Як клінічний психолог, я працюю з військовими в шпиталі.
Багато всього бачу і чую.
Зараз вирішив зробити серію майстер-класів по взаємодії з військовими.

Бо болить. Болить, що цивільні не розуміють і не хочуть розуміти тих, хто став на наш захист. І що у нас прірва все більше і більше, з того, що бачу. Так, з ними буває непросто.
Так, буває складно і дуже важко знайти спільну мову.
Але все одно, це те, чому варто і важливо навчатись. І це не вища математика.

В звʼязку з цим маю питання
Напишіть, які запити і ситуації у вас є? Про що було б важливо або цікаво почути?

@bagnenkoPsy

Книги для військових. В чому користь і мій звіт.

Я купую і дарую книги військовим вже майже рік.
Книга - це простий спосіб підтримати військового і подарувати щось цінне.
Сьогодні розкажу, чому книга - хороший подарунок. І також прозвітую про те, що вже куплено і роздано.
На фото - один з багатьох військових, кому я подарував книгу.

Найчастіше діалог відбувається так
— Слухай, у нас з тобою буде десь від 3 до 6 зустрічей за час твого перебування в шпиталі. Але насправді я не зможу бути поруч постійно, а хороша книга постійно з тобою. Я купляю книжки і дарую, як ти, читаєш? Як з увагою зараз?
— У мене ок з увагою. Книги читаю.
— Супер. Тоді дивись, я тобі ось ці книжки пропоную. Обери, що тобі найбільше подобається.

І показую те, що є.
Також є частина військових, з якими підтримую контакт там, де вони є, або в полях, або в тилових частинах і не можуть нормально нікуди виїхати. Їх теж намагаюсь підтримувати.
Їм теж відправляю книги.

Чому книга?
Бо це розвиток нейропластичності і зниження стресу. Ось 5 причин, як читання сприяє розвитку нейропластичності мозку:

1. Активує кілька ділянок мозку одночасно
Під час читання задіюються мовні центри, зони пам’яті, візуальна кора, а також лобові ділянки, відповідальні за аналіз, логіку й уяву. Така одночасна активація сприяє формуванню нових нейронних шляхів.
2. Зміцнює пам’ять і навички концентрації
Щоб слідкувати за змістом книги, мозок постійно пригадує попередні події сюжету, імена, факти. Це тренує короткотривалу й довготривалу пам’ять.
3. Розвиває емоційний інтелект і емпатію
У художній літературі читач «проживає» досвід інших людей, що активує зони мозку, пов’язані з розумінням емоцій, співпереживанням. Це покращує міжособистісні навички та емоційне налаштування. Для переключення уваги - саме те.
4. Формує нові уявлення і сенси
Читання стимулює уяву, сприяє створенню нових асоціацій, альтернативних поглядів на події. Це розширює мислення і сприяє гнучкості — важливому показнику адаптивного мозку.
5. Знижує рівень стресу, що важливо для росту нейронних зв’язків
Дослідження показують, що регулярне читання знижує рівень кортизолу (гормону стресу). Спокійна, зосереджена діяльність створює середовище, сприятливе для навчання і росту нових синапсів.

Книга - це простий спосіб підтримати військового і подарувати щось цінне.

Купую книги зазвичай у видавництва Наш Формат.
Бо у них 2 найпотужніші книжки

1. Одного разу воїн - воїн назавжди
2. Плем’я

Також купляв книги у видавництва Віхола.
У них є дуже цікаві видання про війну, про УПА, про Євгена Коновальця

Книги заходять добре.

Квитанції і чеки за останні кілька закупок - в коментарях.
Також завдяки вам завмовив вже нові книги.

Якщо є бажання підтримати - буду вдячний за будь-який донат.
Книга - це вклад в підтримку наших бійців.


Якщо можете підтримати військового поруч - робіть це.

А якщо хочете підтримати і надалі - то ось банка.
🔗Ось постійна банка на шпиталь.
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP


І дякую всім за підтримку і допомогу. Саме завдяки вам це можливо. Я дуже це ціную, ось звітую.

І чи пробували ви дарувати книгу військовому? Який у вас досвід?

P.S. В коментарях звіти і фото деяких військових, кому дарував книги.
@bagnenkoPsy

Чому важливо працювати з почуттям провини?

У цьому відео — про те, чому так важливо працювати з почуттям провини у військових. Це почуття часто замовчують, але воно глибоко впливає на психіку та життя.

Розглядаємо 4 види провини:
1. Провина вцілілого
2. Моральна провина
3. Службова (операційна) провина
4. Екзистенційна провина

Це не просто емоції — це біль, з яким потрібно працювати делікатно й етично.
Як саме — розповім у наступному відео.

Було корисно?
Поставте 🔥 або + в коментарях.
Дякую!

#відео
@bagnenkoPsy

5 базових навичок комунікації цивільних з військовими. І Майстер-клас по взаємодії на який запрошу. Частина 1.

Одна з надважливих навичок у цивільних зараз - це комунікація.

Спілкування цивільних із військовими вимагає особливої делікатності, розуміння контексту війни, досвіду служби, а також психоемоційного стану людей, які перебували або перебувають у зоні бойових дій.

Ось базові навички й принципи, які варто знати цивільним при спілкуванні з військовими:

1. Повага до досвіду
Повага. Не жалість. І не героїзація.
Не ставити під сумнів пережите. Військовий досвід — це не те, що цивільна людина може повністю зрозуміти.
Як виявляти повагу:
– Не романтизувати і не применшувати.
– Уникати оцінок: "ти герой" чи "навіщо тобі це було".
– Прийняти: "Я не знаю, як це — бути там, але я слухаю".

2. Готовність слухати без тиску
Не змушувати людину говорити, якщо вона не готова. Мовчання - теж спосіб обробки досвіду.
Слухати без допитування, без:
– "А ти вбивав?"
– "Ти бачив щось страшне?"
– "Розкажи найгірше".
Натомість:
– "Як ти зараз?",
– "Що тобі зараз потрібно?"

3. Знання простих основ про ПТСР та бойовий досвід
Навіть базова обізнаність із тим, як травма може проявлятись (нав’язливі спогади, дратівливість, замкнутість, тривожність, вибухові реакції), допомагає краще розуміти людину.
Головне правило — не сприймати це на свій рахунок. Це реакції, не спрямовані персонально.

4. Безпечна присутність
Військові можуть бути у стані підвищеної настороженості, контролю, втоми, відчуження.
Навички цивільного:
– Говорити спокійно, без раптових змін тону.
– Поважати особистий простір.
– Не наближатися ззаду або несподівано — це може викликати стресову реакцію.
– Не жартувати про війну або зброю.

5. Збереження гідності
Уникати розпитувань, які можуть принизити або «роздягти» людину психологічно.
– Не жаліти.
– Не підкреслювати "бідний/бідна ти".
– Не обговорювати поранення або втрати без дозволу.

Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є досвід.

30 червня ми починаємо. (дата перенесена на 1 тиждень в зв’язку з форс-мажорними обставинами)

Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.
Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати.

Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.

Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ
Більше інформації - за посиланням в профілі.

Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

Якщо у вас є будь-які питання, які вам важливо обговорити - напишіть в коментарях, будь ласка. Ми з командою збираємо їх і формуємо окремий майстер-клас, щоб обговорити.

А якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
Напишу пост ще з 5 навичками комунікації

@bagnenkoPsy

Сенс для пораненого військового.

Працюючи з пораненими військовими часом чую від них справді цінні думки і бачення. Один важко поранений розповів, як його, ледь живого, евакуювали до шпиталю в одному з обласних центрів. Свій стан він описував як вкрай важкий. Біль був нестерпний. Як і декілька інших бійців, він перебував в реанімаційній палаті. Він розповів, що на той момент цілком відверто думав про смерть, як вихід з жахливого стану, в якому опинився. При цьому він був у свідомості і хоч роздивлятись навколо не міг, але чув розмови людей, які перебували поруч. І ось він чує, як двоє чоловіків з медперсоналу спілкуються про невдалі кліматичні умови, які склалися на той момент. Що це вплинуло на врожайність дерев. І от він промовляє, що персиків в цьому році в нього не буде. Мій поранений так описав, що з ним відбулося, коли він почув цю фразу: «Я чітко уявив собі персик. І знаєте, так захотілося відчути смак того персика і від того, так захотілося жити, що думки про смерть геть випарувалися, а я дав собі обіцянку, що виживу».

Тільки уявіть, яке потужне перетворення, яка докорінна зміна. Хоч попереду в нього тривала боротьба за здоровʼя, за повноцінне життя, він зможе, бо має силу, якої вдосталь навколо, яка по факту складає буденність нашого з вами життя. Він вміє знаходити її і брати.
Впевнений, що кожен інтерпретує собі цю історію по своєму. І справа тут не в персику, та й не всім вони подобаються. Але я тут побачив, як людині потрібно в цьому житті не так вже й багато, щоб справді жити. Без викликів і проблем не обійтися, перемога вкрай важлива, але не це нас тримає, дає сил не підкорятися смерті, не втрачати жагу до життя. Зазвичай ми навіть не помічаємо цього в собі, але справжні сенси можуть бути набагато приземлені. Перебувати в тіні «надважливих» справ, мрій, прагнень, а тому залишатись недоступними для щоденного цілющого дотику, який підживлює і дає сил перемагати найскладніше і найважче у житті. А ще, саме через свою умовну, але доступність, знецінюватися і відкидатися в цьому буремному житті.
На мою думку, в цьому прикладі є багато про справжнє людське, про справжніх нас.

Сергій Простун
@bagnenkoPsy

Приємне по вихідних.
Давайте про приємне, бо так важливо іноді переключатись.
Це корисно для психіки і нейропластичності мозку, мати цей час.

От вам тема.
Британські вчені довели, що в червні є всього 2 типи людей 😊

Черешневі і полуничні.
Давайте проведемо опитування, хто який?

Я от точно черешневий, все дитинство в червні на дереві, обʼїдати черешню 🍒

Проведемо перекличку. В фейсбуці у мене перемогла черешенька, а в інстаграмі — полуничка. А ви? 😊
@bagnenkoPsy

Питання страждань, Віктор Франкл і наш вибір.


В кінці тижня я зазвичай аналізую сесії, робочі питання, планую наступний і іноді пишу про висновки
Сьогодні дуже важливий для мене висновок. Останнім часом багато роботи і консультацій, в яких так чи інакше виникає одна тема.

І навіть розмови з друзями - навколо однієї важливої теми, яка все більше просвічується під час цієї клятої війни

Страждання. Багато страждань.
Несправедливість страждань.
Взагалі багато несправедливості.
Відсутність демобілізації у військових. Розлучення, про яке чоловік дізнався з Дії. Відсутність можливості говорити зі своєю дитиною, бо дружина забороняє. І купа іншого

І от про що я хочу написати.
Те, що часто озвучую на сесіях. І про що говорив сьогодні з друзями

Це принцип логотерапії, яку я глибоко досліджую і вивчаю.

Про те, що основна потреба і сила людини - можливість знаходити сенс в будь-яких обставинах. Навіть в найтяжчих стражданнях
Логотерапія, заснована Віктором Франклом, відкриває унікальний підхід до розуміння і проживання страждання. У центрі логотерапевтичної концепції — ідея, що людське життя має сенс за будь-яких обставин, навіть у найгірших - після втрати всього, після смерті близької людини, після розлучення.

І питання не в тому, що я очікую від життя, а що життя очікує від мене. Поміняти фокус.
Яке питання життя задає мені в моїй ситуації - навіщо це мені? Який сенс я сам тут знаходжу і бачу?

І найбільше тут допомагає принцип самодистанціювання.
І здається, зараз прекрасний момент розказати детально про цей спосіб

Самодистанціювання — це здатність людини подивитися на своє страждання, свої думки, емоції та переживання збоку, як на об’єкти, а не ототожнюватися з ними. Це психологічний і духовний процес, який дозволяє людині розпізнавати: «Я маю думки — але я не є мої думки», «Я переживаю страждання - але я не є моє страждання».
Цей підхід має глибоке коріння в логотерапії Віктора Франкла, який вважав, що між стимулом і реакцією в людини завжди є простір - простір вибору.

«Між стимулом і реакцією є простір. У цьому просторі є наша сила вибирати нашу реакцію. У нашій відповіді – наше зростання і наша свобода»

Самодистанціювання саме й відкриває цей простір. Людина не зливається зі стражданням, а має змогу побачити її, усвідомити, дати їй ім’я, і тільки потім — діяти.

Такий підхід допомагає не лише зменшити інтенсивність внутрішнього болю, але й змінити позицію: від пасивної — "зі мною це сталося", до активної — "як я відповім на це?". Логотерапія вірить у ноологічний вимір — простір духу, де людина вільна вибирати, навіть коли зовнішні обставини повністю позбавляють її контролю.

Я вірю, що це потрібно зараз комусь. Варто задати собі ці питання:
✅ Як я можу прийняти це страждання і продовжувати діяти?
✅ Як я можу відповісти на цю ситуацію?
✅ Я вирішую, ким бути після того, що сталося. Ким я обираю бути?
✅ Не «чому це зі мною сталося?» а «що я можу робити далі?», щоб зберегти гідність і внутрішню силу?

Це повертає людину з позиції жертви в позицію автора.
Позицію сили.
Позицію вибору.

І це мій висновок тижня.

А що ви думаєте про це?


Продовжую ділитись усвідомленнями тижня.
Якщо вам корисно — поставте 🔥
Всі інші усвідомлення тижня можна знайти за хештегом #усвідомлення
@BagnenkoPsy

Як працювати з гнівом. 2 вправи. І майстер-клас, на якому будемо більше про це говорити

Я все більше працюю з військовими і бачу, що гнів - це одна з тих речей, яка наповнює більшість. На жаль, коли цивільні ведуть себе нечутливо, зухвало або грубо - це викликає таку реакцію.
Гнів - це нормальна реакція на порушення кордонів і несправедливість. Несправедливості зараз дуже багато.
Але важливо не перекладати відповідальність за свій гнів на інших, а вміти з ним працювати.

Ось 2 психологічні вправи для роботи з гнівом, адаптованих до потреб військових, хоча їх можуть брати для особистої практики і цивільні. Вони спрямовані на саморегуляцію, зниження емоційного напруження та розвиток навичок конструктивного вираження злості.

Важливі перед виконанням:
1. Гнів — це важлива природна реакція, але важливо вміти його виражати без шкоди собі й іншим.

2. Вправи рекомендовано проводити в безпечному місці, де є можливість усамітнитися хоча б на 10–15 хвилин.

3. За наявності ПТСР або сильного адаптаційного розладу — виконувати лише під наглядом фахівця.


2 вправи для роботи з гнівом

🔹1. Метод “Стоп + дихання”
Мета: швидка стабілізація в момент спалаху гніву.
Інструкція:
Як тільки відчуваєш, що “закипаєш” - скажи собі в голові або вголос: “Стоп!”


Зроби глибокий вдих носом, затримай дихання, видихай повільно ротом. Повтори 3–5 разів.


Запитай себе:
1. Що саме мене злить?
2. Чи є реальна загроза?
3. Що я можу зробити зараз конструктивного?

Ця вправа допомагає переключити увагу з імпульсивної реакції на усвідомлене вирішення ситуації.

🔹2. Журнал емоцій “Щоденник гніву”
Мета: регулярна рефлексія та самоспостереження.
Форма запису (щодня або після сильного гніву):

1. Виділяй час щодня або після кожного епізоду гніву
Це може бути в кінці дня або одразу після ситуації, що викликала сильні емоції.
2. Структура запису
📅 Дата / Час / Місце
Коли й де все відбулося?
2.1. Що сталося? (Факти без інтерпретацій)
Опиши ситуацію нейтрально. Наприклад:
"Мене перебили під час розмови на роботі."
2.2. Що я відчув(ла)? (Емоції)
Спробуй назвати свої емоції точно: гнів, образа, безсилля, сором, бажання захиститися, втекти, покарати...

2.3. Реакції тіла
Що відчував(ла) фізично: стиснуті кулаки, напруження в щелепі, серцебиття, спазми у шлунку, бажання гримнути дверима…


2.4. Що я зробив(ла)? (Поведінка / вираження гніву): Промовчав(ла), Закричав(ла), Висловив(ла) словами, що злюсь, Написав(ла) повідомлення, Пішов(ла), щоб не вибухнути…


2.5. Що я думав(ла)? (Автоматичні думки): "Мене знову не поважають", "Я нічого не вартий(а)", "Зі мною завжди так", "Мені треба себе захищати"...

2.6. Що могло б допомогти мені в цій ситуації?
Подихати глибше, Попросити про перерву, Поставити межу спокійно, Визнати гнів і говорити про нього прямо, Змінити думку: "Можливо, людина не хотіла образити мене"


ЗАПРОШУЮ НА МАЙСТЕР-КЛАС, де ми будемо вчитись цьому і говорити.

Більше про те, як взаємодіяти військовим і цивільним ми будемо говорити на майстер-класах.
30 червня.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7

Якщо корисно - поставте вогник або + в коментарях.
А якщо набереться хоча б 30 вогників - то напишу ще 3 вправи для роботи з гнівом.

Напишу пост ще з 2 іншими методами роботи з гнівом

@bagnenkoPsy

Закінчив другий рік навчання в аспірантурі. Цей прекрасний день настав. Я здав.
Здав всю документацію в аспірантурі.

Це виснажливий шлях другого курсу завершено.

Я думав, що раз я вступив - то вже автоматично все буде добре. Як же я помилявся.
Насправді цей 2й рік навчання був дуже і дуже виснажливим.

Бо окрім написання дисертації, я мав писати наукові статті, приймати участь в наукових конференціях і вивчати освітню складову.

А ще я терпіти не можу звітність і паперову роботу.
Мабуть саме тому, це і з’явилось в моєму житті.

А ще практика - я мав викладати в Університеті Драгоманова.
Але й описувати все це у звітах.
Потім твій звіт слухає і дивиться вчена рада.

Коротше. Дуже і дуже багато всього.

І от вчора дізнався, що все. Мій звіт прийнято.
Всі тези конференцій, всі наукові статті перевірені.
І все в порядку.

Буду навчатись далі.
Мене переведено на 3й рік.
І буду писати мою дисертацію.

В руках у мене рецензії на мої статті, які підписані.

Знали б ви яке щастя не писати нові статті і звіти..😊
Звісно, важко було, але воно того варте!

І я знаю моє навіщо, сенс, чому я там.
Бо після того я пишу важливу дисертацію на тему: «Наратив як засіб осмислення складних життєвих обставин членів сімей військовослужбовців»

А це те, що може бути дуже корисним дуже багатьом людям.
І я готовий платити цю ціну.

P.S. Хочу щиро подякувати моєму науковому керівнику, Олені Миколаївні Шиловській, за підказки і допомогу в роботі весь цей рік.

І окремо Івану Романовичу Крупнику, у якого навчався в Херсонському Державному Університеті, за підказки протягом навчання нюансів, про які важливо знати, щоб ефективніше навчатись.

@bagnenkoPsy

Кейс роботи з провиною.

Провина — це не лише емоція, а глибоке екзистенційне переживання, з яким потрібно працювати особливо обережно. Важливо створити безпечний, емпатійний простір, де людина зможе висловити свій досвід — адже саме озвучення пережитого допомагає вивести провину назовні.

У процесі варто допомогти людині відокремити справжню відповідальність від того, що було поза її контролем. Це дозволяє зменшити тиск і полегшити шлях до зцілення.

Не забувайте дбати про власний емоційний стан і підтримувати військових у вашому оточенні.
Дозвіл на використання цієї історії отримано.

Поставте 🔥 або + в коментарях, якщо це було корисно.
Дякую!

#відео
@bagnenkoPsy

Отримав подяку від від 66 бригади.

Вже рік підтримую тісні контакти з деякими військовими з цієї бригади. Деякі приїжджали до нас в центр ментального здоров’я. На зв’язку постійно, іноді списуємось, іноді зідзвонюємось.
З мого досвіду - коли ти можеш підтримати в складній ситуації військового і він може хоча б просто виговоритись - це те, що іноді тримає. Коли військовий розуміє, що «комусь не все одно».
І це, до речі, те, що може робити кожен з нас, цивільних. Бути підтримкою, коли це потрібно.

Це – найменше, що можу робити.

І звісно, все це не задля подяк - а тому, що на них тримається все.

Але все ж такі подяки - це завжди приємно.
І кожен подарований патч, який військовий знімає з себе в моєму кабінеті і дарує, я обережно зберігаю. Це — дуже велика цінність.
@bagnenkoPsy

5 базових навичок комунікації цивільних з військовими. І Майстер-клас по взаємодії на який запрошую. Частина 2

Я обіцяв поділитись базовими навичками комунікації. Перші 5 навичок виявились дуже корисними, дякую за вашу активність і реакції.
иконую обіцяне

1. Уважне слухання
Слухайте без перебивань, порад і коментарів. Дайте військовому простір говорити у своєму темпі і стільки, скільки він хоче. Слухайте не для відповіді, а для розуміння. Спокійна присутність.
Вчиться практикувати і просто бути поруч.

2. Спостереження за невербальними сигналами
Звертайте увагу на міміку, тон голосу, рухи. Іноді вони скажуть більше за слова. Поважайте, якщо співрозмовник стає напруженим, і змініть тему або зупиніть розмову.
Вчиться уважності до дрібниць.

3. Прийняття досвіду без оцінки
Не коментуйте, що добре, що погано, правильно чи ні. Уникайте суджень типу: “Я б на твоєму місці…” або “А чого ви не зробили отак?”.
Просто створіть атмосферу безпечного простору. Найбільше роз’єднує якраз засудження і оцінки.

4. Формування довіри через щирість
Будьте автентичними. Не намагайтесь “грати роль” або виглядати надмірно обізнаним — це відчувається. Краще сказати: “Я не знаю, як правильно, але хочу бути поряд.”
Військовий сленг особливий. Не знати, що таке “заптурити” нормально. Завжди можна перепитати, і військовий, якщо він відчуває цей безпечний простір - розкаже.
(Заптурити — уразити ціль ПТУРом (протитанковою керованою ракетою), зазвичай із жартівливою інтонацією: “Танчик виїхав — заптуримо.”)

5. Регулювання власних емоцій
Зберігайте спокій, навіть якщо чуєте важке, страшне або незвичне. Військові можуть говорити про реальність війни відкрито — важливо не відреагувати панікою чи відторгненням.
Мені часто військові кажуть, що рідні дзвонять і кажуть щось на кшталт: Ми тут так за тебе переживаєте.
І це найгірше, що може зробити близький.
Перша його думка: Мені ітак складно, а я ще вас маю заспокоювати.

Ці навички особливо важливі в родинах, громадах, навчальних і медичних закладах, де цивільні і військові взаємодіють у спільному просторі.
І це не так складно, як здається.

​​Я буду проводити майстер-класи по темі взаємодії військових і цивільних.
Працюю в шпиталі для військових, є досвід.

30 червня ми починаємо. (дата перенесена на 1 тиждень в зв’язку з форс-мажорними обставинами)
Буде 3 майстер-класи - 1 на тиждень.

Кому буде корисно
✅ Родичі військовослужбовців
✅ Спеціалісти допомагаючих професій - волонтери, активісти, психологи
✅ Всі, хто хоче глибше розуміти мислення військових і як мудро взаємодіяти

Теми:
Тема 1. Базова психоедукація. Що таке ПТСР. Як виглядають симптоми ПТСР і чому їх не варто лякатись. Як комунікувати. Що говорити і чого уникати.
Тема 2. Як підтримати і говорити. Що говорити і чого уникати. Військові і цивільні. Базові навички. Базові принципи побудови контакту. Техніки і вправи, які працюють. Правила бою, за якими живе військовий.
Тема 3. Саморегуляція того, хто підтримує. Втрати. Техніки для відновлення після втрат. FAQ

Більше інформації - за посиланням в профілі.
Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7
Запрошую.

А якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
Якщо набереться 30 ❤️ — так я зрозумію, що то важливо і напишу пост з 5 фінальними навичками комунікації (загалом буде 15 важливих навичок)

І дякую вам за те, що розповсюджуєте ці знання, нам всім так важливо, що прірва між цивільними і військовими зменшувалась.
@bagnenkoPsy