Можна перефразувати відому приказку: "Хто при совєтах добре жив, той і при німцях буде..."
Кандиба Іван із с. Безпечна на Київщини до війни працював бригадиром у колгоспі "Революція", прийшли німці, змінили колосп на т.зв. ліґеншафт (спільне господарство/маєток) і Кандиба продовжив працювати й там спочатку бригадиром, а згодом очолив це господарство.
Джерело: Архів СБУ
Фото: одне із таких господарств поблизу Дніпра (джерело ТГ-канал Райхскомісаріат Україна)
Кандиба Іван із с. Безпечна на Київщини до війни працював бригадиром у колгоспі "Революція", прийшли німці, змінили колосп на т.зв. ліґеншафт (спільне господарство/маєток) і Кандиба продовжив працювати й там спочатку бригадиром, а згодом очолив це господарство.
Джерело: Архів СБУ
Фото: одне із таких господарств поблизу Дніпра (джерело ТГ-канал Райхскомісаріат Україна)
Дуже тішусь, коли знаходжу такі фото, а це не часто. Світлини учасника похідних груп ОУН.
З вибухом німецько-радянської війни на схід вирушили три великі похідні групи ОУН – північна, середня і південна – із завданням опанування влади на землях, зайнятих німецькою армією, і творення української адміністрації. За твердженням Миколи Лебедя, їх чисельність складала близько 700 осіб.
На фото Кудлайчук Ксенофонт (він же ж Бескокотов Іван) із Люблінщини (нині - с. Городиловичі Червоноградського р-ну Львівської обл.), що разом із похідною групою прибув на Київщину в містечко Іванків. А також образочок Матері Божої, що він носив із собою.
Джерело: Архів СБУ
З вибухом німецько-радянської війни на схід вирушили три великі похідні групи ОУН – північна, середня і південна – із завданням опанування влади на землях, зайнятих німецькою армією, і творення української адміністрації. За твердженням Миколи Лебедя, їх чисельність складала близько 700 осіб.
На фото Кудлайчук Ксенофонт (він же ж Бескокотов Іван) із Люблінщини (нині - с. Городиловичі Червоноградського р-ну Львівської обл.), що разом із похідною групою прибув на Київщину в містечко Іванків. А також образочок Матері Божої, що він носив із собою.
Джерело: Архів СБУ
Чудова підпільна творчість українських повстанців 1920-их років із Полтавщини. Ця творчість належить повстанцям із загону отамана Андрія Левченка.
Левченко був поручником у РІА, за радянської влади служив інструктором та завідувачем кінним підвідділом Кобеляцького повітового військкомату. На початку 1920 почав організовувати в повіті повстанські загони, вів антирадянську агітацію, створив великий загін (до 500 бійців), здійснював напади на радянські установи, роззброював міліцію, атакував окремі частини Червоної армії, був поранений у бою, нищив залізничні шляхи та пускав під укіс ешелони з харчами та уніформою, що направлялися у ЧА на Західний фронт.
У жовтні 1920 на чолі загону у 200-250 бійців намагався пробитися через Холодний Яр, щоб піти на з’єднання з армією УНР, але в районі Черкас був розгромлений підрозділами ЧА.
Вироком Полтавського губернського революційного трибуналу від 25.02.-08.03.1923 засуджений за ст. 58 КК УСРР до розстрілу з конфіскацією майна.
Джерело: Архів СБУ
Левченко був поручником у РІА, за радянської влади служив інструктором та завідувачем кінним підвідділом Кобеляцького повітового військкомату. На початку 1920 почав організовувати в повіті повстанські загони, вів антирадянську агітацію, створив великий загін (до 500 бійців), здійснював напади на радянські установи, роззброював міліцію, атакував окремі частини Червоної армії, був поранений у бою, нищив залізничні шляхи та пускав під укіс ешелони з харчами та уніформою, що направлялися у ЧА на Західний фронт.
У жовтні 1920 на чолі загону у 200-250 бійців намагався пробитися через Холодний Яр, щоб піти на з’єднання з армією УНР, але в районі Черкас був розгромлений підрозділами ЧА.
Вироком Полтавського губернського революційного трибуналу від 25.02.-08.03.1923 засуджений за ст. 58 КК УСРР до розстрілу з конфіскацією майна.
Джерело: Архів СБУ
Сімейні драми, агентура й українська богема
Першою дружиною видатного художника-графіка Георгія Нарбута була Віра Павлівна Кир'якова (згодом Нарбут, пізніше Лінкевич).
У 1918 з Вірою Нарбут розлучився. Після цього Нарбут одружився з Наталією Модзалевською. А сама ж Віра вийшла заміж за Броніслава Лінкевича.
Її новий чоловік був завербований органами під псевдонімом "Левко" й активно працював по розробці української богеми, зокрема Черняхівського, братів Кричевських та ін. Також "завдяки його роботі" була заарештована дружина Антоненка-Давидовича.
Як відзначали в НКВД, у 1940 р. була завербована і сама Віра, що спрощувало "роботу" "Левку".
Джерело: Архів СБУ, фото з мережі
Першою дружиною видатного художника-графіка Георгія Нарбута була Віра Павлівна Кир'якова (згодом Нарбут, пізніше Лінкевич).
У 1918 з Вірою Нарбут розлучився. Після цього Нарбут одружився з Наталією Модзалевською. А сама ж Віра вийшла заміж за Броніслава Лінкевича.
Її новий чоловік був завербований органами під псевдонімом "Левко" й активно працював по розробці української богеми, зокрема Черняхівського, братів Кричевських та ін. Також "завдяки його роботі" була заарештована дружина Антоненка-Давидовича.
Як відзначали в НКВД, у 1940 р. була завербована і сама Віра, що спрощувало "роботу" "Левку".
Джерело: Архів СБУ, фото з мережі
Можливо, хтось буде в цей час на Тернопільщині.
⏰ 24 липня о 15:00
🎯 локація - під 500-літнім дубом у Нижньому парку, м. Заліщики.
Боротьба українського визвольного руху є справді однією із найяскравіших прикладів резистенси не лише у Європі, а й у світі.
Чи припинили боротись українські повстанці після арешту останнього Головного командира УПА Василя Кука у 1954 році?
Насправді ні, боротьба тривала. Хай часами й поодинока, та дуже складна, але тривала.
Прийнято вважати, що останній бій підпілля ОУН відбувся у квітні 1960 року на Тернопільщині.
Однак, завдяки відкритим в Україні документам ЧК-КҐБ, вдалося простежити збройні сутички повстанців й у наступні роки. А останній, зафіксований станом на сьогодні, бій відбувся аж у 1967 році.
⏰ 24 липня о 15:00
🎯 локація - під 500-літнім дубом у Нижньому парку, м. Заліщики.
Боротьба українського визвольного руху є справді однією із найяскравіших прикладів резистенси не лише у Європі, а й у світі.
Чи припинили боротись українські повстанці після арешту останнього Головного командира УПА Василя Кука у 1954 році?
Насправді ні, боротьба тривала. Хай часами й поодинока, та дуже складна, але тривала.
Прийнято вважати, що останній бій підпілля ОУН відбувся у квітні 1960 року на Тернопільщині.
Однак, завдяки відкритим в Україні документам ЧК-КҐБ, вдалося простежити збройні сутички повстанців й у наступні роки. А останній, зафіксований станом на сьогодні, бій відбувся аж у 1967 році.