Як побудована машина пропаганди? Маріупольскій досвід.

За місяці війни на інформаційному фронті картина російської інформаційної машини стає зрозумілою та прозорою. Особливо в моєму випадку, коли твоя ділянка фронту вузьска: сконцентрована на одному місті-герої і аналіз ведеться щоденно майже з першого дня війни. Я впевен, що ми маємо знати як це працює, аби протидіяти ефективно на всіх рівнях не зупиняючись лише контрпропагандою.
Головний принцип російської інформ-військовї машини – багаторівневість. У підсумку немає рівня комунікації, на який вони не спустились.
Топ рівень – офіціальні спікери від путіна, пескова і до всіляких офіційних осіб. Вони озвучують тези та наративи. Але вдало посилаються на власні джерела нижчого рівня.
Перший рівень – офіційні медіа (національні). Тут за звичай без соловїовчини, просто новини з посиланням на джерела нижчого рівня.
Рівень 1/1 – медіа пропагандисти а-ля соловьов і ко. Їх завдання – тест абсолютно диких тверджень, емоційне посилення та зв’язка нижчого рівня з першим та топ рівнем.
Другий рівень – журналісти. Під час війни здебільше – військові журналісти. Вони скрізь в гущі подій. Вони пишуть, вони знимають. Саме вони кують першочергово фейки, маніпуляції та перекручення.
Рівень 2/1 – експерти. Тут від місцевих російських до іноземних. Їх експертність підтверджується власне назвою в титрах. Іноді вони обіймають якісь посади закордоном, але всі ці посади в російських афільованих структурах. Вони посилюють фейки журналістів та обгортають їх в «експертність» для вищих рівнів.
Третій рівень – колаборанти. Тут лише повторювання тез та додавання маніпулятивних тверджень. Саме після цих тверджень інформація набуває іншого вигляду і розходиться одночасно на рівні вверх та нижчі. Чиста легалізація нової брехні.
Четвертий рівень – «волонтери». Вони з’являються одночасно з окупантами. Тут вже робота з населенням окупованих територій очі-в-очі, ведення соц-мереж. Завжди все через емоції страждання-допомога, були погані – прийшли ми хороші. Здебільше їх робота ведеться в стані повного або часткового інформаційного вакууму на окупованій території.
П’ятий рівень – адміністратори чатів. При окупації одразу виникає багато запитань. Від евакуації до простих щоденних. Одночасно з’являються купа чатів по всіх соц-мережах з відповіддю на ці запитання. Спочатку, «без політики», але з часом всі наративи вищих рівнів вводяться і стають домінуючими. На старті роботи таких чатів неможливо встановити ані належність, ані характер адміністрування. До якої зі сторін належить, тому розповсюдження зростає дуже швидко.
Всі ці рівні працюють в обидва боки. Якщо в тебе перед очима вся мережа ти можеш побачити, як інформація з топ рівня доходить до четвертого рівня. І навпаки. На досвіді Маріуполя повний цикл займає до 4 годин в залежності від важливості та цілі.
Другий головний принцип – керованість та послідовність. Тут немає місця самодіяльності. Майже слово в слово. Але точно за вказівкою інформація розповсюджується. Іноді трапляється, що десь на рівні журналістів хтось перегне палку з емоціями, як було по Азовсталі. І миттєво або видаляє, або публічно зміню риторику відповідно до курсу всієї машини.
Це дійсно потужна, добре влаштована і боєздатна машина. Так, в Маріуполі з часом ми її підкорили. Ми організували інформаційний спротив з нижнього до офіційного рівня наскільки це можливо, але.
Але наш досвід каже про незлагодженість дій не тількі по нам. Ми, як країна, непогано зайняли позиції на топ -рівні та першому рівні. Але далі або йде війна без нас, або кожен хто куди. Про чати, волонтерів і всі інші умовні рівні взагалі промовчу. Тут суцільна махновщина.
Можна посилатись на свободу слова, на правду. На принципи. Але реальна війна – вона інакша. Ми маємо і мусимо будувати наші інформ війська. Власні. Без свар. Без огляду на мирне життя. З одним пріоритетом – перемога і рятування життя українців.
Без варіантів.

Проспект Леніна замість Проспекта Миру.
Вулиця ката українців Артема замість вулиці видатного українського художника Куїнджі.
селище Первомайское замість історичної назви Мангуш від департованих з Криму греків.
Первомайский район замість Мангушського або Маріупольського.
Повернення в минуле якого не було. Печери, імперські замашки на радянській лад.
Давайте вже, мраZота, переменуйте знов на Жданов. Не ганьбите славетне ім’я Міста-Героя Маріуполя.

Маріуполь. Азовсталь. Відплата назавжди.
Сьогодні сапери росії разом з військовими проводили розмінування території заводу Азовсталь в районі домених цехов.
Підсумок - мінус два окупанти пішли співати разом з кобзоном. Вибух чуло півміста.
Аби придати трагізму, окупанти чомусь власних військових назвають енергетиками. Мабуть соромно визнати, що Маріуполь продовжує спротив навіть після евакуації Героїчного Гарнизону Маріуполя.
Слава Україні та смерть російським окупантам! 🇺🇦

Маріуполь. Знесення будинків продовжується. Концетруються на Лівобережному районі. Всі багатоповерхівки по бул. Меотиди до мчсники росії номера 46 буде знесено. Людей просто вигнояють на вулицю, можливості забрати особисті речі не дають. Прото самі російські мчсники не нехтують мародерством. Пошуком загиблих під завалами ніхто не займається, але за хабар можуть окремо пошукати за вказаною адресою.
Смерть і руйнація на кожному кроку російських окупантів.

Мобільний зв’язок, як і все в принципі, залишається великою поблемою. Формально, окупанти роздають картки “феніксу”. Фактчино - люди наближені до місцевих колаборанів продають по 450 грн. Сволота коритсується бажанням людей вийти на зв’язок з рідними. Все, що робиться окупантами в бік “покращення” перетворюється на знущання в чергах та наднаживу на горі.
Важливо для маріупольців, хто вже почав користуватись “феніксом”. Не забувайте - окупанти прослуховують все в Маріуполі. Кожна ваша розмова відкрита книга. Кожне необережне слово - ризик для людини в Маріуполі. Не наражайте близьких на небезпеку!

Маріуполь. Окупанти почали нове одночасне будівництво фортифікацій і модульних будинків. Знов те саме, але тепер в районі приміської автостанції (теж виїзд в бік Мангуша). Вся лінія оборони росіян у підсумку прикрита “живим щитом” цивільних маріупольців. Безстрашна друга армія світу, ага.

Битва за Схід. Так виглядає Святогірськ. Кожне місто, містечко та селище, до якого дотягнулась рука окупантів перетоврюється на руїну. Кожне місто яке “звільнює” росія стає Маріуполем. Немає в росії на меті зберегти ані людей, ані мирне життя. Єдина мета росії - знищення кожного українця. Без винятку

Наршті в голос пролунала відповідь на питання, нащо росіяни разом з колаборантами знищили Маріуполь та вбили від 22 до 50 тисяч мирних громадян. Просто аби молодь знала, почитала і пам’ятала всі страшні сторінки “той” страшної війни.
Тепер - знає. Не забуде. Але, мраZота і не пробаче. Відплата вже поруч

Маріуполь. На зараз.
⚡️Окупанти змінили тактику контролю пересування. Демонтовано стационарні блок-пости, залишено лише контрольні пункти в районі мостів.. При тому частіше використовується контроль мобільними групами, що раптово з’являються в різних районах міста (на відео). Зміна тактики пов’язана з виводом більшості військового залишку окупантів з міста на інші ділянки фронту. Банальна нестача ресурсу. Зокрема, другий день поспіль великі колони техники залишають Маріуполь та Маріупольській район в напрям Бердянськ-Пологи.
⚡️Настрої серед окупантів - військових далекі від бравурних заяв пропоганди. Панує небежання продовження участі у війні, особливо серед мешканців донетчинни. Більшають розмови про бажання здатись в полон, особливо після повідомлення про перекид їх на напрям боїв в Запоріжжя. Однак більше страх загинути через відсутність зрозумілого механізму полону та відверти погрози офіцерів виставити загарн отряди залишають все це здебільше на рівні розмов.