❗️Податки забирають 70% наших доходів. Розбираємо просту математику. ㅤ
Якщо просумувати всі податки, які сплачують українці, отримаємо такі цифри:
ЄСВ - 22%
ПДФО - 18%
Військовий збір - 5%
В сумі отримуємо 45% - і це тільки податки, які забирають з зарплат.
Податки в буденному житті:
ПДВ на продукти та інше - 20%
Акциз на паливо, або на інші послуги - 5%.
З кожної тисячі гривень ми віддаємо в державу 700 гривень.
Джерело: Про Бізнес
Якщо просумувати всі податки, які сплачують українці, отримаємо такі цифри:
ЄСВ - 22%
ПДФО - 18%
Військовий збір - 5%
В сумі отримуємо 45% - і це тільки податки, які забирають з зарплат.
Податки в буденному житті:
ПДВ на продукти та інше - 20%
Акциз на паливо, або на інші послуги - 5%.
З кожної тисячі гривень ми віддаємо в державу 700 гривень.
Джерело: Про Бізнес
P.S. Після цього не кажіть мені, що чинний державний устрій — це не жалюгідний, зарегульований совок.
Очевидно одне: чинну республіку не врятувати, вона сама собі підписала вирок. Соціалізм завжди є вироком.
Звідси й мораль: набираємося розуму та здійснюємо перезапуск державної системи, або ж гонорово здійснюємо собі постріл в скроню із револьверу суїцидальної політики, який ми заряджали протягом більше як трьох десятків років.
Що мене тішить в чинній ситуації — те, що нова адміністрація Білого дому точно не буде спонсорувати соціалізм.
Оскільки, неможливо переконувати наркомана завʼязати з наркотиками і, водночас, продовжувати давати йому героїн.
Очевидно одне: чинну республіку не врятувати, вона сама собі підписала вирок. Соціалізм завжди є вироком.
Звідси й мораль: набираємося розуму та здійснюємо перезапуск державної системи, або ж гонорово здійснюємо собі постріл в скроню із револьверу суїцидальної політики, який ми заряджали протягом більше як трьох десятків років.
Що мене тішить в чинній ситуації — те, що нова адміністрація Білого дому точно не буде спонсорувати соціалізм.
Оскільки, неможливо переконувати наркомана завʼязати з наркотиками і, водночас, продовжувати давати йому героїн.
Судячи з усього, попередні переговори зійшли нанівець.
Відразу ж вас, мій любий читачу, попереджаю: я художник, я так бачу. На істину останньої інстанції не претендую. Проте сьогоднішні події більш ніж промовисті.
Понад два з половиною місяці військово-політичне керівництво Російської Федерації не здійснювало масових обстрілів України.
Більше того, як демонстрацію серйозних намірів, навіть почали здійснювати обмін азовців.
Перелічене вище я трактую як супровід до попередніх домовленостей, які зрештою мали б мати те чи інше завершення/реалізацію.
Як раптом, сьогодні вранці — РФ здійснює масований обстріл України.
Вслід — США та низка країн Європи дають дозвіл бити своєю зброєю по території РФ.
Що це, як не «обмін компліментами» і знак того, що переговори зірвалися?
Єдине, в чому я для себе ще не певен, так це в причині цього «зриву». Наразі найбільше схиляюся до думки, що результатом цього стала поразка демократів на виборах у Сполучених Штатах Америки. Як наслідок: вся попередня архітектура домовленостей втратила свою актуальність.
Що маємо:
• З одного боку, безсумнівний плюс: кожен знищений тил, склад чи штаб ворога = збережене життя у нас.
• З іншого — це підняття ставок з обох сторін. Тобто те саме смертельне слово для наших шановних партнерів — ескалація. Як результат, дійшли до того, чого намагалися уникнути.
Найприкріше в цій ситуації те, що втрачений час оплачений кров’ю українського солдата…
Відразу ж вас, мій любий читачу, попереджаю: я художник, я так бачу. На істину останньої інстанції не претендую. Проте сьогоднішні події більш ніж промовисті.
Понад два з половиною місяці військово-політичне керівництво Російської Федерації не здійснювало масових обстрілів України.
Більше того, як демонстрацію серйозних намірів, навіть почали здійснювати обмін азовців.
Перелічене вище я трактую як супровід до попередніх домовленостей, які зрештою мали б мати те чи інше завершення/реалізацію.
Як раптом, сьогодні вранці — РФ здійснює масований обстріл України.
Вслід — США та низка країн Європи дають дозвіл бити своєю зброєю по території РФ.
Що це, як не «обмін компліментами» і знак того, що переговори зірвалися?
Єдине, в чому я для себе ще не певен, так це в причині цього «зриву». Наразі найбільше схиляюся до думки, що результатом цього стала поразка демократів на виборах у Сполучених Штатах Америки. Як наслідок: вся попередня архітектура домовленостей втратила свою актуальність.
Що маємо:
• З одного боку, безсумнівний плюс: кожен знищений тил, склад чи штаб ворога = збережене життя у нас.
• З іншого — це підняття ставок з обох сторін. Тобто те саме смертельне слово для наших шановних партнерів — ескалація. Як результат, дійшли до того, чого намагалися уникнути.
Найприкріше в цій ситуації те, що втрачений час оплачений кров’ю українського солдата…
P.s. Терпіти не можу слово «пересічний», проте в даному випадку вжив його свідомо.
Оскільки, у примітивної людини картина світу завжди дуже спрощена. Небажання «розрізняти відтінки» у поєднанні із нездатністю приймати та утримувати в голові складніші конструкти, спричиняє чорно-білу картину світу. Результатом чого є ті чи інші психози та нерозуміння процесів (бо картина, вочевидь, є складнішою). Тому, для початку, нехай зрозуміють різницю між «сущим» та «должним» і тільки тоді можна буде вже й про щось інше говорити.
Оскільки, у примітивної людини картина світу завжди дуже спрощена. Небажання «розрізняти відтінки» у поєднанні із нездатністю приймати та утримувати в голові складніші конструкти, спричиняє чорно-білу картину світу. Результатом чого є ті чи інші психози та нерозуміння процесів (бо картина, вочевидь, є складнішою). Тому, для початку, нехай зрозуміють різницю між «сущим» та «должним» і тільки тоді можна буде вже й про щось інше говорити.
Декого послухати, то може скластися враження, що, якщо від завтра о 12:00 кожен українець перестане використовувати російську мову, то від тієї ж секунди наші чиновники перестануть красти й перетворяться на найкращих управлінців, створиться ядерна зброя, зʼявиться ППО та балістичні ракети у достатній кількості, долар стане по 5, і взагалі Україна стане країною номер один за розміром ВВП.
Хоча, хто його знає, наш народ дуже мудрий. Особливо після 1917 року. Можливо, він й має рацію.
Саме тому, нашим співвітчизникам я пропоную не зупинятися лише на знищенні російськомовної літератури. Якщо віддаєшся якійсь справі, то її потрібно виконувати сумлінно та із завзяттям: необхідно знищити взагалі всю літературу! Все одно нічого ж не читаєте.
Перетворіть усі книги на туалетний папір. А там, дивись, може, якраз планету охопить світова криза нестачі туалетного паперу, а український експорт тут як тут. На виручені кошти якраз можна буде збудувати стадіон десь в селі, або закупити яйця по 17. А якщо така криза не трапиться, то цей папір завжди можна буде використати за прямим призначенням — тобто підтерти ту сраку, в якій ми перебуваємо; і з якої ви, із шаленим завзяттям, не хочете вилазити.
Або ж! Ще як варіант, туалетний папір можна буде використати як шпалери. Оскільки, з такими темпами, в цій країні не залишиться ні спеціалістів, які знають, як виробляти ці (умовні) шпалери, ні підприємців, які вміють організовувати виробництво шпалер чи будь-чого іншого.
Але й що з того? Кому ті підприємці потрібні? Ми ж досі комунізм будуємо. Байдуже який той комунізм буде, головне щоб на зло москалям.
А у випадку, якщо хтось почне використовувати потаємну зброю, тобто логіку, та розпочне задавати запитання, або ж закликати не херньою займатися, а реальними справами - то ви його відразу ж у вороги народу запишите. Щоб більше не думав тут, контрреволюційною агітацією займатися. Бо вам необхідна Єдність!
Єдність у шизофренії!
Хоча, хто його знає, наш народ дуже мудрий. Особливо після 1917 року. Можливо, він й має рацію.
Саме тому, нашим співвітчизникам я пропоную не зупинятися лише на знищенні російськомовної літератури. Якщо віддаєшся якійсь справі, то її потрібно виконувати сумлінно та із завзяттям: необхідно знищити взагалі всю літературу! Все одно нічого ж не читаєте.
Перетворіть усі книги на туалетний папір. А там, дивись, може, якраз планету охопить світова криза нестачі туалетного паперу, а український експорт тут як тут. На виручені кошти якраз можна буде збудувати стадіон десь в селі, або закупити яйця по 17. А якщо така криза не трапиться, то цей папір завжди можна буде використати за прямим призначенням — тобто підтерти ту сраку, в якій ми перебуваємо; і з якої ви, із шаленим завзяттям, не хочете вилазити.
Або ж! Ще як варіант, туалетний папір можна буде використати як шпалери. Оскільки, з такими темпами, в цій країні не залишиться ні спеціалістів, які знають, як виробляти ці (умовні) шпалери, ні підприємців, які вміють організовувати виробництво шпалер чи будь-чого іншого.
Але й що з того? Кому ті підприємці потрібні? Ми ж досі комунізм будуємо. Байдуже який той комунізм буде, головне щоб на зло москалям.
А у випадку, якщо хтось почне використовувати потаємну зброю, тобто логіку, та розпочне задавати запитання, або ж закликати не херньою займатися, а реальними справами - то ви його відразу ж у вороги народу запишите. Щоб більше не думав тут, контрреволюційною агітацією займатися. Бо вам необхідна Єдність!
Ще один крок на шляху до відновлення історичної памʼяті та міської культури
Дякую релігійній громаді «Стефан» за початок гарної справи, підтримку та втілення цієї ініціативи у життя.
Далі більше!
Натискай на текст, щоб переглянути в інстаграм відео та дізнатися більше про цю ініціативу.
Дякую релігійній громаді «Стефан» за початок гарної справи, підтримку та втілення цієї ініціативи у життя.
Далі більше!
Натискай на текст, щоб переглянути в інстаграм відео та дізнатися більше про цю ініціативу.
Порядку на старих цвинтарях бути?
Не один рік у тих чи інших форматах порушувалося питання наведення та подальшого підтримання охайного вигляду на старих, історичних, уже навіть закритих цвинтарях Ковеля.
Тривалий час розгляд цього питання радше нагадував монолог у порожнечу. (Я не бачу проблеми в тому, що питання може довго не вирішуватися — це нормальне явище, адже неможливо розв’язувати всі проблеми одночасно: усі обмежені в ресурсах і часі. Однак я не можу виправдати відсутність комунікації та чіткого формулювання позиції).
Протягом цього року я, як депутат Ковельської міської ради, знову піднімав це питання, як і декілька років тому. Уже й у письмовому зверненні вимагав провести грошову оцінку того, скільки необхідно коштів, щоб на двох закритих цвинтарях (один — між вулицями Незалежності й Грушевського, другий — у районі вулиці Володимирської) був порядок. У відповіді мені зазначили, що прорахунок буде здійснено до кінця жовтня поточного року.
Прорахунку я так і не побачив, але цього разу певний прогрес має місце. Мені повідомили, що фінансування утримання цвинтарів (усіх(!), тобто не двох, а трьох) буде збільшено майже вдвічі (пригадую за пам’яттю) — з ~2,2 млн грн до ~4,5 млн грн на рік.
Щодо двох старих цвинтарів мене турбує низка питань:
• Порядок на цвинтарях.
• Збереження столітніх дубів.
• Збереження історичної спадщини.
Тезисно по кожному пункту:
• Порядок на цвинтарях •
Неодноразово я озвучував цю думку і повторю її ще раз: застосовувати загальні правила благоустрою (коли кожен родич має сам доглядати за могилою свого рідного) до двох старих цвинтарів — безглуздя.
У випадку центрального кладовища одна половина була призначена для поховання католиків (історично так склалося, що це були переважно поляки), а інша — православних (історично так склалося, що це були переважно українці, росіяни, білоруси). Польську частину населення примусово виселила радянська влада, через що вже половина цвинтаря залишилася «безгосподарною». Тут варто віддати належне польській спілці в Ковелі, яка власними зусиллями проводить толоки на цій частині цвинтаря.
Водночас, на православній частині цвинтаря родичі похованих теж розкидані по всьому світу: хтось не повернувся до міста після евакуації 1915 року, хтось загинув у війнах, когось репресували під час радянської чи німецької окупації.
Відсоток родин ковельчан, які жили в місті до Другої світової війни і залишилсь в місті сьогодні - нищівно малий; майже нуль.
В результаті - більша частина цвинтаря «безгосподарна».
На моє переконання, наш обов’язок — потурбуватися про належний догляд за могилами тих, хто розбудовував це місто, незалежно від їхнього національного походження чи віросповідання. Для мене всі вони — ковельчани.
• Збереження столітніх дубів •
Тут багато коментувати не потрібно. У Ковелі залишилося, мабуть, не більше двох десятків дубів, яким понад сто років і які мають цінність. Щодо дубів на території цвинтарів — вони простояли вже століття, і якщо їм не «допомагати», то простоять іще не одне.
Щодо різного роду сухостою та аварійних дерев — питань немає: я погоджуюся, що більшу частину необхідно видалити. (Звісно, кладовище вже не буде таким атмосферним, як 10 років тому. Але, обираючи між атмосферою та майбутніми аварійними ситуаціями з руйнуванням пам’ятників, вибір очевидний).
• Збереження історичної спадщини •
Мова йде про старі поховання. Більше того, не лише про надгробні пам’ятники та склепи, а й про старі ковані та бетонні огорожі царського й польського періодів. Усі вони є витворами мистецтва своєї епохи. У багатьох елементах закладено цікавий символізм.
• Висновок із поглядом у майбутнє •
За належного догляду та правильної постановки питання ці два цвинтарі в перспективі можуть і мають перетворитися на повноцінні історико-меморіальні парки Ковеля. До речі, те саме стосується і мацев зі знищеного нового єврейського кладовища у Ковелі — це все про наших ковельчан.
Потенціал і підґрунтя для створення унікальних об’єктів на всю Україну є. Питання лише в тому, чи буде цей очевидний інструмент використаний і реалізований належним чином.
Не один рік у тих чи інших форматах порушувалося питання наведення та подальшого підтримання охайного вигляду на старих, історичних, уже навіть закритих цвинтарях Ковеля.
Тривалий час розгляд цього питання радше нагадував монолог у порожнечу. (Я не бачу проблеми в тому, що питання може довго не вирішуватися — це нормальне явище, адже неможливо розв’язувати всі проблеми одночасно: усі обмежені в ресурсах і часі. Однак я не можу виправдати відсутність комунікації та чіткого формулювання позиції).
Протягом цього року я, як депутат Ковельської міської ради, знову піднімав це питання, як і декілька років тому. Уже й у письмовому зверненні вимагав провести грошову оцінку того, скільки необхідно коштів, щоб на двох закритих цвинтарях (один — між вулицями Незалежності й Грушевського, другий — у районі вулиці Володимирської) був порядок. У відповіді мені зазначили, що прорахунок буде здійснено до кінця жовтня поточного року.
Прорахунку я так і не побачив, але цього разу певний прогрес має місце. Мені повідомили, що фінансування утримання цвинтарів (усіх(!), тобто не двох, а трьох) буде збільшено майже вдвічі (пригадую за пам’яттю) — з ~2,2 млн грн до ~4,5 млн грн на рік.
Щодо двох старих цвинтарів мене турбує низка питань:
• Порядок на цвинтарях.
• Збереження столітніх дубів.
• Збереження історичної спадщини.
Тезисно по кожному пункту:
• Порядок на цвинтарях •
Неодноразово я озвучував цю думку і повторю її ще раз: застосовувати загальні правила благоустрою (коли кожен родич має сам доглядати за могилою свого рідного) до двох старих цвинтарів — безглуздя.
У випадку центрального кладовища одна половина була призначена для поховання католиків (історично так склалося, що це були переважно поляки), а інша — православних (історично так склалося, що це були переважно українці, росіяни, білоруси). Польську частину населення примусово виселила радянська влада, через що вже половина цвинтаря залишилася «безгосподарною». Тут варто віддати належне польській спілці в Ковелі, яка власними зусиллями проводить толоки на цій частині цвинтаря.
Водночас, на православній частині цвинтаря родичі похованих теж розкидані по всьому світу: хтось не повернувся до міста після евакуації 1915 року, хтось загинув у війнах, когось репресували під час радянської чи німецької окупації.
Відсоток родин ковельчан, які жили в місті до Другої світової війни і залишилсь в місті сьогодні - нищівно малий; майже нуль.
В результаті - більша частина цвинтаря «безгосподарна».
На моє переконання, наш обов’язок — потурбуватися про належний догляд за могилами тих, хто розбудовував це місто, незалежно від їхнього національного походження чи віросповідання. Для мене всі вони — ковельчани.
• Збереження столітніх дубів •
Тут багато коментувати не потрібно. У Ковелі залишилося, мабуть, не більше двох десятків дубів, яким понад сто років і які мають цінність. Щодо дубів на території цвинтарів — вони простояли вже століття, і якщо їм не «допомагати», то простоять іще не одне.
Щодо різного роду сухостою та аварійних дерев — питань немає: я погоджуюся, що більшу частину необхідно видалити. (Звісно, кладовище вже не буде таким атмосферним, як 10 років тому. Але, обираючи між атмосферою та майбутніми аварійними ситуаціями з руйнуванням пам’ятників, вибір очевидний).
• Збереження історичної спадщини •
Мова йде про старі поховання. Більше того, не лише про надгробні пам’ятники та склепи, а й про старі ковані та бетонні огорожі царського й польського періодів. Усі вони є витворами мистецтва своєї епохи. У багатьох елементах закладено цікавий символізм.
• Висновок із поглядом у майбутнє •
За належного догляду та правильної постановки питання ці два цвинтарі в перспективі можуть і мають перетворитися на повноцінні історико-меморіальні парки Ковеля. До речі, те саме стосується і мацев зі знищеного нового єврейського кладовища у Ковелі — це все про наших ковельчан.
Потенціал і підґрунтя для створення унікальних об’єктів на всю Україну є. Питання лише в тому, чи буде цей очевидний інструмент використаний і реалізований належним чином.
Протягом тривалого часу я докладав і докладаю чимало зусиль, щоб ознайомлюватися та вивчати природу і сутність тих чи інших явищ. Як результат — відповіді на велику кількість поставлених мною запитань я знайшов. Для мене сьогодні запитань достатньо. Діяти, творити, створювати — ось що потрібно.
Не люблю жити по датах. Оскільки, вважаю, що жити потрібно завжди. Тому допису про висновки року не буде.
Ось донат на добру справу в ПДМШ — буде.
І вас закликаю: для донату натискай на посилання.
З прийдешніми!
Не люблю жити по датах. Оскільки, вважаю, що жити потрібно завжди. Тому допису про висновки року не буде.
Ось донат на добру справу в ПДМШ — буде.
І вас закликаю: для донату натискай на посилання.
З прийдешніми!
Завжди знав, що Винниченко це рідкісна гнида. Жовто-блакитний більшовик. Проте, до сьогодні я не знав, що він мало того, що гнида, так ще й корупціонер.
А найцікавіше в цій ситуації те, що майже в кожному українському місті є вулиця імені цієї більшовицької сволоти.
А найцікавіше в цій ситуації те, що майже в кожному українському місті є вулиця імені цієї більшовицької сволоти.
Вишиванка та корупція — давня українська традиція?
Винниченко, як історичний персонаж, завжди викликав у мене велику зневагу. Ідеологічно розцінюю його як: «такий же більшовик, тільки жовто-блакитний».
Проте я ніколи не цікавився тіньовими сторонами його політичної діяльності.
Як раптом натрапив на статтю 2019 року про корупцію в УНР. У цій статті йдеться про відкат для Винниченка в розмірі 20 мільйонів гривень.
Після чого, іронічно, я сказав: «О! Так це ж був «великий патріот» українського народу».
Єдине, чого не вистачало до повноти образу сучасного корупціонера — фотографії у вишиванці. Серед корупціонерів нині ж модно фотографуватися у вишиванці.
Хочеться пожартувати в тоні політичного гасла: «Корупція повинна мати патріотичне обличчя!»
Тож я пішов шукати на просторах інтернету, чи немає десь раптом фотографії Винниченка у вишиванці. В результаті натрапив на дві світлини, які закріплені у фотографії вище — сміявся я довго.
Винниченко, як справжній український патріот-корупціонер, також фотографувався у вишиванці.
Здавалося б - чому ж так?
Потім пригадав, що насправді у всьому винен Булгаков, і все стало на свої місця.
Усім добра.
Винниченко, як історичний персонаж, завжди викликав у мене велику зневагу. Ідеологічно розцінюю його як: «такий же більшовик, тільки жовто-блакитний».
Проте я ніколи не цікавився тіньовими сторонами його політичної діяльності.
Як раптом натрапив на статтю 2019 року про корупцію в УНР. У цій статті йдеться про відкат для Винниченка в розмірі 20 мільйонів гривень.
Після чого, іронічно, я сказав: «О! Так це ж був «великий патріот» українського народу».
Єдине, чого не вистачало до повноти образу сучасного корупціонера — фотографії у вишиванці. Серед корупціонерів нині ж модно фотографуватися у вишиванці.
Хочеться пожартувати в тоні політичного гасла: «Корупція повинна мати патріотичне обличчя!»
Тож я пішов шукати на просторах інтернету, чи немає десь раптом фотографії Винниченка у вишиванці. В результаті натрапив на дві світлини, які закріплені у фотографії вище — сміявся я довго.
Винниченко, як справжній український патріот-корупціонер, також фотографувався у вишиванці.
Здавалося б - чому ж так?
Потім пригадав, що насправді у всьому винен Булгаков, і все стало на свої місця.
Усім добра.
Andrew Myroniuk
Один з елементів, який мене дуже і дуже сильно лякає в перспективі найближчого майбутнього - в цілому, вже має місце — це цифровий фашизм. Як це характеризують американські колеги: «freedom of speech is not freedom of reach». Тобто, публікувати ти можеш…
Ось що Трамп чудотворящий робить
Вже й до розсекречених документів добрався.
Якщо спробувати об’єктивно оцінити той обсяг даних про старий Ковель, якими я вже володію, то матеріалу настільки багато, що можна написати не одну книгу за профільними темами.
Проте, до такого явища як написання книги ставлюся дуже відповідально. Я чудово розумію, що ціна зроблених мною висновків та оцінок буде надто високою. Адже вони «впишуться» в історію міста на дуже тривалий час. А якщо припуститися помилки, вона житиме так само довго.
Досліджувати й писати про історію практично будь-якого міста набагато простіше, ніж про Ковель. Щоб вивчити історію іншого міста, здебільшого достатньо опрацювати увесь архів: усе під рукою, треба лише механічно все дослідити.
У випадку Ковеля міський архів був знищений у 1944 році. Звісно, я хочу сподіватися, що з часом виявиться, що його якимось дивом евакуювали, але поки це схоже лише на фантастику. Звідси ж, доводиться шукати інформацію буквально де тільки можливо.
Тому збирати інформацію про старий Ковель — це те саме, що намагатися скласти частини розбитого дзеркала, половину якого фізично знищили, а дрібні шматочки другої половини розкидали по всьому світу.
Наразі ситуація така: практично куди б я не «вліз» — скрізь виступаю першовідкривачем. Це дещо обтяжливі обставини.
Проте я налаштований оптимістично. Системна робота, час, ресурси та мішок удачі — і все буде ;)
Якщо спробувати об’єктивно оцінити той обсяг даних про старий Ковель, якими я вже володію, то матеріалу настільки багато, що можна написати не одну книгу за профільними темами.
Проте, до такого явища як написання книги ставлюся дуже відповідально. Я чудово розумію, що ціна зроблених мною висновків та оцінок буде надто високою. Адже вони «впишуться» в історію міста на дуже тривалий час. А якщо припуститися помилки, вона житиме так само довго.
Досліджувати й писати про історію практично будь-якого міста набагато простіше, ніж про Ковель. Щоб вивчити історію іншого міста, здебільшого достатньо опрацювати увесь архів: усе під рукою, треба лише механічно все дослідити.
У випадку Ковеля міський архів був знищений у 1944 році. Звісно, я хочу сподіватися, що з часом виявиться, що його якимось дивом евакуювали, але поки це схоже лише на фантастику. Звідси ж, доводиться шукати інформацію буквально де тільки можливо.
Тому збирати інформацію про старий Ковель — це те саме, що намагатися скласти частини розбитого дзеркала, половину якого фізично знищили, а дрібні шматочки другої половини розкидали по всьому світу.
Наразі ситуація така: практично куди б я не «вліз» — скрізь виступаю першовідкривачем. Це дещо обтяжливі обставини.
Проте я налаштований оптимістично. Системна робота, час, ресурси та мішок удачі — і все буде ;)
Продовжуй відкривати для себе Ковель та його історію!
Вже в цю неділю, 12 січня о 15:30 пропонуємо вам обʼєднати приємне з корисним і відвідати захід, який ми підготували для вас:
15:30 — зустрічаємось на другому поверсі колишньої жіночої гімназії (Театральна 11)
16:00 — початок лекції від А. Миронюка про історію споруди, в якій ми з вами побачимось
17:00 — кава-брейк
17:30 – 19:30 — спільний перегляд фільму «Щедрик»
Після фільму запрошуємо всіх залишитися на обговорення лекції та фільму в гарній компанії та атмосфері
Вхід: донат від 200 грн
Усі зібрані кошти буде передано БФ «Твоя премʼєра» на збір на авто для одного з підрозділів 14 ОМБР де служить Олександр Поремчук
У випадку, якщо у вас немає можливості потрапити на захід, проте ви маєте бажання долучитися до збору, ось посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/4vjMbgfeeD
Сердечно дякую за увагу і до зустрічі
Вже в цю неділю, 12 січня о 15:30 пропонуємо вам обʼєднати приємне з корисним і відвідати захід, який ми підготували для вас:
15:30 — зустрічаємось на другому поверсі колишньої жіночої гімназії (Театральна 11)
16:00 — початок лекції від А. Миронюка про історію споруди, в якій ми з вами побачимось
17:00 — кава-брейк
17:30 – 19:30 — спільний перегляд фільму «Щедрик»
Після фільму запрошуємо всіх залишитися на обговорення лекції та фільму в гарній компанії та атмосфері
Вхід: донат від 200 грн
Усі зібрані кошти буде передано БФ «Твоя премʼєра» на збір на авто для одного з підрозділів 14 ОМБР де служить Олександр Поремчук
У випадку, якщо у вас немає можливості потрапити на захід, проте ви маєте бажання долучитися до збору, ось посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/4vjMbgfeeD
Сердечно дякую за увагу і до зустрічі
Andrew Myroniuk
Продовжуй відкривати для себе Ковель та його історію! Вже в цю неділю, 12 січня о 15:30 пропонуємо вам обʼєднати приємне з корисним і відвідати захід, який ми підготували для вас: 15:30 — зустрічаємось на другому поверсі колишньої жіночої гімназії (Театральна…
Це було гарно. Ще раз усім дякую!