Наша рубрика #мраZота. Сьогодні цілим парадом колишніх робітників школи №29
Освітяни, що перейшли на бік ворога:
1.Волошина Надія Анатоліїана, Директор школи № 38, була председателям профкому Приморського району.
2.Здравков Сергій Георгійович географія, Директор гімназії № 2
3.Каткова Галина Львівна фізика
4.Баркова Тамара Вікторівна, психолог, обж

👇Повідомити про колаборантів, зрадників, переміщення ворога, зберігання техніки та БК, керівництва окупантів або долучитись до спротиву можна за допомогою боту-спротив
@MMR_SendMe_bot

Чому «Ні!»
Росіяни та колборанти масово та системно бомбардують Маріуполь інформацією про поновлення роботи металургійних комбінатів. Основна мета цієї інфо атаки зрозуміла – подарувати маріупольським металургам надію та переконати не залишати місто. Тут в роботу кидають все що є – «офіційні» заяви гауляйтерів, пропагандистські ЗМІ, контрольовані ТГ канали і навіть цілеспрямовані плітки, що китайці (іранці, інопланетяни – потрібне підкреслити) викупили ММК ім. Ілліча і от-от він запрацює.
Насправді, нічкого поновлення роботи при окупації чекати не варто. І от чому без контр-пропаганди:
⚡️Відсутність сировини. Так звана «днр» не має доступу до залізної руди, яку напряму можна використовувати у виробництві. Проте, має коксое вугілля, який за умови наявності коксохімічного виробництва мав би стати на заміну руди. Але й тут проблема – потрібен коксохімічний завод. Азовстальський коксохім знищено російськими бомбами. Інших працюючих коксохімі на окупованої території немає. Тому відсутність сировини автоматично призводить до неможливості виробництва;
⚡️Стагнація ринку збуту металопродукції в росії. Обсяги виробництва металопродукції знижуються. Лише в березні за даними World Steel Association спостерігалось зменшення плавок на 1,8 відсотка, а на зараз щомісячно він зростає. До того ж діють міднародні санкції щодо росії, а це унеможливлює реалізацію необхідного для російських заводів мінімальний рівень продажу. Експерти кажуть, що єдине що може врятувати російську металургію – збільшення внутрішнього продажу. Але й тут купа проблем. Тому, запускати ще одне виробництво металопродукції під контролем росії – це приблизно те саме, що стріляти собі в ногу. З огляду на стан заводів -це інвестиції які ніколи не повернуться. Більш того, це створювати конкуренцію самим собі. Ніхто цього робити не буде. Більше металу не означає більше грошей, а навпаки.
⚡️Санкції. Для поновлення виробництва потрібні мінімально запчастини. Імпортного виробництва. Які неможливо на сьогодні купити росіянам через санкції. Та сама історія, як і продаж продукції. Просто – неможливо.

Цих причин достатньо, аби зрозуміти. Ніколи росіяни не будуть відновляти наші заводи. Ніколи. І продати умовним китайцям або індійцям не можуть з тих самих причин (санкції плюс інвестиції без шансу на повернення).
Що ж тоді і нащо росіянам всі ці розмови?
⚡️Посіяти надію серед маріупольців. Саме це не дасть тим металургам, хто залишився в місті його покинути. А робочі руки окупантам потрібні, на заводі. Правда, не задля плавок металу. А задля розбору завалів, демонтажу і розпилу на металобрухт
⚡️Металобрухт. Попит на металобрухт стрімко зростає останні роки. Перш за все через розвиток електроплавильного виробництва. І на металобрухт немає таких жорстких санкцій – вези не хочу. Обидва заводи з точку зору металобрухту просто зроблено з золота. Враховуючи, що для росіян він безкоштовний.
⚡️Обладнання. Останні року проведено ряд реконструкцій на Ілліча та Азовсталі (здебільше Ілліча). Обладнання коштовне, нова, але… таке саме, яке використовують російські заводи. Які через санкції не можуть купити запасні частини. Купити не можуть, а от демонтувати у нас і використовувати в себе – легко. На що, власне й націлені.
Саме такі реальні плани росіян на заводи. Не робота та робочі місця. А мародерство та заробіток наближених до путіна та військово-політичного керівництва росії власників російської металургії.

Підпалений завод “Сателіт” продовжує нагадувати окупантам, що відплата - поруч. Щодного українського насіння соняшника та жодної краплини української соняшнікової олії з Маріуполя.
Щодня мчс росії приїзжає, дивиться, розводить руками та їде геть. Це назвається на мові окупантів “ситуація під контролем”. Прекрасний івент від нашої “Немізіди”, одночасно демонструючий нескореність Маріуполя та нездатність окупантів.
Слава Україні! 🇺🇦

Маріуполь. В Приморському районі окупанти будують збірні бетонні курники під виглядом багатоповерхівок. Що не типово - майже мовчки. Без пафосу, пропаганди і всього цього. Але, якщо подвивитись, на те як - стає зрозуміло чому. Бетоні коробки сталять одна на одну на … бетоні цегли без скріплення між собою. Щілини з руку. І одна клітина на одну родину. Всього на 266 квартир, або на 600-700 людей. Одже, в умовно нормальне нове житло розсілять колаборантів, а в бетоний картковий будинок - простолюдинів. Вся справжня турбота на власні очі.
До речі, стає зрозумілим, що ніякого опалення навіть спроби не буде. Все будивництво тягнуть не тількі до фортифікацій, але до найближчої точки Маріупольського району де є газ та електрика. Тут і закінчується газопостачання, постійно обіцяне і неможливе до відновлення. Отже, маріупольці. Евакуюйтесь поки вас не порзсіляли по цих небезпечних бетоних камерах. Зима - близько.

153 доба активної фази російсько-української війни. Наши Захисники передають палкий привіт окупантам та запевняють, що відплата - поруч.
Слава Україні!

‼️Маріупольська вода.
Ми багато казали про проблеми з питною водою та з огляду на досвід робили цілком логічні припущення щодо джерел водопостачання питної води в резервуари на вулицях та її шкідливості. Але робити припущення це одне, а мати дослідження – інше. Аби зробити дослідження треба мати воду. Отримати воду в Маріуполі та доставити її в Запоріжжя в такому стані, щоб можна було зробити чесний аналіз – ще той квест. Має бути стерильна пляшка та транспортування в холодильнику.
Однак проблема – це привід для пошуку рішення. Через маріупольську групу спротиву «Немізіда» ми передали в сумці- холодильнику порожню простерилізовану пляшку с перевізником з Запоріжжя. Вже наступного вечора отримали набрану пляшку води назад. Набрану саме з ємкості на вулиці, де позиціонують окупанти як очищену питну воду для споживання. Воду передано на аналіз в Запорізьку сан-станція. 👇

‼️Результати дослідження Маріупольської води, яку окупанти позіційонують як питну та очищену‼️
Вода має в своєму складі – коліформи. Простою мовою (більш складне офіційне пояснення від спеціалістів сьогодні на ТГ каналі Міськ ради) воду набирають у відкритих водоймах (річка, озеро), вода змішана з фекальній речовиною. Така вода є загрозою та передумовою виникнення інфекційних хвороб (зокрема дизентерії).
Отже. Воду яку подають як питну пити неможна. Набирають її в р. Кальчик, як і повідомляли джерела, а тепер підтверджено дослідженням.
Більш детально сьогодні від спеціалістів на фоіційному ТГ каналі Маріупольської міськ ради

⚡️Більшість населення Лівобережного району та віддалених мікрорайонів Кальміуського районі продовжують виживати за межами всіх гуманітарних кордонів людяності. Костри, якщики від зброї як дрова, повни двори сміття, гігієна з ведра. Середньовічча оселилось в Маріуполі разом з окупантами.
⚡️на ММК ім. Ілліча окупанти розпочали ремонтувати військову техніку. Під контролем окупантів та за участі колаборантів люди працюють за їжу без будь-яких виплат. Поступово всі гипотези та аналітичні висновки щодо майбутнього Маріуполя, як військово-транспортної та ремонтної бази знаходять свої підтвердження.