🇺🇦 Сьогодні вся країна чує тонкий передзвін – у пам‘ять про дітей, що їх убила Росія. Передзвін пронизливий і болючий – як звук дитячого сміху, якого вже ніколи не почують батьки.

Минулого року цей передзвін вперше пролунав над Софією Київською – ми вшановували найменших жертв російської агресії, зав‘язуючи дзвіночки на дереві у дворі святині. Минув рік, а передзвін лунає все щемкіше – бо щодня у нього вплітаються нові загиблі дзвіночки-голоси.

Сьогодні до акції вшанування долучилося багато українських міст. Не має значення, чи загинули саме тут діти, – це все наші діти. Вінницька дівчинка однаково болить Львову й Одесі. Київський дідусь, що безмовно сидить над тілом внучки, – сльози всієї країни.

Тож у кожному місті сьогодні передзвін нагадує: ніхто з нас, ніколи не пробачить ворогу втрати цих дітей. І водночас ми зробимо все, аби вберегти маленькі життя, які він намагається відібрати.