У боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 2 березня 2022 року загинула старший солдат Наталія Канцурова.

Наталія (уроджена Кеосякочан) народилася 1 жовтня 1973 року в місті Ясинувата Донецької області, однак усе її життя було тісно пов’язане з Авдіївкою - саме тут вона виросла, навчалася і сформувалася як особистість.

Навчалася Наталія в Авдіївській загальноосвітній школі №1, яку закінчила на відмінно. За словами матері, Раїси, вона з дитинства була «золотою дитиною» - доброю, відповідальною, щирою та наполегливою.

Після школи Наталія обрала шлях допомоги людям і вступила до медичного училища в Донецьку. Успішно завершивши навчання, вона здобула фах медичної сестри - професію, якій залишалася вірною протягом багатьох років.

У 22 роки Наталія вийшла заміж, а згодом, у 24 роки, народила сина Костянтина. Її батьки все життя проживали в Авдіївці: мати працювала на фабриці «Агат», а батько - на залізниці.

Професійний шлях Наталії був пов’язаний із медициною. В Авдіївці вона працювала медсестрою, зокрема у стоматологічному кабінеті Авдіївської центральної міської лікарні. Її цінували за уважність, людяність і відданість справі.

У 2014 році, з початком війни на сході України, життя Наталії кардинально змінилося. Через відсутність стабільної роботи та необхідність забезпечити навчання сина вона переїхала до Костянтинівки. Саме там вона почала новий етап свого життя, самостійно виховуючи дитину після розлучення.

У 2015 році Наталії запропонували роботу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Вона працювала оператором відділення третього відділу, сумлінно виконуючи свої обов’язки. За час служби отримала звання солдата, а згодом - старшого солдата.

З початком повномасштабного вторгнення росії Наталія залишалася на своєму робочому місці. 1 березня 2022 року вона спілкувалася з батьками телефоном - розповідала, що вона п’є чай із солодощами. У її голосі звучала радість, вона була усміхненою і, попри все, здавалася спокійною та задоволеною.

Того ж вечора в будівлю ТЦК, де жінка перебувала разом із колегами, влучив ворожий снаряд. У момент обстрілу вони намагалися дістатися укриття.

Наталія отримала численні осколкові поранення, майже несумісні з життям. Її терміново госпіталізували та прооперували, однак врятувати Наталію не вдалося. Вночі, 2 березня, під час операції її серце зупинилося через значну втрату крові.

Наталії Канцуровій назавжди залишилося 48 років…

У неї залишилися син та мати. Батько не пережив втрати доньки - після її загибелі він захворів на онкологічне захворювання і пішов із життя у вересні 2023 року.

Наталію поховали в Авдіївці - місті, яке було для неї справжнім домом. Це було свідоме рішення її батьків, адже саме там знаходяться могили рідних - бабусь і дідуся. На той момент (у березні 2022 року) місто ще не було окуповане, і родина змогла провести доньку в останню путь на рідній землі.

Сьогодні її мати проживає в місті Чорноморськ Одеської області, зберігаючи пам’ять про доньку - сильну, добру і світлу людину, яка до останнього виконувала свій обов’язок.

Вічна пам’ять Героїні.

Росія вбиває цивільних!

За 13 квітня росіяни вбили 1 жителя Донеччини: у Краматорську.

Ще 3 людини в області за добу дістали поранення.

Загальна кількість жертв росіян на Донеччині подана без урахування Маріуполя та Волновахи.
__
Russia kills civilians!

On 13 April, the number of the victims of the Russians in Donetsk Oblast increased by 1 killed, 3 injured.

Total number of victims of Russia in Donetsk Oblast doesn't include killed and injured in Mariupol and Volnovakha.

#StopRussia
#RussiaKillsCivilians

Життя Наталії Валевської обірвалося в Маріуполі 28 березня 2022 року. Вона потрапила під обстріл біля під’їзду на проспекті Будівельників.

Наталії було 60 років. Народилася в Маріуполі, жила в Центральному районі. Працювала в порту старшою диспетчеркою залізниці. Останні пів року була на пенсії.

«Наталія Андріївна була доброю, відповідальною та працьовитою. Її дуже любив колектив. А вона любила сім’ю, роботу, любила прогулянки зі своєю собакою Ріною. Обожнювала свою внучку Ангеліну», – розповіла невістка Анна Валевська.

28 березня 2022 року вранці Наталія і ще двоє жінок стояли біля під’їзду. Вони чекали, щоб закипів на вогнищі чайник і можна було випити кави.Поруч прилетів снаряд. Усі троє загинули миттєво. Сусід збирав останки загиблих і на тачці вивозив у яму.

Спочатку Наталію Валевську та її чоловіка поховали за будинком. За пів року перепоховали на Старокримському цвинтарі.

У Наталії залишилися син, невістка і внучка.

О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.

Оперативна ситуація по області станом на ранок 14 квітня.

Покровський район. Численних руйнувань зазнали Добропільська і Шахівська громади.

Краматорський район. У Миколаївці пошкоджено багатоповерхівку. У Слов'янську пошкоджено багатоповерхівку і 2 автівки. У Краматорську 1 людина загинула і 3 поранені, пошкоджено 3 приватні будинки. У Михайлівці Олександрівської громади пошкоджено адмінбудівлю. У Дружківці і Костянтинівці пошкоджено по приватному будинку.

Бахмутський район. У Різниківці Сіверської громади пошкоджено 2 приватні будинки.

Всього за добу росіяни 19 разів обстріляли населені пункти Донеччини. З лінії фронту евакуйовано 347 людей, у тому числі 37 дітей.

14 квітня 2014 року – оголошено проведення Антитерористичної операції на сході України

Дванадцять років тому, 14 квітня 2014 року, в Україні було офіційно оголошено про початок Антитерористичної операції (АТО). У Війні за Незалежність України, що розпочалася кількома місяцями раніше з анексії Криму, було зафіксовано нову точку відліку.

Оголошенню проведення Антитерористичної операції на сході України передувала низка подій. Зокрема, 12 квітня 2014 року російські диверсійні загони під командуванням полковника фсб у відставці ігоря гіркіна силою взяли під контроль управління МВС у Слов’янську та Краматорську. Вже 13 квітня 2014 року спецпризначенці Служби безпеки України поблизу Слов’янська прийняли перший бій у Війні за Незалежність України.
Детальніше

🇺🇦 Донецька ОДА

У боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України 28 лютого 2025 року загинув оператор безпілотних літальних апаратів солдат Родіон Свинарьов.

Родіон народився 6 квітня 1998 року в місті Авдіївка Донецької області. Саме тут минули його дитинство і юність, тут він зробив свої перші життєві кроки та зустрів кохання.

Зі своєю майбутньою дружиною Софією Родіон познайомився ще у шкільні роки. Вони були разом із 15 років - разом дорослішали, будували життя і підтримували одне одного. Їх поєднували роки спільного шляху, щирі почуття та міцна родина. Подружжя виховувало двох синів, для яких Родіон був люблячим і турботливим батьком.

Після закінчення школи Родіон обрав робітничу професію та вступив до Авдіївського професійно-технічного училища №43, де здобув фах електрогазозварника. Працював у рідному місті в будівельній сфері в приватній організації. Його знали як сумлінного, працьовитого і відповідального працівника.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році життя родини змінилося. 1 квітня вони ухвалили рішення виїхати до Дніпра, рятуючи себе і дітей від війни. Там Родіон влаштувався на роботу і продовжив забезпечувати родину.

У жовтні 2024 року Родіона мобілізували. Він пройшов військове навчання у Великій Британії, після чого повернувся до України та став до служби. Обрав шлях захисника свідомо - попри можливість залишитися за кордоном, він відмовився.

За словами близьких, знайомі пропонували йому не повертатися, обіцяли допомогти з роботою за межами України. Але Родіон твердо відповів: він хоче служити своїй державі і обов’язково повернеться додому. Він не шукав легших шляхів і не тікав від відповідальності.

Після повернення хлопець служив оператором безпілотних літальних апаратів у складі 23-ї окремої механізованої бригади. Побратими відзначали його як дуже здібного і надійного оператора - людину, яка швидко навчалася, чітко виконувала завдання і впевнено діяла в бойових умовах.

За словами Софії, він по-справжньому любив свою справу. Йому подобалося те, що він робить, і він відчував, що знаходиться на своєму місці.

28 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Розлив Донецької області Родіон загинув під час виконання бойового завдання. У той момент їхній підрозділ мали замінити, однак під час ротації по позиції вдарив ворожий мінометний снаряд. Родіон загинув на місці.

Йому назавжди залишилося 26 років.

Родіон рано лишився без батьків - вони пішли з життя ще до цих подій. У нього залишилися дружина Софія та двоє маленьких синів, яким сьогодні 6 та 10 років, для яких він був цілим світом.

Рідні та близькі згадують його як веселого, щирого і дуже працьовитого чоловіка. Він надзвичайно любив дітей, був турботливим батьком і людиною великого серця. Відповідальний, прямий і чесний - таким він залишиться у пам’яті всіх, хто його знав.

Родіона поховали у місті Дніпро на Краснопільському кладовищі з усіма військовими почестями - гідно і з шаною, як воїна, який віддав найцінніше, що мав, - своє життя - за Україну.

Його життя обірвалося надто рано, але його вибір - бути поруч зі своєю країною у найважчий час - назавжди залишиться свідченням мужності, гідності та справжньої любові до України.

Вічна пам’ять Герою.

У Дніпрі провели ветеранський челендж із веслування на ялах до 12-ї річниці початку АТО.

Участь взяли 32 ветерани з 5 районів Донеччини. Це не просто змагання — це про підтримку, взаємодію і відчуття плеча поруч.

Веслування — командна справа. Тут важливий кожен рух і кожен у строю. Так само, як і в житті після служби — важливо не залишатися наодинці.

Такі ініціативи допомагають ветеранам відновлюватися, тримати форму і зберігати зв’язок один з одним. А для суспільства — це нагадування про силу і досвід наших Захисників.

Вшанували пам’ять тих, хто загинув, захищаючи Україну.

Дякую всім, хто долучився до організації і проведення. І насамперед — нашим ветеранам. За службу, за витримку і за приклад.

Підтримка ветеранів — наш постійний пріоритет.

Сьогодні особлива та змістовна зустріч із Фрідріхом Мерцом. Говорили саме про те, як зробити наші зусилля ще більш активними й сильними. Перед двосторонніми перемовинами побачили сім видів дронів, вироблених на наших спільних підприємствах. Шість із них повітряні та один – наземний. Це вагомий результат нашої співпраці, і важливо, що буде більше. Сьогодні ми маємо нові домовленості про співпрацю – загалом десять угод. У найважливіших напрямах. Дякую Німеччині.

Німеччина – відчутний лідер у підтримці України, нашого захисту життя. Саме Німеччина у Європі – номер один у допомозі нашому захисту. Ми всі бачимо, як можуть змінюватися геополітичні настрої та як багато залежить від здатності Європи стояти за себе, за свій спосіб життя та за свої цінності. Дуже вагоме має значення, що Німеччина залишається сильною, небайдужою та справді здатною захищати інтереси Європи і європейців.

Підприємців Донеччини запрошують до участі в онлайновій зустрічі з владою у рамках роботи регіональної платформи «Діалог влади та бізнесу».

Онлайн-платформа створена за дорученням Президента України Володимира Зеленського для оперативного вирішення поточних проблемних питань підприємців.

У рамках роботи регіональної платформи «Діалог влади та бізнесу» 17 квітня 2026 року о 14-00 запрошуємо на онлайн-зустріч владу та бізнес Донеччини.

Теми зустрічі:

1. «Взаємодія бізнесу з органами ринкового нагляду» .

2. «Новації в оподаткуванні та зміни внесені до Податкового кодексу України, які починають діяти у 2026 році за напрямком оподаткування юридичних осіб».

Реєстрація є обов’язковою за посиланням.

Обов’язково у формі потрібно зазначати короткий зміст питання, яке потребує розгляду.

🇺🇦 Донецька ОДА

Сьогодні більшість зброї, яку Україна використовує для різних видів операцій – далекобійних, на полі бою, чи в захисті неба, – виробляється в Україні. Звідси йдуть можливості наших drone deals із різними країнами.

Обсяг можливостей українського оборонного виробництва у два рази більший, ніж ми використовуємо сьогодні, тому що нам просто не вистачає грошей. Ми розраховуємо, що Німеччина як один з лідерів Європейського Союзу допоможе швидко розблокувати 90 мільярдів. І ми зможемо збільшити закупівлю вироблених в Україні дронів. Тоді наших систем на полі бою буде ще більше.

Що стосується PURL. Конкретно ця програма допомагає з ППО проти балістики. На жаль, поки що у Європі немає таких спроможностей. Я на сто відсотків упевнений, що зрештою Європа з Україною будуть виробляти антибалістичні системи. Але поки із цим є дефіцит, ми повинні захищати наших людей, і для цього потрібна програма PURL.

З відповідей на запитання журналістів.

Хочу подякувати Німеччині, пану канцлеру особисто та уряду Німеччини за підготовлені на сьогодні домовленості.

У нас є 10 документів, які вже підписані, – 10 домовленостей, 10 угод різного рівня. Домовленості про ППО – одні з найбільш нагальних для нас. Ідеться про ракети для ППО – безумовно, це і PAC-2 та пускові для систем IRIS-T. Ми за них вдячні. Дякую окремо за цю домовленість.

Важливо, щоб ми працювали надалі й щодо інших типів ракет і для «айрісів», і для «петріотів».

Зі спілкування з медіа разом із Фрідріхом Мерцом. (1/3)

Ми маємо забезпечити такі наші спроможності, коли європейці зможуть виробляти тут, у Європі, все, що критично необхідне для захисту Європи. Наша європейська промисловість, наша технологічна база, наші військові й політичні спроможності мають бути достатніми, щоб за будь-яких умов забезпечити Європі – кожній країні, кожному народу – надійний захист життя. Це стосується, зокрема, можливості Європи виробляти антибалістичну ППО в необхідних обсягах та повної сили захисту від будь-яких дронів, будь-яких повітряних цілей.

Зі спілкування з медіа разом із Фрідріхом Мерцом. (2/3)

Прибув до Осло. Заплановані важливі зустрічі та підписання двостороннього документа, який допоможе посилити нашу безпеку. Попереду перемовини з Премʼєр-міністром Йонасом Гаром Стере, зустрічі з Кронпринцом Норвегії Гоконом та норвезькими парламентарями.

Продовжуємо активну дипломатію з партнерами заради захисту життя та наближення реального й гарантованого миру.