​Графік дня. Кількість документів, які міністерства та інші центральні органи надіслали одне одному в паперовій формі.

Нагадаю, ми з 1 жовтня заборонили надсилати документи не в електронній формі (за винятком випадків, коли папір передбачено законом).

Як бачите, коли ти щось забороняєш, це не означає, що воно зникає автоматично. З другого жовтня ми почали адресно спілкуватися з усіма, хто продовжував слати папір. Раз на засіданні Кабміну я навіть показував антирейтинг.

Втім, перевести в електронну форму документообмін — це набагато легше, ніж документообіг всередині органів. Тут теж кипить робота. Буду тримати в курсі.

Я знайшов у Кабміні дивне явище. Смішне і сумне одночасно. Чи то Кафка, чи то Жванецький 🙂

У 2014 році в Україні було прийнято закон про очищення влади. Згідно з ним кожен, хто влаштовувався на державну службу, має пройти перевірку. За правилами чиновники повинні були заповнювати паперові декларації, а кадрова служба відправляла запит на податкову з проханням їх перевірити.

І ось, у 2016 році ці паперові декларації змінили на декларації НАЗК в електронному вигляді. От тільки Кабмін не змінив регламент, за яким кадровики повинні відправляти запит на податкову.

І ось уже кілька років у всіх держорганах України відбувається дивний ритуал.

Кадрова служба готує по кожному кандидату значний пакет паперових документів і відправляє офіційний запит на податкову службу. У відповідь податкова служба кожен раз офіційно відповідає, що взагалі-то паперові декларації на них ніхто не подає.

І так кожен раз 🙂

Ось такий безглуздий документообіг у природі. Звісно, зараз постараємося швидко це змінити.

Сьогодні на засіданні Кабміну проголосували за законопроект, який має зробити трудові книжки необов'язковими. Тепер очікуємо, коли за законопроект проголосує Рада.

Також прийняли постанову, якою передбачено, що громадяни зможуть попросити роботодавця передати в електронній формі інформацію про стаж до 2000 року (зараз у Пенсійного фонду є інформація тільки з 2000 року). Це дозволить у майбутньому зробити призначення пенсій та інших соціальних виплат повністю дистанційно, без необхідності відвідувати Пенсійний фонд.

Також прийняли ще одну круту штуку. Цією постановою ми дали можливість отримувати електронні сервіси пенсійного фонду (наприклад, усілякі довідки) не тільки за допомогою цифрового підпису, але й за допомогою BankID. Цифровий підпис все ще має низьке проникнення серед українців. а Інтернет-банками ПриватБанку, monobank та інших банків-учасників користуються багато хто.

Хочу поділитися, як ми заощадимо в наступному році 2-3 млрд грн на переписі населення.

Перепис населення України — один з моїх топ-20 проектів. Його проведення було заплановано на кінець наступного року, і в бюджеті на нього було передбачено 3.4 млрд грн. Майже 100.000 інтерв'юерів з планшетами мали обійти будинки і квартири українців.

Перепис — це важливий захід. Ось тільки мене не покидало відчуття, що в такому форматі це — недозволена розкіш для України.

Я провів під сотню зустрічей і дзвінків з різними потенційними користувачами. Я провів інтерв’ю з міністрами, директорами департаментів, представниками регіонів, соціологами (включаючи неперевершену Еллу Лібанову).

У результаті я умовно розбив усі запити потенційних замовників на два типи.

Тип 1. Десь 90% запитів — це інформація про те, в яких населених пунктах мешкає скільки людей, а також їхні стать та вік.
Тип 2. Спеціалізована інформація про склад сім'ї, житло, етно-національність тощо.

Важливо, що більшість запитів першого типу були терміновими. Зараз уряд робить генеральний план інфраструктури країни (дороги, опорні школи, лікарні) — і більшість міністерств сказали, що не можуть чекати кінця наступного року.

Тому ми вирішили провести т.зв. електронний перепис. Разом з фахівцями з математики і соціології ми проводимо його за таким алгоритмом.
1. Збираємо анонімну інформацію у мобільних операторів про кількість користувачів та їх розташуванні.
2. Збираємо дані з реєстрів про дітей (РАЦСи) і пенсіонерів (Пенсійний Фонд). Адже ці групи мають менше проникнення мобільних.
3. Проводимо “калібруючі” соціологічні опитування. Уточнюємо, скільки сім-карт припадає в середньому на одного українця в різних групах.
4. Вставляємо ці дані в математичну модель.

У підсумку ми отримуємо досить точну модель того, скільки людей мешкає в яких населених пунктах. Ці дані будуть, можливо, більш точними, ніж від традиційного перепису, оскільки далеко не всі українці відкривають двері тим, хто проводить опитування.

Звісно, цей метод не дає відповіді на більш спеціалізовані питання (другий тип). Однак я вважаю, що для них, коли вони виникнуть, можна придумати точкові та більш дешеві способи дослідження. Можна проводити соціологічні опитування, роботу з електронними реєстрами або знайти інші незвичайні джерела. Наприклад, для вивчення мовного питання можна подивитися статистику банкоматів ПриватБанку 😉

Тому в бюджет 2020 ми знизили бюджет на перепис з 3.4 млрд грн до 1.4 млрд. А якщо все піде, як заплановано, думаю, потім ми зможемо заощадити ще під 1 млрд. Заощаджені гроші пішли на медицину та інші важливі програми.

Ми плануємо оприлюднити результати нашого дослідження вже цього року.

Ми плануємо запустити сервіс, який дозволить позбавитись такого явища, коли чиновники вимагають від громадян квитанцію про оплату (часто ще й з мокрою печаткою).

Що б ви не оплачували (паспорт, аліменти, мита тощо), ви майже завжди не зможете зробити платіж просто з мобільного додатку або Інтернет-банку. Потрібно або платити в місцевих касах чи кіосках, або отримувати у банківському відділенні квитанцію, або, у кращому випадку, роздруковувати квитанцію на домашньому принтері.

Сервіс буде дуже простий. Колись давно ми запускали сервіс pb.ua/check, на якому можна перевірити квитанцію Привату за її номером. Новий сервіс буде працювати за схожим чином, але для всіх банків.

Ми створимо веб-сторінку (наприклад, check.gov.ua), до якої через просте і надійне API зможуть підключитись будь-які українські банки. Користувач заходить на сторінку, вводить номер квитанції — і бачить її на екрані. Якщо потрібно, можна скачати її з накладеним ЕЦП.

Таким чином, ви зможете зробити платіж з Приват24, monobank або іншого банку, отримати номер квитанції і відразу показати його чиновнику.

Звісно, мало буде створити цей сервіс. Після цього треба навчити чиновників їм користуватись. Ми приймемо постанову, якою зобов'яжемо все держоргани переглянути свої процедури та не вимагати паперові квитанції.

Також ми маємо прописати вимоги до генерації номерів цих квитанцій, щоб їх не можна було підбирати перебором... Але то техніка.

До речі, цей сервіс знадобиться і приватному бізнесу. Бо ж часто квитанції просять не тільки чиновники.

З огляду на те, що сам сервіс відносно простий, а регулювання відбувається на рівні Кабміну, а не Парламенту, я розраховую, що ми його запустимо протягом 1-3 місяців.

Зарисовка с совещания.

«А когда мы отменили тендер на закупку ненужных серверов на несколько миллионов, айтишники сразу уволились» 🤑

Ми зараз працюємо над зменшенням кількості звітів, які підприємства подають у Держстат. Знайшли тут смішне явище.

Є один звіт, які мають подавати ВУЗи. Це така довжелезна форма, яка може займати до 15 сторінок.

Отже, стежте уважно.

1. Співробітник ВУЗу заходить в програму, яка належить Міністерству освіти, і виводить звідти дані.
2. ВРУЧНУ передруковує ці дані в величезну форму Держстату.
3. Відправляє ці дані в Держстат (часто в папері звичайною поштою).
4. Співробітники Держстату отримують ці дані і ВРУЧНУ забивають їх в свою систему.
5. І тут найвеселіше. Держстат передає ці дані знову до Міністерства освіти :))

Таким чином, великий масив інформації вивантажується з системи Міністерства освіти, робить велике коло, кілька разів вноситься вручну і надсилається поштою, щоб знову прийти у Міністерство освіти!

Ось така бюрократія — безглузда і безпощадна 😱

Сьогодні разом з Ярослав Железняк реєструємо законопроєкт, який дещо спростить взаємодію з податковою.

Із найцікавішого — скасування книги обліку для ФОПів, які не є платниками ПДВ. Про цю книгу під постом, де я проводив опитування, згадували чи не найчастіше.

Два тижні тому ми з Ярославом провели круглий стіл на цю тему, а цього тижня було зібрано чи не рекордну кількість підписів за цей законопроєкт від депутатів з усіх фракцій. Бо діджиталізація — вона ж як Нокія, Connecting People :)

Ми готуємо невелику революцію в тому, як державні органи взаємодіють з громадянами.

Плануємо запустити можливість спілкуватися з держорганами через месенджери. Через ті самі месенджери, якими ви користуєтесь щодня в своєму смартфоні (також будуть веб-версії, якщо немає смартфона або просто зручніше з комп'ютера).

По-перше, це здешевить вартість одного контакту для бюджету.
По-друге, це дозволить обслуговувати громадян якісніше. Адже, на відміну від письмових звернень, можна уточнювати інформацію, щоб не футболити, а давати відповідь по суті.

І найцікавіше. Ми запускаємо пілот, який дозволить держслужбовцям відповідати на запити громадян в месенджерах з віддалених робочих місць.

Це дозволить організовувати робочі місця для держслужбовців не тільки в Києві, а й в регіонах. Причому ми хочемо зробити акцент на ті регіони, де найскладніше знайти роботу. Наприклад, це буде один з варіантів працевлаштування для тих держслужбовців, які потрапили під нашу масову оптимізацію.

Найпрекрасніше в чатах є те, що так можна контролювати якість ведення діалогу.

На відміну від телефонного дзвінка, паперової відповіді або очного візиту, ми можемо налаштовувати алерти і відстежувати випадки неякісних консультацій. Це дозволить нам побудувати правильну фінансову і нефінансову мотивацію для співробітників.

Днями ми запустили перші чат-консультації для Міністерства соцполітики. У найближчі місяці хочемо охопити всі основні напрямки.

Робимо цей проект разом із моїм заступником Юлієй Гусєвой.

Тільки що на засіданні Кабміну ми прийняли постанову. Рубрика «Дрібниця, а приємно».

📻 Ми скасували обов’язкове зачитування номеру та інших даних ліцензій у радіорекламі для банків, страхових та будівних компаній та для інших груп з початку наступного року.

Ну, ви пам’ятаєте, коли в кінці ролику номер читається з ефектом перемотки.

Чому це можна скасувати? По-перше, це скасування не означає, що компанії без ліцензій зможуть рекламуватись. Норма, яка зобов’язує рекламні майданчики перевіряти ліцензію, залишається. По-друге, ця норма, може, мала сенс 20 років тому, а зараз, в епоху Гуглу, зовсім застраліла.

Тим більше, що через швидкість читання все рівно часто нічого не можна розібрати.

Пам’ятаю, як мене ця штука дратувала ще у школі. А нещодавна я їхав у машині, почув цю белиберду та раптом усвідомив, що це можна змінити. Погодили цю зміну з Мін’юстом, Мінеко, Мінфіном та іншими органами — та проголосували.

Звісно, це дрібниця. Але в мене є теорія, що разом з великими та важливими реформами слід постійно шукати такі дрібниці, які, може, не такі глобальні, але у сукупності також роблять наше життя трохи приємніше та ефективніше.

​Працюючи з даними про народжуваність в Україні, ми виявили дивний тренд. Дивний і дещо лякаючий.

На цьому графіку показано, який відсоток дітей на нашій території народився в який день тижня. Бачите в ньому щось несподіване?

Якщо в радянські часи шанси народитися в будь-який день тижня були приблизно однаковими, то зараз відсоток у вихідні різко скоротився.

Наприклад, якщо ви народилися після 1990 року, ймовірність народитися у вівторок на 50% вище, ніж у неділю!

Про що це говорить? Як мені пояснюють експерти і молоді батьки, лікарі часто штучно стимулюють пологи так, щоб вони не відбулися у вихідні. Піки у вівторок пояснюються тим, що на цей день частіше призначають кесарів розтин.

Чому ця статистика лякає? Як мені пояснили фахівці, будь-яке штучне стимулювання більш ранніх пологів — це не дуже добре для здоров'я. Судячи з усього, медичні рішення в наших пологових будинках приймають не завжди в кращих інтересах дитини, а з якихось інших міркувань.

Ми почали проект, яким хочемо побороти "зарплатне рабство" в Україні. Робота ведеться спільно з Мінфіном і НБУ.

В Україні існує явище, яке чимало дивує жителів розвинених країн — "зарплатний проект". Це коли підприємство і банк домовляються про виплату зарплати, не питаючи думку співробітників. Їм просто вказують, на картку якого банку вони будуть отримувати гроші.

У цьому пості хочу коротко описати концепцію нашої реформи.

Насправді, за законом співробітники мають право самостійно обирати банк. Але на практиці, якщо хтось обирає інший банк, бухгалтери вимушені для таких виплат формувати окремі платіжки. Тому працівникам частіше за все у такому виборі просто відмовляють.

Ми хочемо запровадити систему, яка дозволить українцям вільно обирати банки і при цьому не вимагатиме від бухгалтерів зайвої роботи.

Ідея дуже проста — зробити, як у Європі.

Робітник просто вказує бухгалтеру свій IBAN (хто пропустив, IBAN — це номер рахунку, як у Європі, який у нас було запроваджено цього року), а бухгалтер формує просту відомість для всіх співробітників, незалежно від банку. А далі вже банк, який обслуговує підприємство, автоматично розкидує гроші, куди треба.

Проект важливий, оскільки, з одного боку, українці отримають більше свободи і краще сервіс. З іншого боку, банківська індустрія буде краще розвиватися за рахунок підвищення конкуренції.

Щоб проект запрацював, банкам потрібно буде зробити невеликі доопрацювання в своїх системах (нічого складного). Також, можливо, потрібно буде запустити гарячу лінію, куди українці зможуть скаржитися, якщо їм відмовлятимуть у виборі банку.

Розраховую, що зможемо все це запровадити вже наступного року.

​Ділюся одним з найважливіших графіків України. Дані по міграції з 2010 року.

А також несподіваний висновок, який можна зробити на його підставі.

Тут ми бачимо кількість громадян України, що офіційно перетнули наш кордон — в'їзд та виїзд. А також підсумкове сальдо (червона депресивна лінія).

Отже, що ми бачимо.

1. З 2010 року закордоном залишилося майже 4 мільйони українців.
2. Міграція носить яскраво-виражений циклічний характер. Постійний тренд — вгору.
3. Виключення — о 2014 році. Судячи з усього, це пов'язано з початком війни, а також відсутністю обліку міграції на окупованих територіях.
4. Те, що мене здивувало. Безвіз істотно не вплинув на підсумкові цифри міграції і сальдо. Я це пояснюю тим, що відбувся перерозподіл — люди стали менше їздити в Росію (принаймні, офіційно), і більше — в Європу.

Що ж, будемо робити все, щоб економіка зростала швидше, і в українців було менше приводів виїжджати з дому...

Разом з Марія Данюк та Павло Полікарчук.

Вчора у Раді я став мимовільним свідком хвилюючої дискусії.

Депутати запросили мене на засідання комітету, щоб обговорити скорочення в районних державних адміністраціях. Але пост не про це.

Перед моїм питанням заслуховувалося питання перейменування села у Львівській області. Пропонувалося село Мармузовічі перейменувати на Андріівку.

З села на слухання комітету приїхало кілька людей. Немаленький відсоток, враховуючи, що село налічує під 1500 жителів.

В 2016 році в рамках декомунізації Інститут національної пам'яті перейменував село Андріівка на село Мармузовічі. За інформацією Інституту, Андріівка свого часу була названа на честь комуніста Андрєєва.

Жителі села з таким рішенням виявилися не згодні. Провели збори і одноголосно (320 голосів за, проти 0) вирішили, що потрібно перейменуватися назад. За словами жителів, вони хочуть назвати село на честь Андрія Первозванного. До мікрофона запросили представника греко-католицької церкви у красивому церковному одязі, який розповів про особливе ставлення села до цього святого.

Представники села, які стояли поруч зі мною, активно висловлювали свою згоду. Все йшло гладко.

Потім слово взяв представник Інституту і сказав, що перейменовувати назад, не змінивши жодної літери, не можна за законом. Після нього слово взяв депутат і сказав, що це може створити небезпечний прецедент.

Представники села помітно розхвилювалися.

Почалось голосування. Учасники комітету натискали зелені, жовті та червоні кнопки. Кожен звук системи голосування (пік пік пік піііік) відлунював у головах мармузовічан, які хотіли стати андріївцямі.

І ось... Майже одноголосно депутати проголосували за перейменування!

Представники села радісно підскочили і почали дякувати депутатам. Одна жінка, як мені здалося, мало не розплакалася. "Приїжджайте до нас в гості!", — вигукували вони збуджено. "Обов'язково приїдемо!", — весело відповідали депутати.

У залі встановилася святкова атмосфера. В кутку у трибуни стояла вбрана ялинка.

Нещодавно співробітник великої західної компанії поділився зі мною цікавими даними — як дорого коштує кадрове адміністрування в різних країнах Європи.

За їх підрахунками один співробітник у 🇩🇪 Німеччині їм коштує у 40 центів, 🇭🇺 Угорщини — 60 центів. Скільки коштує 🇺🇦 українець? Більше 2-х доларів!

Про що це говорить? Про те, що Україна і тут програє європейським країнам. Наступного разу, коли який-небудь інвестор буде думати, відкрити офіс у нас або, скажімо, у Польщі, він у тому числі братиме до уваги ці витрати.

Звідки беруться ці витрати? Наприклад, багато часу у компаній йде на взаємодію з військкоматами.

Вчора я зустрічався з представниками великого бізнесу і наслухався з перших вуст, чого їм це вартує.

За законом великі компанії повинні мати спеціальних співробітників, які ведуть облік військовозобов'язаних. Вони знаходяться у постійній кореспонденції з військкоматами по всій країні, повідомляючи їх про будь-яку зміну статусу своїх співробітників.

Всі ці листування з військкоматами, звісно, у паперовій формі. Тільки папір, тільки хардкор.

Але проблема тут не стільки в папері, скільки в тому, що вся інформація, яку військкомати вимагають у бізнесу, у держави вже є.

Я розраховую, що незабаром ми зможемо домогтися того, що військкомати не мучитимуть бізнес цими запитами. Єдине, де взаємодія військкоматів і бізнесу можна залишити — це питання бронювання (там теж є проблеми) і, можливо, якихось навчань.

Військкомати, трудові книжки, лікарняні та багато інших аспектів — все це має бути максимально спрощено.

Прагнемо, щоб вартість супроводу співробітника була, як у Німеччині.

Законопроєкт, про який я нещодавно писав і який має спростити життя ФОПів, проголосовано у першому читанні. Скасування книги обліку та інші плюшки все ближче. До другого читання будемо цей законопроєкт ще допрацьовувати.

Останні кілька тижнів ми проводили дослідження, наскільки комфортно іноземцям перебувати в Україні.

Тема важлива, враховуючи, що ми боремось за іноземні інвестиції.

Ділюся з вами топ проблемами, які ми виявили.

1. Проблема залишитися більше, ніж на 90 днів.
Якщо іноземець (в т.ч. з безвізової країни) раптом захоче залишитись (і витрачати свої гроші) в Україні більше, ніж на 90 днів, йому доведеться серйозно постаратися.
Залишитись просто так не можна, має бути бути привід (хвороба, робота, одруження тощо). Необхідно зібрати значний пакет документів, аж до документів про власника орендованої квартири. У готелі, до речі, залишатися не можна.
На практиці багато іноземців просто порушують ці правила і потім платять штраф. Теж не дуже приємна процедура.

2. Отримання дозволу на роботу / навчання і т.д.
Ось це явище викликає в іноземців особливу «любов» до нашої країни. Якщо, наприклад, європеєць захоче працювати в Україні, то для цього йому потрібно виїхати за кордон і отримати візу там. У Києві це зробити не можна.
Це стосується всіх країн, не тільки безвізових.

3. Очні візити до державних органів.
Хоче іноземець отримати робочу візу, тимчасовий або постійний вид на проживання — все це робиться через особисті візити в наші не найкомфортніші держоргани.
Це і для іноземців незручно, і витрати для бюджету.
Хороша новина в тому, що Україна вміє надавати е-сервіси для іноземців — так працює електронна віза для країн на зразок Австралії. За таким принципом потрібно зробити е-сервіси і тут.

4. Рахунки у банках.
Рахунки в українських банках іноземцям відкриваються складно і не завжди. Це настільки зарегульоване питання, що часто банки вважають за краще з цим взагалі не зв'язуватись.
А даремно. Адже це не просто питання зручності для іноземців, але й додаткових ресурсів для банківської системи.
Особисто я вважаю, що теоретично для іноземців (не тільки тих, хто в Україні) можна зробити відкриття рахунків повністю дистанційним (за допомогою сервісів на кшталт Equifax). Українська економіка від цього сильно б виграла.

На цьому список проблем далеко не закінчується. В одному пості все й не опишеш. Звісно, просто на перерахуванні ми не зупинимось. Разом з МЗС, ДМС і Мінціфрой готуємо пропозиції.

​Ура! Тільки що ми запустили сервіс check.gov.ua — офіційно проголосували на засіданні Кабміну.

Цей сервіс заощадить українцям купу часу. За допомогою цього сервісу можна перевіряти квитанції в електронній формі, а не вимагати їх у папері з мокрою печаткою.

Зараз, якщо ви сплачуєте держпослуги (паспорт, авто, рагс тощо) — у вас вимагають квитанцію з банку. Тому ви зазвичай не можете просто платити через Інтернет-банк або мобільний додаток.

Як працює сервіс:
1. Замість паперової квитанції ви надаєте просто її код.
2. Той, хто перевіряє платіж, просто заходить на check.gov.ua та вводить цей код.

До речі, часто у місцях надання послуг знаходяться каси банків з величезними комісіями. Цей сервіс дозволить тепер платити через смартфон, а не через ці каси. Таким чином, ви будете заощаджувати не лише час, а й гроші.

Кілька важливих коментарів.
- Поки що до сервісу підключені два банки — ПриватБанк і monobank. Інші банки підключаться найближчим часом.
- Протягом місяця ми разом з іншими міністерствами змінимо посадові інструкції в усіх точках надання державних послуг. Я окремо напишу, коли це трапиться.
- У майбутньому цей сервіс дозволить легше запускати й електронні сервиси. Будемо тут працювати разом з Мінцифрою.
- Щоб закріпити запуск, ми запустимо гарячу лінію, куди українці зможуть скаржитись, якщо держслужбовці будуть відмовлятися приймати квитанції в електронній формі.
- Запрошую приватний бізнес також почати користуватися цим сервісом і не вимагати у своїх клієнтів паперові квитанції.

До речі, з моменту ідеї до моменту запуску сервісу пройшло трохи більше місяця. Люблю такі темпи.

Наткнулся на красивую историю из США.

В 2005 году американское правительство решило заменить однодолларовые купюры на монеты. С одной стороны, для экономии, так как монеты изнашиваются не так быстро, как купюры. С другой стороны, правительство видело в этом образовательный аспект — на монетах были изображены все президенты США.

Начали бурную кампанию по популяризации. Все банки и бюджетные организации получили инструкцию начать принимать новые монеты, вплоть до переоборудования вендинговых автоматов.

Помимо всего прочего, запустили специальный сайт, на котором граждане могли заказать новые монеты. Одну долларовую монету можно было "купить", собственно, за один доллар. Доставка бесплатная. К оплате принимались кредитные карты.

Вы, наверное, уже чувствуете, к чему это привело?

Некоторые американские банки предлагали своим клиентам кешбеки. И вот, многие вдруг обнаружили, что, заплатив 100 долларов с кредитной карты, они получали 100 долларов монетами, а также 1-3% кешбека. Заказы хлынули, американцы начали заказывать монеты центнерами.

Казалось бы, это неплохо. Ведь правительства как раз и хотело распространять эти монеты. Вот только на практике оказалось, что почти все они сразу относились в банки для пополнения оборотов и дальнейшего зарабатывания кешбеков.

В итоге через пару лет этот сайт был закрыт.

Да и в целом монеты так и не прижились. Американцы оказались неготовы поменять однодолларовые купюры на тяжелые монеты в своих карманах. Довольны остались только нумизматы.

​Стало цікаво, наскільки за останні 5 років в українців змінилися вподобання сервісів електронної пошти.

На початку 2015 року я ділився статистикою на підставі даних ПриватБанку. Сьогодні екс-колеги з Привату на моє прохання знову зробили вибірку, і ось, що вийшло.

Як бачимо, шаленими темпами зріс Gmail — з 14% до 67%. Українські сервіси (в першу чергу, Ukr.nеt) зросли зовсім трохи — з 8% до 13%. Російські сервіси суттєво впали.

Що ж, у світлі конфлікту з Росією і постійно зростаючої популярності Gmail, цифри цілком логічні.

Плануємо скасувати біля 40% форм Держстату, які заповнюють українські підприємства.

Це є результатом аудиту, який ми проводили останні кілька місяців.

Головна ідея реформи: не збирати у підприємств ту інформацію, яка і так є у держави.
А також не збирати ту інформацію, яка не використовується для прийняття управлінських рішень ("збираємо тому, що завжди збирали").

За цими критеріями ми бачимо, що зможемо скасувати 43 форми (всього їх 110). При цьому це не вплине на якість та обсяги інформації, яку для держави готує Держстат.

Ось деякі з форм, які плануємо скасувати цього року:
- Звіт про використання та запаси палива (4-мтп);
- Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі (1-опт);
- Використання інформаційно-комунікаційних технологій на підприємствах (1-ІКТ);
- Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції (1П-НПП);
- Звіт про обсяги реалізованих послуг (1-послуги);
- Звіт з праці (1-ПВ);
- Звіт про діяльність громадської організації (1-ГО);
- Звіт про виробництво промислової продукції за видами (1-П);
- Звіт про взаєморозрахунки з нерезидентами (1-Б);
- Звіт про реалізацію продукції сільського господарства (21-заг);
- Звіт про ціни виробників промислової продукції (1-ціни);
- Звіт про діяльність закладу вищої освіти», про яку я писав раніше (2-3НК).

Ех, люблю дерегуляцію! Навіть більше за діджиталізацію 🙂