі і донати.

Цей тиждень було особливо складно ходити. Емоційно це виснажує. Але коли я розумію сенс і навіщо, це дає силу.
Буду вдячний за РЕПОСТ.

Нижче постійна банка, куди ви можете задонатити. На ці гроші купляю ліки і необхідні смаколики. А коли Руслана будуть перевозити - тоді зможу допомогти також.
@BagnenkoPsy

Флешбеки і тригери у військових.

Продовжую навчатись і вивчати матеріали.
Зараз читаю книжку від колишньої військової.
Найкраще - ділитись шматочками.

Флешбеки і нав’язливі спогади - це те, що точно є у кожного, хто має ПТСР.
Але найгірше - що тригером може стати будь-що.

Що це означає на практиці для вас?
Ви відкрили банку шипучки гучно - а для нього це гучний звук. І тригер.
Ви стали дуже близько і випадково затиснули людину в глухому куту - для нього це тригер.

Якщо це корисно - поставте вогник. буду ділитись і далі.
#ПсихоЕдукація
@BagnenkoPsy

Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, – чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися.

Віктор Франкл
@FamousPsychologists

Як перестати бути рятівником і чому це не корисно?

У мене цікаві консультації останнім часом.

Одна з речей, яку я бачу - багато з нас, ті, хто виросли в дисфункціональних сім’ях - намагаються рятувати. Вони то в ролі жертви, то агресора, але найчастіша роль - ряятівник.
Але це роль, яка тільки заважає жити ждиття.

Рятівник - це людина, яка всім роздає поради, «намагається» допомогти, але над своїм життям не дуже задумується. Він просто хоче відчути власну значущість, бо не вистачає впевненості у собі. При цьому рятівник доводить, що розумніший за інших і знає, як жити: «ти неправильно це робиш», «ти неправильно гроші витрачаєш», «ти не за того заміж збираєшся».

Як позбавитись від цього:
1. Намагатися не давати поради, особливо якщо не просять.
2. Змістити фокус уваги на себе, а не на вирішення чужих проблем.
3. Не думати, що ви розумніші за інших. Люди вчаться на своїх помилках.
4. Якщо просять поради, не пропонувати нічого конкретного, щоб співрозмовник міг сам визначитись. Можна просто підтримати людину: «Я в тебе вірю. У тебе все вийде”.
5. Не чекати подяки за допомогу.

Якщо корисно - поставте вогник 🙂
@BagnenkoPsy

Ми, колишні мешканці концентраційних таборів, пам’ятаємо людей, які ходили між бараками, заспокоюючи інших, віддаючи останній шматок хліба. Нехай їх було лише декілька, але їхня поведінка – незаперечний доказ, що людину можна позбавити всього, крім єдиного: останньої людської свободи – обирати власне ставлення до будь-яких наявних обставин, обирати власний шлях.

Віктор Франкл
@FamousPsychologists

Як видати книгу - основні етапи. Втрачене покоління після війни. Добре, що ти тут. Випуск 29

Кирил Половінко - сучаний автор, який видав нову книгу "Лімб".
Ми познайомились 5 років тому на презенттації моєї книжки. А тепер вже

Ця розмова про те, як видаватись і які є підводні камені на цьому шляху.

А також про наше покоління, чи буде у насс втрачене покоління, як було після Першої Світової, яка дала нам Ремарка, Гемінгвея, Олдінгтона і також Толкіна.

Ну і про те, хто є українським Ремарком?

А також в кінці відео КОНКУРС: Хто є українським Ремарком і чому?
2 відповіді отримають книгу "Лімб"
А які - вам треба дізнатись, подивившись відео.

Дивіться свіжий подкаст

https://youtu.be/oCzTlVxhykM

Поширте тому, хто мріє видати свою книгу!

І буду вдячний за коментарі під відео і тут, це дуже допомагає, щоб більше людей це побачило.

P.S. а в кінці ми забились, що через 5 років станеться дещо 🙂


@BagnenkoText

Надмірність роздумів про життя призводить до відриву від неї та втрати безпосередності сприйняття та самовираження.

Карл Юнг
@CarlJungWriting