📁 Колишній нардеп Сергій Пашинський і його посіпака — менеджер оборонного бізнесу Владислав Бельбас.

Після 2022 компанії, які пов’язують з цими особами, перетворилися на одних із найбільших приватних постачальників зброї та боєприпасів державі.

⚙️ Виникає головне питання: як так сталося, що люди з довгим шлейфом старих корупційних історій знову опинилися в найжирнішому секторі української економіки – оборонці?

Ім’я Пашинського почало регулярно спливати в великих скандалах ще задовго до повномасштабної війни. За часів Порошенка він вважався одним із ключових кураторів оборонного сектору і людиною з величезним впливом на державні закупівлі. Особливо голосно прізвище Пашинського зазвучало після розслідувань навколо підприємств оборонного комплексу та схем постачання озброєнь через посередників. У медіа та політичних кулуарах його неодноразово називали людиною, яка вміє перетворювати війну на надприбутковий бізнес. Тоді ж почала активно фігурувати компанія «Українська бронетехніка», якою публічно керував Владислав Бельбас. Формально Пашинський тривалий час заперечував прямий зв’язок із бізнесом, однак журналістські розслідування і згодом матеріали НАБУ стверджували протилежне.

Ще в період 2014–2019 Пашинського пов’язували зі впливом на оборонні тендери, з постачанням зброї через ланцюжки посередників, з політичним лобіюванням в інтересах окремих виробників, з неформальним контролем частини оборонного ринку.

Окремий пласт скандалів – історія навколо держконцерну Укроборонпром, який у ті роки сприймався як чорна діра для бюджету. Саме тоді закріпився образ Пашинського як «тіньового наглядача» за оборонкою.

Були й зовсім дикі для того часу історії. Це зараз публіка звикла до збройних розборок, а тоді репутацію Пашинського буквально добив скандал зі стріляниною у В’ячеслава Хімікуса у 2016. Однак справу затягли і Пашинський у підсумку уникнув серйозного покарання і зберіг вплив. Для українського суспільства це стало одним із символів епохи: «свої» можуть пережити будь-який скандал.

Велика війна стала діамантовим дощем для оборонного бізнесу. Вона різко змінила правила гри. Держава опинилася в ситуації, коли зброя потрібна була «на вчора». У цьому був іще один приємний бонус: на відміну від «Великого будівництва», війна створила ідеальні умови для закритих контрактів, непрозорих закупівель, термінових поставок і ручного розподілу мільярдів. А хто ставив незручні запитання – миттєво перетворювався на «агента ФСБ».

Саме в цей момент структури, пов’язані з Пашинським і Бельбасом, почали зростати вибуховими темпами. Так, Forbes писав, що виручка «Української бронетехніки» зросла більш ніж у 100 (!) разів. Воістину – діамантовий дощ. Про це заявили не дозвільні розслідувачі з якогось «Бігуса» чи «УП», а особисто СЕО «Української бронетехніки» Владислав Бельбас.

Фірма постачала міномети, виробляла бронемашини, брала участь у постачанні боєприпасів і взагалі різко збільшила оберти після початку вторгнення. Сам Бельбас в інтерв’ю розповідав про «серійні обсяги поставок» і масштабування виробництва після успішної релокації.

На папері і в «Єдиному марафоні» це виглядало як історія успіху українського ВПК. І підтверджувалося відповідними картинками. Але в людей, які пам’ятають історію хоча б за три роки назад, виникло інше питання: чому саме ці люди знову опинилися біля грошового крана?

Продовження далі

💬 @ABleaks_bot
💕 Долучитись