Чому знецінення - це найгірше, що ви можете зробити у взаємодії з військовим? Свіжа рубрика: Аудіовідповідь

Навмисно або ненавмисно ви можете знецінити. Як? Слухайте в аудіо.

А що ви про це думаєте?

Якщо вам це корисно і сподобалось - поставте вогник 🔥
#аудіовідповідь
@BagnenkoPsy

6 заборонених фраз в спілкуванні з військовими. Частина 1.

Спілкування з військовими, особливо з тими, хто щойно повернувся з фронту або пережив травматичний досвід, потребує такту, поваги та чутливості.

Ось друга частина відео — тут нові фрази, які не варто говорити. Я збираю і систематизую те, що розказують мені військові.
Перша частина відео про заборонені фрази — тут.
Також є текстова версія матеріалів про заборонені фрази з військовими.

Ці слова майже завжди викликають роздратування та непорозуміння:
1.«Я тебе розумію»
2.«Минуло — і добре»
3.«Ти герой»
4.«Тобі ще пощастило»
5.«Тримайся»
6.«Коли закінчиться війна?»

Пам’ятайте: піклування про військових — це не лише про слова, а й про повагу, тишу, слухання й підтримку без зайвих запитань.
І не забуваймо про власний емоційний стан — відновлюватися потрібно всім.

Запрошую на мій новий курс “Моя історія: сила наративного підходу для близьких військових”.

Він - для родичів військових і всіх, хто проходить складні часи.
Він безкоштовний. І в ньому ви отримаєте 2 практики, які зроблять вас сильніше і допоможуть витримати складні часи.

Що вам дасть цей тренінг:
1. Знайдете слова для того, що досі не мало назви
2. Побачите свою історію з іншого боку — і знайдете в ній силу
3. Повернете відчуття, що ваше життя відбувається прямо зараз
4. Відчуєте, що поруч є люди, які справді розуміють
5. Отримаєте 2 практики, якими зможете користуватись самостійно щодня

Реєстрація тут: https://forms.gle/19rk6u6vP8cDn2KG9
Кількість місць обмежена - всього 30.
Долучайтесь.

Якщо це було корисно — поставте 🔥 чи «+» в коментарях. Дякую!

@BagnenkoPsy

Як працює наративна терапія для всіх, у кого складні життєві обставини? Серія постів про наративну терапію. Частина 1.

Наративна терапія виходить із припущення, що люди осмислюють своє життя через історії, які вони про себе розповідають. Ці історії формуються під впливом особистого досвіду, культурного контексту, сімейних наративів і соціальних очікувань. Коли складні події стають центральними у життєвій історії, вони можуть звузити образ себе та майбутнього, формуючи відчуття безсилля або втрати контролю над життям.

Одним із базових механізмів наративної терапії є екстерналізація проблеми. У цьому підході проблема розглядається не як характеристика особистості, а як процес або вплив, який взаємодіє з людиною. Така позиція зменшує самозвинувачення і дозволяє людині зайняти активнішу позицію щодо труднощів, які вона переживає.
Екстерналізації я хочу присвятити наступний пост.

Наступним кроком є дослідження того, як сформувалася домінуюча проблемна історія. Терапевтична робота спрямована на виявлення подій, соціальних впливів і переконань, що підтримують цю історію. Це дозволяє побачити її як часткову інтерпретацію досвіду, а не як повну характеристику особистості.

Важливою частиною процесу є пошук так званих унікальних результатів — моментів життя, які не відповідають проблемній історії. Це можуть бути ситуації витривалості, відповідальності, підтримки інших або збереження важливих цінностей у складних умовах. Такі епізоди відкривають можливість побачити альтернативний образ себе.

На основі цих унікальних результатів відбувається процес переавторства життєвої історії. Людина починає інтегрувати нові значення у свій досвід і формувати ширший опис власної ідентичності. У результаті з’являється більш цілісне бачення себе як активного учасника власного життя.

Наративна терапія також працює через уточнення особистих цінностей і смислів, які підтримують альтернативну історію. Усвідомлення того, що саме є важливим для людини, допомагає їй будувати послідовні рішення навіть у ситуаціях невизначеності або втрати контролю над обставинами.

Важливу роль у терапевтичному процесі відіграє соціальний контекст. Залучення значущих інших або символічних свідків змін сприяє закріпленню нової історії ідентичності та зменшує відчуття ізольованості. Це підсилює переживання підтримки та приналежності.

Завершальним результатом наративної терапії є відновлення авторства життя. Людина починає сприймати себе не лише як носія травматичного досвіду, а як суб’єкта, здатного на вибір, відповідальність і побудову майбутнього навіть у складних життєвих обставинах.

Запрошую на мій новий курс “Моя історія: сила наративного підходу для близьких військових”.

Він - для родичів військових і всіх, хто проходить складні часи.
Він безкоштовний, якщо ви пройдете опитування і будете виконувати завдання. І в ньому ви отримаєте 2 практики, які зроблять вас сильніше і допоможуть витримати складні часи.

Також ви можете пройти його платно - і отримати додатково 1 закритий урок і не проходити обов’язкове тестування.

Що вам дасть цей тренінг:
1. Знайдете слова для того, що досі не мало назви
2. Побачите свою історію з іншого боку — і знайдете в ній силу
3. Повернете відчуття, що ваше життя відбувається прямо зараз
4. Відчуєте, що поруч є люди, які справді розуміють
5. Отримаєте 2 практики, якими зможете користуватись самостійно щодня

Реєстрація тут: https://forms.gle/19rk6u6vP8cDn2KG9
Кількість місць обмежена - всього 30.
Долучайтесь.

Якщо це було корисно — поставте 🔥 чи «+» в коментарях. Дякую!

@bagnenkoPsy

Важливість відмічати маленькі перемоги.

Продуктивний день.
Я постійно кажу своїм клієнтам, що важливо відмічати перемоги.
Бо фіксація маленьких перемог підсилює відчуття контролю, зміцнює мотивацію та формує стійкі зміни через накопичення досвіду успішних дій.
Відмічання маленьких перемог допомагає людині бачити власний вплив на життя і зменшує відчуття безсилля. Воно підтримує мотивацію через накопичення досвіду реальних, досяжних результатів. З часом це формує більш стабільну ідентичність людини, яка справляється і рухається вперед.

То і сам це роблю. Сьогодні хочеться це зробити тут, на каналі.
Провів групу - де ми вивчали базові ключові методи стабілізації.
Робили м’язову релаксацію і активно практикували стабілізаційні вправи.
Провів 5 консультацій.
Написав 2 діагностики.
Провели велику групову терапевтичну зустрцч.

Побачив чудові зміни в пацієнті, з яким працював місяць. Він почав навіть посміхатись.

Щасливий і виснажений :)
@bagnenkoPsy

Чому ви - це не ваша проблема? І покрокова інструкція для Екстерналізації

Я вивчаю як наративна терапія працює. І ось принцип, який дуже добре працює. Ми відокремлюємо людину від проблеми. Ось як Девід Епстон, засновник наративної терапії говорить про це:

«Наративна терапія спрямована на відокремлення людей від проблем, які впливають на їхнє життя».

Екстерналізація — це поетапний процес відокремлення проблеми від особистості через називання проблеми, дослідження її впливу та відновлення авторства життя; ключові теоретичні засади сформульовані Майклом Уайтом і Девідом Епстоном.

Екстерналізація працює тому, що відокремлює проблему від ідентичності людини і зменшує самозвинувачення. Вона допомагає побачити проблему як процес, з яким можна взаємодіяти, а не як власну характеристику. Це повертає людині відчуття впливу на ситуацію та підсилює суб’єктну позицію. У результаті з’являється можливість формувати альтернативну історію себе, засновану на цінностях і досвіді витривалості.

Покроковий план екстерналізації в наративній терапії.
Ви можете його одразу взяти і впровадити до вашої будь-якої проблеми, яка турбує зараз. Війна. Відносини з близькою людиною. І будь-яка інша.

Крок 1. Виявлення проблемної історії
Спочатку уточнюється, як саме людина описує свою труднощі.

Запитання:
як ви називаєте те, що зараз відбувається
коли це почало впливати на ваше життя

Завдання:
побачити, як проблема вже пов’язана з ідентичністю.

Крок 2. Відокремлення проблеми від особистості через мову
Проблема формулюється як зовнішній процес, а не риса людини.

Приклад переходу:
я тривожний → тривога впливає на мене
я слабкий → відчуття безсилля з’являється в складних ситуаціях

Завдання:
створити психологічну дистанцію між людиною і проблемою.

Крок 3. Називання проблеми
Проблема отримує назву, зрозумілу клієнту.

Приклади:
тиск тривоги
голос самокритики

Завдання:
перетворити проблему на об’єкт дослідження.

Крок 4. Дослідження впливу проблеми на життя
Уточнюється, як саме проблема діє.

Запитання:
як проблема впливає на ваші рішення
як вона впливає на стосунки
як вона впливає на ваше бачення майбутнього

Завдання:
розширити розуміння дії проблеми.

Крок 5. Дослідження впливу людини на проблему
Людина починає бачити власну активну позицію.

Запитання:
коли вам вдавалося послабити її вплив
що допомагало чинити опір
у яких ситуаціях вона втрачала силу

Завдання:
повернути суб’єктність.

Крок 6. Виявлення цінностей, що підтримують опір проблемі
Опір завжди пов’язаний із важливими життєвими орієнтирами.

Запитання:
про що говорить те, що ви не здалися
що для вас було важливим у ці моменти
яку сторону себе ви захищали

Завдання:
зв’язати поведінку людини з її ідентичністю.

Крок 7. Формування альтернативної історії
Створюється новий опис себе поза проблемою.

Приклади формулювань:
я людина, яка витримує складні обставини
я людина, яка зберігає відповідальність
я людина, яка продовжує діяти попри труднощі

Завдання:
посилити нову ідентичність.

Крок 8. Закріплення нової позиції щодо проблеми
Результати інтегруються в повсякденний досвід.

Практичні способи:
повторне використання нової мови опису досвіду
опис ситуацій успішного опору проблемі
обговорення змін із важливими людьми

Результат:
проблема перестає визначати образ себе.

Після вдалої екстерналізації людина перестає ототожнювати себе з проблемою і відчуває внутрішнє полегшення.

Запрошую на мій новий курс “Моя історія: сила наративного підходу для близьких військових”.
Він - для родичів військових і всіх, хто проходить складні часи.
Він безкоштовний, якщо ви пройдете опитування і будете виконувати завдання. І в ньому ви отримаєте 2 практики, які зроблять вас сильніше і допоможуть витримати складні часи.

Також ви можете пройти його платно - і отримати додатково 1 закритий урок і не проходити обов’язкове тестування.
Реєстрація тут: https://forms.gle/19rk6u6vP8cDn2KG9
Кількість місць обмежена - всього 30.
Долучайтесь.

Це серія постів про наративну терапію.
— Як працює наративна терапія - було тут
Якщо це було корисно — поставте 🔥 чи «+» в коментарях. Дякую!
@bagnenkoPsy

Ох і важка ніч для України
р*сія влаштувала терор і обстріл всієї країни.
У Києві загинули 4 людини, 48 постраждали, зафіксовані руйнування в кількох районах.

В Одесі 7 загиблих і щонайменше 12 поранених, пошкоджено інфраструктуру.

У Дніпрі 2 загиблих і 30 постраждалих, ще одна людина загинула на Нікопольщині.Ви як, друзі?

Як підтримуєте себе після таких ночей?
Поділіться, давайте підтримаємо одне одного.

Для мене це - дихання, заземлення, контакт з близькими, і рутинний ранок, наскільки можливо (кава, читання Святого Письма, просте фізичне навантаження).
І сенс - підтримка військових - продовжувати робити те, що допомагає військовим - робота з складними травматичними станами і болем. Це мій вклад в нашу перемогу.
«У людини можна забрати все, крім одного — свободу зайняти позицію щодо того, що з нею відбувається.» казав Віктор Франкл. Я буду ще запекліше робити свою роботу.

Що вас підтримує?

7 правил бою для військових Френка Пьюселіка. І як вони допоможуть вам в роботі з військовими.

«Правила бою» Френка П’юселіка — це психологічні принципи виживання у небезпечному середовищі: зупинка в хаосі, спостереження, планування, дія, контроль емоцій, обмежена довіра та непередбачуваність. Вони описують логіку функціонування «режиму війни» психіки.

Френк П’юселік сформулював набір психологічних правил виживання у бойовому середовищі, які пояснюють, як мислить і діє людина війни. Вони не є військовим статутом — це модель адаптації нервової системи до загрози.

Правило 1. Зупинись у хаосі
Перша реакція під час загрози — не діяти імпульсивно. Зупинка дозволяє відновити орієнтацію і повернути контроль над ситуацією. Це зменшує ризик помилкових рішень і запускає раціональне мислення замість паніки.

Психологічний сенс:
зупинка активує когнітивний контроль, зменшує реакцію «бий або тікай», повертає здатність оцінювати обстановку

Правило 2. Спостерігай, спостерігай, спостерігай
Після зупинки необхідно максимально збирати інформацію про середовище. У бойових умовах виживає той, хто швидше помічає зміни ситуації.

Психологічний сенс:
активація сенсорної уваги, розширення поля сприйняття, зниження імпульсивності

Це формує так звану бойову настороженість.

Правило 3. Плануй наперед: що буде, якщо

Людина війни постійно мислить сценаріями розвитку подій. Передбачення варіантів зменшує ефект несподіванки.

Психологічний сенс:
підвищення готовності до дії, зниження страху невідомості, збереження ініціативи

Це формує випереджальне мислення.

Правило 4. Дій, коли виникає загроза

Після оцінки ситуації важливо швидко переходити до дії. Зволікання в умовах небезпеки підвищує ризик втрати контролю.

Психологічний сенс:
перехід від оцінки до рішення, збереження активної позиції;

Дія підтримує суб’єктність навіть у критичних умовах.

Правило 5. Мінімум емоцій під час небезпеки

У бойовій ситуації зовнішні сенсорні системи мають бути максимально активними, а внутрішні емоційні реакції - приглушеними.

Формула цього правила:

увага назовні — почуття всередині приглушені

Психологічний сенс:
збереження ясності мислення, зниження паніки, підвищення швидкості реакцій

Це не відсутність емоцій, а їх тимчасове відкладання.

Правило 6. Довіряй лише перевіреним людям

У середовищі загрози довіра стає вибірковою. Виживання залежить від передбачуваності поведінки інших.

Психологічний сенс:
зниження ризику помилки, збереження безпеки групи;
Це правило часто зберігається після повернення з війни.

Правило 7. Будь непередбачуваним для інших

Непередбачуваність у бойових умовах збільшує шанси виживання. Вона ускладнює прогнозування дій противником.

Психологічний сенс:
збереження ініціативи, підвищення адаптивності.
У цивільному житті ця стратегія іноді потребує адаптації.

Психологічне значення цих правил
Ці правила описують режим функціонування психіки в умовах загрози. Вони ефективні під час війни, але можуть ускладнювати адаптацію після повернення до мирного життя. Тому їх важливо не скасовувати, а трансформувати під нові умови.

Хто такий Френк Пьюселік?
Френк П’юселік (Frank Pucelik, нар. 1942) — американський психолог і психотерапевт.
Він є ветераном війни у В’єтнамі, і власний бойовий досвід суттєво вплинув на його подальшу професійну спеціалізацію. Значна частина його роботи присвячена психологічним наслідкам бойового стресу, ПТСР, моральній травмі та відновленню ветеранів після війни.

На каналі у себе розказую про важливе. Знати ці правила бою дуже важливо.

Запрошую на мій новий курс “Моя історія: сила наративного підходу для близьких військових”.
Він - для родичів військових і всіх, хто проходить складні часи.
Він безкоштовний, якщо ви пройдете опитування і будете виконувати завдання. І в ньому ви отримаєте 2 практики, які зроблять вас сильніше і допоможуть витримати складні часи.

Також ви можете пройти його платно - і отримати додатково 1 урок і не проходити тестування.
Реєстрація тут: https://forms.gle/19rk6u6vP8cDn2KG9

Вам корисні такі матеріали? Якщо корисно - поставте вогник
Інші матеріали тут #Корисне
@BagnenkoPsy

Як ПТСР впливає на переконання про світ і себе?

Після травми спогади можуть бути уривчастими — як окремі картинки чи відчуття. До того ж часто з’являються нагативні думки про себе чи світ. Це нормальна реакція психіки. Як з цим працювати дивись у новому відео.

Запрошую на мій новий курс “Моя історія: сила наративного підходу для близьких військових”.

Він - для родичів військових і всіх, хто проходить складні часи.
Він безкоштовний. І в ньому ви отримаєте 2 практики, які зроблять вас сильніше і допоможуть витримати складні часи.

Що вам дасть цей тренінг:
1. Знайдете слова для того, що досі не мало назви
2. Побачите свою історію з іншого боку — і знайдете в ній силу
3. Повернете відчуття, що ваше життя відбувається прямо зараз
4. Відчуєте, що поруч є люди, які справді розуміють
5. Отримаєте 2 практики, якими зможете користуватись самостійно щодня

Реєстрація тут: https://forms.gle/19rk6u6vP8cDn2KG9
Кількість місць обмежена - всього 30.
Долучайтесь.

Якщо це було корисно — поставте 🔥 чи «+» в коментарях. Дякую!

@BagnenkoPsy

Що таке ретравматизація? І як публікація фото без згоди ретравматизує? Частина 1

Я, як клінічний психолог і людина з Херсону, хочу прокоментувати ситуацію з публікацією сім’єю Ліберових фото матері загиблого сина без її згоди.

Тут будуть пояснення з точки зору нейрофізіології мозку, пояснення як не треба і як треба. Я вирішив написати цей довгочит, бо мене ця ситуація вкрай обурила. Буду вдячний за репост в кінці, бо я не хочу повторення подіюного.


Що таке ретравматизація?
Хочу прокоментувати як клінічний психолог, що відбувається з людиною, яка повторно без власного бажання переживає травму.
Це називається ретравматизація.

Ретравматизація — це повторне переживання травматичного досвіду з такою самою (або близькою) інтенсивністю, як під час первинної події. Це не просто «згадати боляче» — це коли нервова система знову опиняється у стані загрози, навіть якщо реальної небезпеки вже немає.

На рівні мозку активується та сама зона — амигдала — яка спрацювала в момент травми. Тіло реагує так само: серцебиття, заморозка, дисоціація, паніка, плач без можливості зупинитись.
Ретравматизація може бути викликана:
• сенсорними тригерами (запах, звук, образ)
• словами, схожими на сказані тоді
• ситуаціями, які нагадують первинну подію
• втратою контролю над власною травматичною історією

Розберу це детальніше.

Тепер поговоримо про кейс.
Відомі фотографи Ліберови зробили серію фото про Херсон. Не буду торкатись інших фото, нехай розбирають інші органи, які мають цим займатись.

Торкнусь тільки одного.
Матір, як втратила сина. І просить її не знімати. Про це відомо зі слів волонтерки поруч. І це видно на фото. Я знаю особисто волонтерку як порядну людину, тому не довіряти її словам не маю підстав

Для матері, яка втратила сина, фотографія є не просто зображенням, а носієм її переживання горя. Публікація її світлини без згоди може порушувати базове відчуття контролю над власною історією втрати. Втрата контролю є одним із центральних механізмів психологічної травми, тому її повторення здатне активувати ретравматизацію.

Такий публічний акт також може викликати відчуття експлуатації особистого болю. У психотравматології це розглядається як вторинне порушення меж, коли внутрішній досвід людини стає об’єктом зовнішнього використання без її участі. Це здатне посилити сором, безсилля та ізоляцію.

Крім того, несанкціонована публікація може змусити людину повторно переживати момент втрати через реакції інших людей: коментарі, співчуття, оцінки або публічну увагу. Така повторна соціальна експозиція горя часто перевищує ресурс людини до його інтеграції.

Що відбувається в цей момент. Виділю 5 речей

Перша. Порушення права на горе
Горе — глибоко особистий і фізіологічний процес. Коли фото публікується без згоди, її горе стає публічним контентом. Вона втрачає право на те, як і коли вона проживає втрату. Її найбільш вразливий момент перетворюється на чужий інструмент — для новин, реакцій, лайків.

Друга. Повторне зіткнення з образом смерті
Фотографія — особливо якщо на ній зображено тіло, місце загибелі або останні моменти — є прямим сенсорним тригером. Побачивши її в публічному просторі, мозок миттєво повертає жінку до моменту втрати. Не метафорично — нейробіологічно.

Треє. Втрата контролю — повторна безпорадність
У момент загибелі сина вона вже переживала абсолютну безпорадність. Публікація без її згоди відтворює цю саму структуру:
«Щось страшне відбувається з тим, що мені найдорожче — і я не можу це зупинити»
Це не схоже на ту ситуацію — це та сама ситуація для нервової системи.

Четверте. Вторинна травма через реакції людей
Коментарі під публікацією — навіть співчутливі — можуть бути нестерпними. Чужі емоції, аналіз, оцінки, суперечки навколо загибелі її дитини відбуваються без її участі і без її дозволу. Вона може наштовхнутися на це випадково — і не мати жодного захисту.

Неможливість горювати у своєму темпі
Горе має власний ритм. Публічна увага нав'язує зовнішній ритм — хвилю реакцій, яка накриває незалежно від того, де жінка зараз знаходиться у своєму процесі. Це може «заморозити» або зруйнувати природній хід проживання горя.

Що таке ретравматизація? І як публікація фото без згоди ретравматизує? Частина 2

Це може «заморозити» або зруйнувати природній хід проживання горя.

Підсумуємо

Публікація фото людини в момент її найбільшої вразливості без згоди — це не лише юридичне порушення. Це психологічне насильство, навіть якщо воно вчинено з «добрими намірами» або в ім'я «важливої теми».
Травматизований мозок не вирізняє між наміром і впливом. Він реагує на те, що відбувається — а не на те, навіщо це зробили.

Я дійсно дуже здивований публічною комунікацією родини Ліберових, які не тільки не розбираються в етиці і питанні ретравматизації, виявляється, а й агресивно захищають це право публікувати. Бо фото і досі опубліковане.

Тепер про практичні навички.

Що робити, щоб не ретравматизувати?

Принцип простий: Людина з травмою повинна мати контроль над тим, що, коли і як відбувається з її історією.

1. Питати дозволу — завжди, навіть якщо здається очевидним. «Чи можу я розповісти про це?», «Чи комфортно тобі, якщо я поділюся цим фото?»
2. Давати вибір і час — не тиснути, не поспішати, не вирішувати за людину що їй «буде корисно» або «важливо побачити».
3. Не занурювати в деталі — не просити переповідати травматичну подію знову і знову, не уточнювати подробиці заради «повної картини».
4. Попереджати — якщо є ризик, що людина може зіткнутися з тригерним контентом, сказати про це заздалегідь, щоб вона могла обрати: дивитись чи ні.
5. Не публікувати без згоди - фото, відео, імена, історії. Навіть із добрими намірами. Навіть якщо «це важливо для суспільства».
6. Вірити людині - якщо вона каже «мені боляче», «я не готова», «не зараз» — це достатня причина. Без пояснень.

Це жахливий кейс психологічного насильства.
І я не маю добрих слів до тих, хто це вчиняє. Якими б благими не були наміри. Але тут і благими намірами не пахне.

Буду вдячний за РЕПОСТ.
Корисні матеріали:
📍Ось тут я даю вправу на відновлення.
📍І також як стабілізувати людину в такому стані.

Це все, що я хотів сказати
Дякую за увагу.