Сьогодні на Патреоні - кримінальна справа бельгійця з УПА Альберта Газенбрукса.

Альберт Газенбрукс (22 січня 1915, Остенде — 7 вересня 1979, Брюгге) — бельгієць, який став одним із найвідоміших іноземців в українському підпіллі. За освітою — випускник Антверпенського університету, до війни працював у торгівлі. У 1939 році був мобілізований до бельгійської армії, а після німецького вторгнення потрапив у полон. Згодом його відправили на примусові роботи до Німеччини, звідки він неодноразово намагався втекти. У 1943 році його вивезли на роботи до Рівного. Звідти Газенбрукс утік і намагався пішки дістатися Бельгії. Біля Дубна він потрапив до українського підпілля. Після перевірки його прийняли до ОУН, і він отримав псевдо «Західний».

Спочатку Газенбрукс працював у референтурі пропаганди, опрацьовуючи радіоновини із Заходу. А після Конференції поневолених народів у листопаді 1943 року Роман Шухевич доручив перевести його на радіостанцію «Самостійна Україна» («Афродита»). Там Газенбрукс став редактором і диктором англомовних та франкомовних передач. Фактично бельгієць, який випадково опинився в Україні після втечі з німецької неволі, став голосом українського підпілля для західноєвропейського слухача.

7 квітня 1945 року, під час прямого ефіру, радіостанцію виявила оперативна група НКВС. У криївку кинули кілька гранат, Газенбрукс був поранений і захоплений. На допитах він приховав справжній характер своєї роботи в підпіллі. Суд над ним відбувся лише 24 квітня 1947 року: його засудили до десяти років таборів як особу без громадянства. Вісім років він провів у радянських таборах, зокрема у Воркуті та Сталінську. 23 червня 1953 року його звільнили, а восени того ж року він повернувся до Бельгії.

Джерело: ГДА СБУ, Фонд 6, Справа 75812-ФП

Рекомендую Вам підписатися на Патреон. Так Ви підтримаєте мою роботу, а також хлопців на фронті із моїх підрозділів. Я вже на на фронті, а інвалід ІІ групи внаслідок війни. Але одного разу воїн - воїн назавжди.

Якщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже десятки тисяч фото і документів. (всі колекції дам в коментарях). Усі кошти з Патреону я перекидую пацикам зі своїх підрозділів на фронті.

Наголошую (!!!), що це ніякий не продаж документів, у більшості дописів і вже точно на усіх колекціях ви можете знайти архівну легенду і самі замовити ці справи у архіві. Для тих, хто підтримує канал і українське військо, себто для патронів вони є у вільному доступі. Підписки різні від 3 до 25 доларів, хто скільки бажає і може. (там же ж і є певні плюси для активних патронів)

📜Канал "Архівні Артефакти"

Знову не про архіви, але пробачте, таке життя....

Багато писати не буду. Просто запам'ятайте ці фото.

Депутат польського Сейму і депутат Європарламенту - Гжегож Браун сокирою трощить пам'ятник УПА.

Придивіться на фото, депутат Сейму "дружньої" Польщі - трощить Державний Герб України - Тризуб.

Чи могли б Ви уявити схожу ситуацію в Україні? Думаю, що ні. Україна завжди толерантно ставилась і ставиться до пам'яті. Ми не воюємо із мертвими.

!!! Нагадаю, що саме за такі дії. За наругу над українськими могилами у Польщі десятьма роками раніше було призупинено видачу дозволів на ексгумацію польській стороні.

Тоді обіцяли всі. Навіть Президент Анджей Дуда кілька разів обіцяв особисто, що могили і пам'ятники відновлять.

Пройшло 10 років. Жодного, повторюю ЖОДНОГО пам'ятника і могили не відновили.

Натомість поляки продовжують розкопки, а українцям зі скрипом за рік - видали лише один дозвіл.

Висновків не буде. Самі подумайТЕ.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Совєти, коли не могли натягнути доказів на політичну статтю - застосовували адмінвиселення.

От просто так. Ти жив, а тут бац і вже в Сибіру.

Ось документи монахині Говдан Ювеналії.

Вона була у монастирі у селі Гошів поблизу Долини. Думаю, що дехто мав би чути про це місце.

У 1950 р. насильно виселили у Читинську область. Пробула на спецпоселенні до 1956 року. Померла 1985 року.

Джерело: Архів МВС у ІФО

📜Канал "Архівні Артефакти"

«E-resource» ЦДАГОУ поповнено цифровими копіями 188 справ (понад 23,2 тис. сканкопій), що містять управлінські рішення вищого політичного керівництва України за 1970 рік (фонд 1, опис 10, справи 423–607).

🔎Оприлюднені документи висвітлюють широке коло питань суспільно-політичного, економічного та культурного життя України, а також міжнародних відносин.

▶Нові оцифровані справи відтепер доступні для перегляду онлайн за покликанням: https://e.tsdahou.archives.gov.ua/inventories/103/?Limit=10&Page=43

📜Канал "Архівні Артефакти"

Короткі підсумки одного дня на Форумі видавців.

Якось так.

А читаю я зараз - Селінджера.

Якщо були на Форумі, то показуйте, що вполювали.

А як ні, то показуйте, що читаєте, або плануєте

У другу неділю вересня згадуємо про День пам'яті українців - жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.

На фото: останні записи з книги передшлюбних опитувань села Кам'янка, повіт Сянок, за 1945 рік (фонд 201, опис 4а, справа 10153, аркуш 137 зворот)

Джерело: ЦДІАЛ

📜Канал "Архівні Артефакти"

Роман Ільницький: людина, яку КГБ вважало однією з найнебезпечніших серед «двійкарів»

У розсекречених документах Служби зовнішньої розвідки України є історія Романа Ільницького — журналіста, публіциста, видавця та одного з діячів демократичного крила ОУН. Після вбивства Лева Ребета у 1957 році Ільницький очолив ОУН-з, і саме тоді радянські спецслужби почали розглядати його як можливу наступну ціль. Один із агентів КГБ прямо називав його «найнебезпечнішою для нас людиною серед “двійкарів”». За Ільницьким стежили, вивчали його маршрути, звички, місце роботи й навіть здобували його фотографії для агентури. У документах видно, що він міг стати наступною жертвою радянської спецоперації — фактично за тим самим сценарієм, який передував убивству Ребета.

У 1957 році Ільницький виїхав до США — і, схоже, це врятувало йому життя. Але КГБ не припинило ним цікавитися: у Нью-Йорку за ним продовжували стежити, а агенти намагалися зблизитися з ним під виглядом звичайних відвідувачів бібліотеки та пошуку літератури. Врешті у 1982 році справу здали до архіву. За цей час Ільницький встиг здобути диплом у Колумбійському університеті, майже два десятиліття працювати в Публічній бібліотеці Нью-Йорка й залишатися активним учасником українського політичного та інтелектуального життя.

📜Канал "Архівні Артефакти"