Новобузька громада попрощалася із загиблими воїнами.
11 та 12 липня жителі Новобузької територіальної громади попрощалися з двома захисниками України, які загинули в російсько-українській війні – Олександром Коваленком та Валерієм Стецюком. Рідні, друзі, колеги, військові побратими зустріли загиблих військовослужбовців «живим коридором», стоячи на колінах. Похоронили захисників на місцевому кладовищі з військовими почестями.
Олександр Коваленко народився у 1973 році у м. Новий Буг, тут і промайнуло все його життя... Олександр був щирою, світлою, доброю людиною. Він умів помічати те, на що багато інших не звернули б увагу, не проходив ніколи повз людської біди…
У мирному житті працював деякий час у Новобузькій районній державній адміністрації, пізніше відкрив свою власну справу – землевпорядну організацію. Разом із дружиною займався аптечним бізнесом.
Олександр Коваленко ставив перед собою цілі, будував плани, але…прийшла війна…
З перших днів повномасштабної війни, 50-річний чоловік не залишився осторонь воєнних дій, добровільно пішов служити до батальйону територіальної оборони – захищав своє рідне місто. А потім продовжував виконувати свій громадянський обов’язок – боронив Україну від окупантів на передових позиціях.
Мужній воїн Олександр воював за мирне життя на своїй землі, за вільне блакитне небо, за щасливе майбутнє, за сміх та життя всіх дітей і людей України. Заради цього він пожертвували найціннішим – своїм життям.
У спогадах тих, хто особисто його знав він залишиться назавжди справжнім Героєм, сильним та відважним, щирим та веселим, люблячим сім'янином, надійним другом та побратимом.
У загиблого залишилися – дружина та троє дітей.
Валерій Стецюк майже все своє життя прожив у Новому Бузі. Народився 15 серпня 1972 року. Закінчив Новобузький коледж Миколаївського національного аграрного університету.
Був трудолюбивим, щирим, товариським, добрим. Працював на різних роботах.
Найбільшою його гордістю і любов’ю були його дві донечки, яким він присвятив своє життя.
23 березня 2023 року призваний на військову службу. Був кулеметником відділення морської піхоти роти морської піхоти 1 батальйону морської піхоти військової частини А2802. Воїн незламно стояв на захисті України, виконуючи свій військовий обов’язок гідно та з великою мужністю.
Матрос Стецюк героїчно загинув, будучи вірним військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, 2 липня 2023 року в районі населеного пункту Приютне Запорізької області.
Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблих солдатів. Доземний уклін за їх жертовний подвиг! Нехай добрий спомин про захисників буде сильнішим за смерть!
Ще на двох Янголів світла стало більше у небесному легіоні.
Безмежна вдячність нашим Героям! Вічна пам’ять!
11 та 12 липня жителі Новобузької територіальної громади попрощалися з двома захисниками України, які загинули в російсько-українській війні – Олександром Коваленком та Валерієм Стецюком. Рідні, друзі, колеги, військові побратими зустріли загиблих військовослужбовців «живим коридором», стоячи на колінах. Похоронили захисників на місцевому кладовищі з військовими почестями.
Олександр Коваленко народився у 1973 році у м. Новий Буг, тут і промайнуло все його життя... Олександр був щирою, світлою, доброю людиною. Він умів помічати те, на що багато інших не звернули б увагу, не проходив ніколи повз людської біди…
У мирному житті працював деякий час у Новобузькій районній державній адміністрації, пізніше відкрив свою власну справу – землевпорядну організацію. Разом із дружиною займався аптечним бізнесом.
Олександр Коваленко ставив перед собою цілі, будував плани, але…прийшла війна…
З перших днів повномасштабної війни, 50-річний чоловік не залишився осторонь воєнних дій, добровільно пішов служити до батальйону територіальної оборони – захищав своє рідне місто. А потім продовжував виконувати свій громадянський обов’язок – боронив Україну від окупантів на передових позиціях.
Мужній воїн Олександр воював за мирне життя на своїй землі, за вільне блакитне небо, за щасливе майбутнє, за сміх та життя всіх дітей і людей України. Заради цього він пожертвували найціннішим – своїм життям.
У спогадах тих, хто особисто його знав він залишиться назавжди справжнім Героєм, сильним та відважним, щирим та веселим, люблячим сім'янином, надійним другом та побратимом.
У загиблого залишилися – дружина та троє дітей.
Валерій Стецюк майже все своє життя прожив у Новому Бузі. Народився 15 серпня 1972 року. Закінчив Новобузький коледж Миколаївського національного аграрного університету.
Був трудолюбивим, щирим, товариським, добрим. Працював на різних роботах.
Найбільшою його гордістю і любов’ю були його дві донечки, яким він присвятив своє життя.
23 березня 2023 року призваний на військову службу. Був кулеметником відділення морської піхоти роти морської піхоти 1 батальйону морської піхоти військової частини А2802. Воїн незламно стояв на захисті України, виконуючи свій військовий обов’язок гідно та з великою мужністю.
Матрос Стецюк героїчно загинув, будучи вірним військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, 2 липня 2023 року в районі населеного пункту Приютне Запорізької області.
Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблих солдатів. Доземний уклін за їх жертовний подвиг! Нехай добрий спомин про захисників буде сильнішим за смерть!
Ще на двох Янголів світла стало більше у небесному легіоні.
Безмежна вдячність нашим Героям! Вічна пам’ять!