Завершуючи тему Андріюка і бойкоту пресухи Павелка. Кілька цікавих фактів, які не вкладаються в голові:
✅ Павелко заявив, що рішення не давати акредитацію Андріюку приймав не він, а його прес-служба. Ну, тобто нас всіх тримають за ідіотів.
✅ Прес-аташе УАФ Олександр Гливинський підтвердив, що це його рішення. Гливинський – голова Асоціації спортивних журналістів України. Ще раз – голова Асоціації спортивних журналістів України виступає ініціатором позбавлення акредитації українського спортивного журналіста. Завіса.
✅ Мотивація Гливинського – «Андріюк працював в медіа, але це було колись» і «він порушує журналістські принципи».
✅ Серед тих, хто акредитацію отримав, був, до прикладу, Ігор Бурбас, який теж «працював в медіа, але це було колись».
✅ При цьому Гливинський вважає журналістом себе, хоча вже 13 років працює в прес-службі УАФ.
✅ Під час пресухи Павелко підтвердив одразу кілька інсайдів Андріюка – про російський паспорт Плієва, заставу від УАФ Маркетинг, проблеми наших арбітрів з англійською, через які вони не отримали статус ФІФА. Можливо цих підтверджень було навіть більше, ці просто згадались одразу.
✅ Від «плюсів», які вже півроку мочать Павелка очевидно на замовлення власників каналу, на зустрічі були присутні одразу двоє журналістів. Судячи з усього, за логікою Гливинського, ніяких журналістських принципів вони не порушують. Ну або комусь просто страшно відмовити їм в акредитації, щоб не отримати ще більше гівна на свою голову.
Ми – не адвокати Андріюка. І навіть не друзі. Він – специфічна людина. І він інколи помиляється, як і всі журналісти. Але це не змінює головного: відмовляти йому в акредитації – це цензура. Брати участь в таких заходах – означає легітимізувати цензуру. Ми цього робити не можемо. І після пресухи ще раз переконалися у правильності свого рішення.
Але розбирати сказане там Павелком все рівно доведеться. Чекайте в найближчому випуску...
🟩КДК: Ютуб, Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, ТікТок, Патреон, магазин мерчу
✅ Павелко заявив, що рішення не давати акредитацію Андріюку приймав не він, а його прес-служба. Ну, тобто нас всіх тримають за ідіотів.
✅ Прес-аташе УАФ Олександр Гливинський підтвердив, що це його рішення. Гливинський – голова Асоціації спортивних журналістів України. Ще раз – голова Асоціації спортивних журналістів України виступає ініціатором позбавлення акредитації українського спортивного журналіста. Завіса.
✅ Мотивація Гливинського – «Андріюк працював в медіа, але це було колись» і «він порушує журналістські принципи».
✅ Серед тих, хто акредитацію отримав, був, до прикладу, Ігор Бурбас, який теж «працював в медіа, але це було колись».
✅ При цьому Гливинський вважає журналістом себе, хоча вже 13 років працює в прес-службі УАФ.
✅ Під час пресухи Павелко підтвердив одразу кілька інсайдів Андріюка – про російський паспорт Плієва, заставу від УАФ Маркетинг, проблеми наших арбітрів з англійською, через які вони не отримали статус ФІФА. Можливо цих підтверджень було навіть більше, ці просто згадались одразу.
✅ Від «плюсів», які вже півроку мочать Павелка очевидно на замовлення власників каналу, на зустрічі були присутні одразу двоє журналістів. Судячи з усього, за логікою Гливинського, ніяких журналістських принципів вони не порушують. Ну або комусь просто страшно відмовити їм в акредитації, щоб не отримати ще більше гівна на свою голову.
Ми – не адвокати Андріюка. І навіть не друзі. Він – специфічна людина. І він інколи помиляється, як і всі журналісти. Але це не змінює головного: відмовляти йому в акредитації – це цензура. Брати участь в таких заходах – означає легітимізувати цензуру. Ми цього робити не можемо. І після пресухи ще раз переконалися у правильності свого рішення.
Але розбирати сказане там Павелком все рівно доведеться. Чекайте в найближчому випуску...
🟩КДК: Ютуб, Телеграм, Фейсбук, Інстаграм, ТікТок, Патреон, магазин мерчу