Полковник Євген Коновалець упокоївся в Україні

Прах засновника УВО та першого голови ОУН перепоховали на Національному військовому меморіальному кладовищі в Києві.

Розсекречені архіви свідчать: режим боявся постаті Євгена Коновальця не лише за життя, а й через десятиліття після вбивства. Навіть у 1960–70-х роках КГБ продовжував стежити за його послідовниками в еміграції. Совєти намагалися стерти саму пам’ять про нього.

Головні заслуги Євгена Коновальця перед Україною:

🔹 Ефективне військо. Сформував легендарну Формацію Січових Стрільців – одну з найбільш боєздатних частин Армії УНР.
🔹 Системне підпілля. Після поразки Української революції створив Українську військову організацію (УВО) для збройного опору.
🔹 Об’єднання руху. У 1929 році об’єднав розпорошені патріотичні сили в єдину Організацію українських націоналістів (ОУН).
🔹 Міжнародна арена. Відкрив представництва ОУН у ключових столицях Європи, винісши питання незалежності України на світовий рівень.

Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 972, спр. 973; ф. 13, оп. 1, спр. 376, т. 46, спр. 398, т. 43.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Директор ЦДІАК, Ярослав Файзулін пише:

Фото, що може претендувати на екслюзив. На ньому із ймовірністю 90% (10% залишу собі на помилку) відомий український громадсько-політичний діяч і дипломат Микола Галаган.

Ми маємо його фото часів Української революції 1917-1921 рр. і пізніші - часів перебування на дипломатичній службі, де він порівняно у дорослому віці.

Водночас на початку 1900-х Микола Галаган студент природничого факультету Київського університету, а також активний учасник українського революційного руху під партійним ім'ям "Левко" (кличка у жандармів "Акуловий").

Впродовж 1905-1907 рр. працював у центральному проводі «Спілки», займався переважно пропагандистською діяльністю на Чернігівщині, Київщині та Полтавщині.

Влітку 1907 р. обійняв посаду секретаря «Спілки» і фактично тримав у своїх руках всі зв’язки з місцевими осередками. Згадуючи цей період у своєму житті, він зазначав, що весь час відчував небезпеку арешту, в його помешканні жандарми декілька разів робили обшуки. Загроза насамперед полягала в тому, що серед членів «Спілки» була група, яка відстоювала ідею необхідності збройного повстання і проводила акції по захопленню зброї на військових складах. Крім того, М. Галаган виїжджав до Галичини для добування паспортів та налагодження транспортування в Україну нелегальної літератури.

На початку 1908 р. центральний провід організації був майже повністю розгромлений, більшість його членів зазнали репресій з боку влади. М. Галаган кожного дня чекав арешту. Після допитів у Київському жандармському управлінні він залишився на волі, але переніс тяжку нервову хворобу, наслідком якої стала екзема.

Джерело: ЦДІАК

📜Канал "Архівні Артефакти"

«Усиление контроля, выявление и пресечение» – як КГБ намагався блокувати «вірус» Солідарності в Україні

У серпні 1980-го партверхівкою покотилася хвиля паніки. У Польщі спалахнули масштабні робітничі страйки, які згодом переросли у знаменитий рух «Солідарність» і зрештою зруйнували комуністичний блок.

Іскрою для польської революції стало звільнення з Ґданської корабельні кранівниці Анни Валентинович. Пізніше став відомий «небезпечний» факт: лідерка польського протесту була етнічною українкою родом із Рівненщини, а її брат був в УПА.

🔒 Як КГБ блокував загрозу?
14 серпня Польща остаточно зупинилася. 15-го КГБ УРСР вжив надзвичайні заходи:

📌 112 «українських націоналістів», серед них фігуранти справи «Блок» – взято під посилений нагляд;
📌 сувора поштова цензура – 25 тисяч перлюстрованих листів у 4 областях за 4 дні;
📌 обмеження приватних поїздок до Польщі;
📌 виїзд туристичних груп виключно у супроводі «досвідчених оперативних працівників та агентури».

💬 Що говорили в Києві?
КГБ панікував не дарма. Агенти доповідали: у київському науково-дослідному інституті «Редуктор» робітники вже відкрито обговорювали ситуацію. «Якщо у нас погіршиться постачання, треба теж влаштовувати страйки, беручи приклад з Польщі», - йшлося у зведенні.

Фото: архів Європейського центру Солідарності у Ґданську.
Джерело: ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1171, арк. 290.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Наші "гострі картузи".

На днях бачився із директором ДАТО - Федором Полянським. Гарно поговорили і попрацювали.

Від розповів про дуже цікаве видання, котре нещодавно підготував архів. Як часами легко можна щось цікаве пропустити.

Український національно-визвольний рух (1921-1939) у світлі документів Державного архіву Тернопільської області. Том 1

У збірник увійшли архівні документи з історії Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів, а саме обліковані картки польської поліції на членів українського національно-визвольного руху за фондами держархіву Тернопільської області.

Шикарні матеріали. Усе згідно-відповідно із архівними посиланнями. А також доступно онлайн.

📜Канал "Архівні Артефакти"

Трошки посидів і ретушував відоме (у дуже вузьких колах) фото однієї із останніх боївок ОУН.

Яскравим прикладом безкомпромісної та самовідданої боротьби була боївка під керівництвом члена надрайонного проводу ОУН – Пасічного Петра «Чорного», «Івана». Група повстанців діяла у 1955-1960 роках на території Івано-Франківської та Тернопільської областей. До неї, окрім «Чорного», входили ще двоє підпільників – Пальчак Марія «Стефа» (дружина Пасічного) та Цетнарський Олег «Іван молодший». (Петро стоїть справа, а Марія сидить біля нього)

Так, у червні 1959 року підпільники здійснили невдалу спробу ліквідації працівника КГБ – Підлубного Афанасія, а 12 жовтня цього ж року у Тростянецькому лісі Бережанського району при збройній сутичці ними був вбитий оперуповноважений районного відділу КГБ – лейтенант Стороженко Віктор.

А я нагадаю, що на патреоні є підбірка із його особової справи: фото, посвідчення та особисті документи, а також спогади (повість) Віктора Ганчина про нього (очевидно специфічні, але як документ епохи - цікаві) - 88 аркушів
https://www.patreon.com/posts/foto-i-dokumenti-58336828

Джерело: ГДА СБУ, Тернопіль

📜Канал "Архівні Артефакти"