Полковник Євген Коновалець упокоївся в Україні

Прах засновника УВО та першого голови ОУН перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві.

Розсекречені архіви свідчать: режим боявся постаті Євгена Коновальця не лише за життя, а й через десятиліття після вбивства. Навіть у 1960–70-х роках КГБ продовжував стежити за його послідовниками в еміграції. Совєти намагалися стерти саму пам’ять про нього.

Головні заслуги Євгена Коновальця перед Україною:

🔹 Ефективне військо. Сформував легендарну Формацію Січових Стрільців – одну з найбільш боєздатних частин Армії УНР.
🔹 Системне підпілля. Після поразки Української революції створив Українську військову організацію (УВО) для збройного опору.
🔹 Об’єднання руху. У 1929 році об’єднав розпорошені патріотичні сили в єдину Організацію українських націоналістів (ОУН).
🔹 Міжнародна арена. Відкрив представництва ОУН у ключових столицях Європи, винісши питання незалежності України на світовий рівень.

Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 972, спр. 973; ф. 13, оп. 1, спр. 376, т. 46, спр. 398, т. 43.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Директор ЦДІАК, Ярослав Файзулін пише:

Фото, що може претендувати на екслюзив. На ньому із ймовірністю 90% (10% залишу собі на помилку) відомий український громадсько-політичний діяч і дипломат Микола Галаган.

Ми маємо його фото часів Української революції 1917-1921 рр. і пізніші - часів перебування на дипломатичній службі, де він порівняно у дорослому віці.

Водночас на початку 1900-х Микола Галаган студент природничого факультету Київського університету, а також активний учасник українського революційного руху під партійним ім'ям "Левко" (кличка у жандармів "Акуловий").

Впродовж 1905-1907 рр. працював у центральному проводі «Спілки», займався переважно пропагандистською діяльністю на Чернігівщині, Київщині та Полтавщині.

Влітку 1907 р. обійняв посаду секретаря «Спілки» і фактично тримав у своїх руках всі зв’язки з місцевими осередками. Згадуючи цей період у своєму житті, він зазначав, що весь час відчував небезпеку арешту, в його помешканні жандарми декілька разів робили обшуки. Загроза насамперед полягала в тому, що серед членів «Спілки» була група, яка відстоювала ідею необхідності збройного повстання і проводила акції по захопленню зброї на військових складах. Крім того, М. Галаган виїжджав до Галичини для добування паспортів та налагодження транспортування в Україну нелегальної літератури.

На початку 1908 р. центральний провід організації був майже повністю розгромлений, більшість його членів зазнали репресій з боку влади. М. Галаган кожного дня чекав арешту. Після допитів у Київському жандармському управлінні він залишився на волі, але переніс тяжку нервову хворобу, наслідком якої стала екзема.

Джерело: ЦДІАК

📜Канал "Архівні Артефакти"

«Усиление контроля, выявление и пресечение» – як КГБ намагався блокувати «вірус» Солідарності в Україні

У серпні 1980-го партверхівкою покотилася хвиля паніки. У Польщі спалахнули масштабні робітничі страйки, які згодом переросли у знаменитий рух «Солідарність» і зрештою зруйнували комуністичний блок.

Іскрою для польської революції стало звільнення з Ґданської корабельні кранівниці Анни Валентинович. Пізніше став відомий «небезпечний» факт: лідерка польського протесту була етнічною українкою родом із Рівненщини, а її брат був в УПА.

🔒 Як КГБ блокував загрозу?
14 серпня Польща остаточно зупинилася. 15-го КГБ УРСР вжив надзвичайні заходи:

📌 112 «українських націоналістів», серед них фігуранти справи «Блок» – взято під посилений нагляд;
📌 сувора поштова цензура – 25 тисяч перлюстрованих листів у 4 областях за 4 дні;
📌 обмеження приватних поїздок до Польщі;
📌 виїзд туристичних груп виключно у супроводі «досвідчених оперативних працівників та агентури».

💬 Що говорили в Києві?
КГБ панікував не дарма. Агенти доповідали: у київському науково-дослідному інституті «Редуктор» робітники вже відкрито обговорювали ситуацію. «Якщо у нас погіршиться постачання, треба теж влаштовувати страйки, беручи приклад з Польщі», - йшлося у зведенні.

Фото: архів Європейського центру Солідарності у Ґданську.
Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1171, арк. 290.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Наші "гострі картузи".

На днях бачився із директором ДАТО - Федором Полянським. Гарно поговорили і попрацювали.

Від розповів про дуже цікаве видання, котре нещодавно підготував архів. Як часами легко можна щось цікаве пропустити.

Український національно-визвольний рух (1921-1939) у світлі документів Державного архіву Тернопільської області. Том 1

У збірник увійшли архівні документи з історії Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів, а саме обліковані картки польської поліції на членів українського національно-визвольного руху за фондами держархіву Тернопільської області.

Шикарні матеріали. Усе згідно-відповідно із архівними посиланнями. А також доступно онлайн.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Трошки посидів і ретушував відоме (у дуже вузьких колах) фото однієї із останніх боївок ОУН.

Яскравим прикладом безкомпромісної та самовідданої боротьби була боївка під керівництвом члена надрайонного проводу ОУН – Пасічного Петра «Чорного», «Івана». Група повстанців діяла у 1955-1960 роках на території Івано-Франківської та Тернопільської областей. До неї, окрім «Чорного», входили ще двоє підпільників – Пальчак Марія «Стефа» (дружина Пасічного) та Цетнарський Олег «Іван молодший». (Петро стоїть справа, а Марія сидить біля нього)

Так, у червні 1959 року підпільники здійснили невдалу спробу ліквідації працівника КГБ – Підлубного Афанасія, а 12 жовтня цього ж року у Тростянецькому лісі Бережанського району при збройній сутичці ними був вбитий оперуповноважений районного відділу КГБ – лейтенант Стороженко Віктор.

А я нагадаю, що на патреоні є підбірка із його особової справи: фото, посвідчення та особисті документи, а також спогади (повість) Віктора Ганчина про нього (очевидно специфічні, але як документ епохи - цікаві) - 88 аркушів
https://www.patreon.com/posts/foto-i-dokumenti-58336828

Джерело: ГДА СБУ, Тернопіль

📜Канал "Архівні Артефакти"

15 серпня 2026 року очільник Міністерства закордонних справ України Андрій Сибіга провів зустріч у Києві з Генеральним директором ЮНЕСКО Халедом Ель-Енані, який перебував в Україні зі своїм першим візитом на цій посаді.

Під час зустрічі Андрій Сибіга та Халед Ель-Енані також ознайомилися зі спеціальною виставкою архівних документів, присвяченою історії співпраці України з ЮНЕСКО.

Особливу увагу Генерального директора ЮНЕСКО було привернуто до документів фонду «Українська Республіканська Капела за кордоном, 1919–1929 роки», нещодавно номінованого до включення до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Цей архівний фонд зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України й є невичерпною скарбницею інформації з історії культурної дипломатії часів Української революції 1917-1921 рр. і постреволюційного періоду.

📜Канал "Архівні Артефакти"