💔🖤Сьогодні, 27 січня, усю Глобинську громаду знову накрило важкою пеленою спогадів та жалю…
🕯Минає рік з того трагічного дня, коли знайшов вічний спочинок відважний Воїн Володимир Гребінь, та біль не вщухає.
Його мужність і відвага ніколи не згаснуть у нашій пам’яті…
Народився Володимир 23 вересня 1978 року в селі Пироги, де промайнуло його дитинство, шкільні роки. Після закінчення 9 класів відразу пішов працювати слюсарем водогону, був слюсарем на молочно-товарній фермі та Глобинському м’ясокомбінаті. Працював трактористом у фірмі "Хлібодар". 9 років пропрацював на заводі "КрАЗ" у місті Кременчук, де й познайомився з майбутньою дружиною. У 2006 році одружився, а в 2007 році в родині народилися дві донечки. Пізніше працював на Гірничо-збагачувальному комбінаті в Горішніх Плавнях. Був стропальником на «Крюківському вагонобудівному заводі».
У 2017 році родина переїхала до села Бабичівка, де Володимир працював будівельником.
Він добровольцем став на захист Батьківщини. 17 березня був призваний на військову службу під час мобілізації другим відділом Кременчуцького районного центру комплектування та соціальної підтримки. Службу проходив у військовій частині А7044 на посаді старшого сапера 2-го інженерно-саперного відділення, інженерно-саперного взводу інженерної роти. Довгих 10 місяців Володимир боронив свою рідну землю від російських окупантів. Але війна безжальна…
Вже рік, як немає з нами Володимира, як боліли душа і серце, так і болять. Бо кожен Воїн-Захисник – це син Матері-України, яка плаче, страждає і пам’ятає за кожну свою дитину. Немає сумніву, що ми Переможемо, бо нас захищають, за нас боряться славні, відважні, сміливі Сини та Доньки України!🇺🇦
🇺🇦Честь, слава та вічна пам’ять нашим Героям, які віддали своє життя за наше мирне майбутнє.
🙏Тримай над нами небо і спочивай з Богом, Володимире!