『Ти був найближче』
#Кеваарони
__
Сьогодні Кевін повернувся з довгого польоту, тиждень тому національна збірна полетіла на матч у Європу, а вернулась команда тільки зараз. Дей, нещодавно звикнувший до тамтешнього часового поясу і тепер був змушений знову підлаштовувати свій біологічний годинник, після літаку хотів просто прийняти душ і завалитись спати, що він впринципі і зробив, але поспати йому, звісно, не дали. Через кілька годин після того як очі Кевіна заплющились, а свідомість поринула у світ фантазій його розбудив стукіт.
Незадоволений він пішов до дверей, по дорозі подивився на настінний годинник, що показував майже другу ночі, від чого роздратованість тільки зросла. Повернувши ключ, який він по звичці завжди залишав у замку, і відчинивши двері перше, що помітив Дей — злива, друге — мокрий і нещасний як безхатнє кошеня Міньярд, спросоння зрозуміти який саме було важко, але склавши усі факти до купи висновок прийшов сам собою
—Аарон? — тільки після цієї фрази блондин підняв червоні очі. Перед Кевіном предстала жалюгідна картина: мокрий до нитки, з червоними, ймовірно від алкоголю, щоками, без куртки, хоча на вулиці далеко не серпень, і босий Аарон — Де твоє взуття? — він не відповів, натомість підняв ліву руку у якій тримав пару кросівок. Погляд брюнета став ще більш здивованим, тому Міньярд все ж таки подав голос
—Натерли
—Куртка? — блондин озирнувся по сторонах, наче шукав свій верхній одяг
—Загубив — Дей тяжко зітхнув і потер очі, він збирався ще щось сказати, але його випередили — Я був на її могилі
Все занурилось у абсолютну тишу, здавалося навіть краплі дощу падали безшумно. Кевін ніколи не був експертом у психологічній підтримці, а посеред ночі тим паче. Йому було складно зрозуміти, що відчуває Міньярд: свою матір він майже не знав, вона померла, коли він був надто маленьким, і на її могилі Дей ніколи не був: ніхто не вважав за потрібне розказувати де похована Кейлі. Він зробив маленький крок уперед, ступивши на коврик біля дверей ззовні, брюнет просто хотів взяти Аарона за руку, щоб завести додому, тому що слів, щоб запросити його усередину не знайшлося, але ще до того як він встиг простягнути свою долонь в нього влетіли на повній, наскільки дозволяла відстань між ними, швидкості ледь не збивши з ніг. Руки Міньярда огорнули талію Дея і змикались десь у нього за спиною, обличчям він уткнувся у Кевінові груди, а своїми ногами він став на чужі.
Нападаючий відчував як його одяг мокне, а білі тапочки замащуються болотом, на хвилину йому захотілось скривитись, відштовхнути, але він швидко зрозумів, що чистота не те, що має його зараз хвилювати.
Дякуючи високому зросту і довгим рукам Кевін зміг дотягнутись до пальта, що висіло на вішалці прямо біля дверей, це звісно був не найтепліший елемент його гардеробу, але найкращий з того, що він міг дістати на данний момент. Дей вкрив плечі Аарона і обійняв однією рукою, притримуючи пальто, щоб не спадало, а другою гладив блондинисте волосся. Мабуть зараз не найкращий час для розмов, але одне питання не давало йому спокою, тож Кевін прислухався: намагався почути чи схлипує Міньярд і чи зможе відповісти, але за гучною зливою не було нічого чутно, тому брюнет вирішив просто довіритись долі.
—Чому ти прийшов до мене?
—Ти був найближче — почулось через кілька хвилин мовчання. Дей знав, що це брехня. Він знав, що Аарон ходив на могилу до матері, яка похована у Колумбії; він знав, що найближче був дім кузенів; він знав, що зараз він не пустує — там Нікі, два дні тому він писав у групі, що приїхав із Еріком і запрошував всіх. Якби ж блондин був у трохи адекватнішому стані він би пред'явив йому це все і він пред'явить, зранку, коли вони обоє проспляться.
Кевін збився з рахунку скільки вони тут стоять, але зважаючи на те, що його стопи вже німіють від зваленого на них тягара, а очі злипаються і вже навіть холод жовтневої ночі не допомагає — не менше 15 хвилин
#Кеваарони
__
Сьогодні Кевін повернувся з довгого польоту, тиждень тому національна збірна полетіла на матч у Європу, а вернулась команда тільки зараз. Дей, нещодавно звикнувший до тамтешнього часового поясу і тепер був змушений знову підлаштовувати свій біологічний годинник, після літаку хотів просто прийняти душ і завалитись спати, що він впринципі і зробив, але поспати йому, звісно, не дали. Через кілька годин після того як очі Кевіна заплющились, а свідомість поринула у світ фантазій його розбудив стукіт.
Незадоволений він пішов до дверей, по дорозі подивився на настінний годинник, що показував майже другу ночі, від чого роздратованість тільки зросла. Повернувши ключ, який він по звичці завжди залишав у замку, і відчинивши двері перше, що помітив Дей — злива, друге — мокрий і нещасний як безхатнє кошеня Міньярд, спросоння зрозуміти який саме було важко, але склавши усі факти до купи висновок прийшов сам собою
—Аарон? — тільки після цієї фрази блондин підняв червоні очі. Перед Кевіном предстала жалюгідна картина: мокрий до нитки, з червоними, ймовірно від алкоголю, щоками, без куртки, хоча на вулиці далеко не серпень, і босий Аарон — Де твоє взуття? — він не відповів, натомість підняв ліву руку у якій тримав пару кросівок. Погляд брюнета став ще більш здивованим, тому Міньярд все ж таки подав голос
—Натерли
—Куртка? — блондин озирнувся по сторонах, наче шукав свій верхній одяг
—Загубив — Дей тяжко зітхнув і потер очі, він збирався ще щось сказати, але його випередили — Я був на її могилі
Все занурилось у абсолютну тишу, здавалося навіть краплі дощу падали безшумно. Кевін ніколи не був експертом у психологічній підтримці, а посеред ночі тим паче. Йому було складно зрозуміти, що відчуває Міньярд: свою матір він майже не знав, вона померла, коли він був надто маленьким, і на її могилі Дей ніколи не був: ніхто не вважав за потрібне розказувати де похована Кейлі. Він зробив маленький крок уперед, ступивши на коврик біля дверей ззовні, брюнет просто хотів взяти Аарона за руку, щоб завести додому, тому що слів, щоб запросити його усередину не знайшлося, але ще до того як він встиг простягнути свою долонь в нього влетіли на повній, наскільки дозволяла відстань між ними, швидкості ледь не збивши з ніг. Руки Міньярда огорнули талію Дея і змикались десь у нього за спиною, обличчям він уткнувся у Кевінові груди, а своїми ногами він став на чужі.
Нападаючий відчував як його одяг мокне, а білі тапочки замащуються болотом, на хвилину йому захотілось скривитись, відштовхнути, але він швидко зрозумів, що чистота не те, що має його зараз хвилювати.
Дякуючи високому зросту і довгим рукам Кевін зміг дотягнутись до пальта, що висіло на вішалці прямо біля дверей, це звісно був не найтепліший елемент його гардеробу, але найкращий з того, що він міг дістати на данний момент. Дей вкрив плечі Аарона і обійняв однією рукою, притримуючи пальто, щоб не спадало, а другою гладив блондинисте волосся. Мабуть зараз не найкращий час для розмов, але одне питання не давало йому спокою, тож Кевін прислухався: намагався почути чи схлипує Міньярд і чи зможе відповісти, але за гучною зливою не було нічого чутно, тому брюнет вирішив просто довіритись долі.
—Чому ти прийшов до мене?
—Ти був найближче — почулось через кілька хвилин мовчання. Дей знав, що це брехня. Він знав, що Аарон ходив на могилу до матері, яка похована у Колумбії; він знав, що найближче був дім кузенів; він знав, що зараз він не пустує — там Нікі, два дні тому він писав у групі, що приїхав із Еріком і запрошував всіх. Якби ж блондин був у трохи адекватнішому стані він би пред'явив йому це все і він пред'явить, зранку, коли вони обоє проспляться.
Кевін збився з рахунку скільки вони тут стоять, але зважаючи на те, що його стопи вже німіють від зваленого на них тягара, а очі злипаються і вже навіть холод жовтневої ночі не допомагає — не менше 15 хвилин
❤5🕊1
—Гей, ти не хочеш зайти додому?
—М-м — ледь чутно відмовився Аарон
—Та ти знущаєшся, себе не шкода, то хоть мене пожалій — відповіді не було — Алоооо, ти шо заснув? Серйозно? — Кевін зітхнув ще тяжче, помітив кинуті на веранду кросівки, зробив помітку у голові вернутись за ними і підняв Міньярда, щоб віднести у дім, положити на м'який диван і накрити найтеплішим пледом, що є у хаті.
—М-м — ледь чутно відмовився Аарон
—Та ти знущаєшся, себе не шкода, то хоть мене пожалій — відповіді не було — Алоооо, ти шо заснув? Серйозно? — Кевін зітхнув ще тяжче, помітив кинуті на веранду кросівки, зробив помітку у голові вернутись за ними і підняв Міньярда, щоб віднести у дім, положити на м'який диван і накрити найтеплішим пледом, що є у хаті.
❤5🕊1
✨ Хедканончікі ✨
Нікі збирає фігурки від Кіндера. Навіть якщо він не знає фандом по якому вони зроблені він починає скуповувати Кіндери і вже у процесі збору колекції починає шарити.
P.s Коли Нікі почав збирати колекцію Гаррі Поттера, Аарон вкрав у нього фігурку Джині, тому що вона здалася йому схожою на Кейтлін. Така ж доля спіткала Макс з дивних див і Алекс з колекції Майкрафту.
Нікі збирає фігурки від Кіндера. Навіть якщо він не знає фандом по якому вони зроблені він починає скуповувати Кіндери і вже у процесі збору колекції починає шарити.
P.s Коли Нікі почав збирати колекцію Гаррі Поттера, Аарон вкрав у нього фігурку Джині, тому що вона здалася йому схожою на Кейтлін. Така ж доля спіткала Макс з дивних див і Алекс з колекції Майкрафту.
🕊1
Я про вас не забула, у мене просто дуже багато справ (я перечитую свою любиму гейську манхву і залипаю на едіти до днюхи Івана з alien stage), але я обіцяю зробити все можливе, щоб найближчим часом знайти у своєму неймовірно напруженому графіку хвилинку для написання чогось, а поки що довольствуємось хедканончіком
Так, більше ніж два тижні нічого не писала. Так, абнаглєла. Так, це повториться
❤4
Чому у мене більшість робот (включно із цією) нагадують першу главу фанфіка, де треба ще мінімум 10 000 слів, а краще всі 20 000, щоб вони зійшлись, як з цим боротись?
❤4